Ухвала суду № 65103906, 02.03.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Григоренка М.П., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення начальника Здолбунівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області,

заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДВС, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року у задоволені скарги ОСОБА_1 на дії та рішення начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Довгополюк В.В. відмовлено.

В поданій на вказану ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на її незаконність та необгрунтованість в зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Вказує, що винесення начальником Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Довгополюк В.В. постанови від 16.11.2016 року про перевірку виконавчого провадження позбавляє її сім'ю права на виконання рішення суду, оскільки на підставі вказаної постанови їй було повернуто виконавчий лист без прийняття до виконання, а вказаний у ньому строк пред'явлення до виконання вже закінчився.

Судом не враховано, що в даному випадку рішення було ухвалено не просто на користь кількох позивачів, а на користь однієї сім'ї, щодо якої необхідно вчинити одну дію - вселити одночасно всіх п'ятьох її членів у конкретний будинок, що і зазначено у виконавчому листі.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою її скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом установлено, що 26 січня 2015 року Здолбунівським районним судом Рівненської області на виконання рішення суду від 22 жовтня 2014 року, що набрало законної сили 16 грудня 2014 року, видано один виконавчий лист №562/1718/14-ц про усунення перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_3 в користуванні житлом шляхом вселення останніх та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у будинок АДРЕСА_1.

Стягувачами у вказаному виконавчому листі зазначено двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

30 березня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Здолбунівського управління юстиції Гнедко К.А. на підставі виконавчого листа №562/1718/14-ц від 26 січня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47042564, в якій стягувачем зазначено лише ОСОБА_1

16 листопада 2016 начальником Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Довгополюк В.В. на підставі службової записки заступника начальника відділу від 15 листопада 2016 року про виявлені порушення, при здійсненні контролю у виконавчому провадженні №47042564 з примусового виконання виконавчого листа №562/1718/14-ц, виданого судом 26 січня 2015 року, винесено постанову про перевірку виконавчого провадження, якою постанову від 30 березня 2015 року про відкриття виконавчого провадження скасовано в зв'язку з тим, що у вказаному виконавчому листі зазначено двох стягувачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

На підставі вказаної постанови 17 листопада 2016 року заступником начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Черпаком Л.М. повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що дії та рішення начальника Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Довгополюк В.В. у Рівненській області не суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та вчинені у спосіб та у межах його повноважень.

Такий висновок суду грунтується на вимогах закону та відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст.ст.383-387 ЦПК України предметом дослідження суду за скаргою сторони виконавчого провадження є дії чи бездіяльність, рішення державного виконавця під час виконання судового рішення та їх відповідність вимогам закону.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження) передбачає, що у разі якщо рішення ухвалене на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Згідно ч.1 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.3 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент винесення постанови про перевірку виконавчого провадження) начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, встановивши при здійсненні контролю у виконавчому провадженні №47042564, що 30 березня 2015 року державним виконавцем в порушення вимог ст.ст 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №562/1718/14-ц, від 26 січня 2015 року, у якому зазначено двох стягувачів, начальник Здолбунівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Довгополюк В.В. в межах наданих йому повноважень та у відповідності до вимог закону скасував постанову про відкриття виконавчого провадження.

Доводи ОСОБА_1 про те, що в зв'язку з поверненням їй виконавчого листа без прийняття до виконання та закінченням строку пред'явлення його до виконання її сім'ю позбавлено права на виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки вона не позбавлена права звернутись до суду із заявою про поновлення вказаного строку.

Також, безпідставними є її доводи про те, що в даному випадку рішення було ухвалено не просто на користь кількох позивачів, а на користь однієї сім'ї, щодо якої необхідно вчинити одну дію по одночасному вселенню всіх її членів у конкретний будинок, так як стягувачами виконавчому провадженні є конкретні особи, а не сім'я, яку вони складають.

За наведеного, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

Григоренко М.П.

Шимків С.С.