Рішення № 65104106, 03.03.2017, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/294/17

провадження №2/619/470/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 березня 2017 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіОСОБА_1за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, третя особа Приватне підприємство «ПОЛЕ-2007» про захист честі та гідності та зобовязання вчинити певні дії, -

встановив

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, третя особа ПП «ПОЛЕ-2007», в якому просила: 1) спростувати недостовірну інформацію, поширену Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області в «Інформаційному листку» газети «Моє село» (свідоцтво серія, номер - ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області), а саме: «техническое состояние трактора безответственными действиями должностных лиц ЧП «ПоЛе-2007» и лично директора ОСОБА_4 доведено до критического и теперь требуется дорогостоящий капремонт»; «благодаря незаконным действиям директора ЧП «ПоЛе-2007» ОСОБА_4, наш с Вами бюджет не только не пополняется, как планировалось ранее от деятельности нашего КП, а и несет определенные затраты, связанные с вывозом ТБО сторонними организациями»; банальная жадность и жажда ежедневного получения стала для ОСОБА_4 более весомым и важным аргументом, чем чистота, здоровая санитарная обстановка и чистые дороги и улицы в нашем селе! Ради получения ежедневного дохода она готова пожертвовать здоровьем и благополучием жителей села Русская Лозовая»; 2) зобовязати Русько-Лозівську сільську раду Дергачівського району Харківської області опублікувати спростування вищезазначених відомостей - недостовірної інформації щодо ОСОБА_3 у запланованому найближчому випуску газети «Моє село» (свідоцтво серія, номер - ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області); 3) надати ОСОБА_3 право на відповідь, а також на власне тлумачення обставин, викладених в «Інформаційному листку» газети «Моє село» з метою обґрунтування безпідставності поширених оціночних суджень, надавши їм іншу оцінку; 4) зобовязати Русько-Лозівську сільську раду Дергачівського району Харківської області опублікувати відповідь ОСОБА_3, її власне тлумачення обставин, викладених в «Інформаційному листку» газети «Моє село» у найближчому випуску газети «Моє село» (свідоцтво серія, номер - ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області). В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила, що Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області є засновником газети «Моє село», свідоцтво серія, номер ХК 1078. Русько-Лозівською сільрадою Дергачівського району Харківської області як додаток до газети «Моє село» надруковано «Інформаційний листок», а 21.01.2017 р. його поширено серед жителів с. Руська Лозова Дергачівського району Харківської області через поштове відділення УДППЗ «Укрпошта» за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Руська Лозова вул. Слобожанська №1, та листоношами цього відділення. Вважає, що у вищезазначеному інформаційному листку Русько-Лозівською сільрадою Дергачівського району Харківської області про ОСОБА_3 поширена недостовірна інформація, що має характер фактичного твердження. Опублікована інформація є недостовірною, та такою, що порушує право позивача на честь та ділову репутацію. Окрім вищезазначеної недостовірної інформації, що має характер фактичного твердження, інформаційний листок містить низку оціночних суджень, що принижують честь та ділову репутацію ОСОБА_3 Вважає, що вищенаведені оціночні судження принижують честь та ділову репутацію, саме тому бажає скористатися правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у газеті «Моє село», свідоцтво серія, номер ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області. Таким чином, поширення недостовірної інформації та негативних оціночних суджень про ОСОБА_3 в «Інформаційному листку» газети «Моє село» порушило її особисті немайнові права, а саме право на честь та ділову репутацію.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка про виклик до суду уповноваженій особі була вручена 14 лютого 2017 року.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 не зявився, подав до суду заяву, в якій просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві, справу просив розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача просив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти такого розгляду справи не заперечував.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, представник відповідача у судове засідання не зявився без поважних причин, а представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів та такого вирішення справи, то суд дійшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як субєктів інформаційної діяльності, засновником газети «Моє село» (свідоцтво ХК №1078, дата реєстрації 18.06.2004) є Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області.

Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області у зазначеній газеті тиражом 1000 екземплярів було видано Інформаційний листок, у якому були зазначені відомості щодо ПП «Поле-2007» та його директора ОСОБА_3

Відповідно до ст.128 ЦПК України відповідачеві було запропоновано подати письмові заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення. У встановлений судом строк, Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області не подала відповідних заперечень.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних мотивів.

Згідно ч.1 ст.270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно абз.2 ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02 жовтня 1992 року, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до ст.277 ЦПК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пленум Верховного Суду України у п.15 своєї постанови №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

При цьому у п.19 зазначеної постанови вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги ОСОБА_3, оскільки поширення недостовірної інформації та негативних оціночних суджень про ОСОБА_3 в «Інформаційному листку» газети «Моє село» порушило її особисті немайнові права, а саме право на честь та ділову репутацію.

Статтею 37 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02 жовтня 1992 року передбачено право громадян вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність. Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобовязана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 208, 209, 212-215, 224-226, 233 ЦПК України, суд -

ухвалив

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Спростувати недостовірну інформацію, поширену Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області в «Інформаційному листку» газети «Моє село» (свідоцтво серія, номер - ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області), а саме: «техническое состояние трактора безответственными действиями должностных лиц ЧП «ПоЛе-2007» и лично директора ОСОБА_4 доведено до критического и теперь требуется дорогостоящий капремонт»; «благодаря незаконным действиям директора ЧП «ПоЛе-2007» ОСОБА_4, наш с Вами бюджет не только не пополняется, как планировалось ранее от деятельности нашего КП, а и несет определенные затраты, связанные с вывозом ТБО сторонними организациями»; банальная жадность и жажда ежедневного получения стала для ОСОБА_4 более весомым и важным аргументом, чем чистота, здоровая санитарная обстановка и чистые дороги и улицы в нашем селе! Ради получения ежедневного дохода она готова пожертвовать здоровьем и благополучием жителей села Русская Лозовая».

Зобовязати Русько-Лозівську сільську раду Дергачівського району Харківської області опублікувати спростування вищезазначених відомостей - недостовірної інформації щодо ОСОБА_3 у запланованому найближчому випуску газети «Моє село» (свідоцтво серія, номер - ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області).

Надати ОСОБА_3 право на відповідь, а також на власне тлумачення обставин, викладених в «Інформаційному листку» газети «Моє село» з метою обґрунтування безпідставності поширених оціночних суджень, надавши їм іншу оцінку.

Зобовязати Русько-Лозівську сільську раду Дергачівського району Харківської області опублікувати відповідь ОСОБА_3, її власне тлумачення обставин, викладених в «Інформаційному листку» газети «Моє село» у найближчому випуску газети «Моє село» (свідоцтво серія, номер - ХК 1078, засновник - Русько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя Є. А. Болибок