Рішення № 65103592, 01.03.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/8861/16-ц

Провадження № 2/643/683/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Погасій О.Ф., за участю секретаря Бровкіної М.І.,

розглянувши у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, суд -

В С Т А Н О В И В:

До суду 18 липня 2016 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним п.6.5. договору на весільне обслуговування, укладеного 04.04.2016 року між «Весільним агентством ОСОБА_3» в особі ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4; та про зобовязання ФОП ОСОБА_3 видалити усю інформацію, в тому числі усі фото- та відео- матеріали, які стосуються весілля ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (Felicita di essere una famiglia), та які розміщені в соціальних мережах «Вконтакте» та «Facebook», а також на сайті «Весільного агентства ОСОБА_3».

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 07.05.2016 року він та відповідач ОСОБА_4 уклали шлюб. Організаціє їх весілля займалося «Весільне агентство ОСОБА_3», зареєстроване в України як ФОП ОСОБА_3 Ними перед агентством було поставлено завдання організувати тихе, скромне весілля, без «сторонніх очей». Весілля відбулося в італійському стилі під назвою Felicita di essere una famiglia, пройшло у родинному колі, між тим, через деякий час після весілля, фото та відео з весілля зявились в соціальних мережах «Вконтакте» та «Facebook», а також на офіційному сайті агентства, тобто весілля стало доступним до користувачів соціальних мереж, які залишали свої коментарі. На вимогу видалити цій матеріал відповідач відмовила, посилаючись на те, що зазначений матеріал є рекламою бізнесу і право на його розміщення надала його дружина ОСОБА_4, коли підписувала договір на весільне обслуговування. При цьому йому не було відомо про те, що 04.04.2016 р. між відповідачами було укладено саме письмову, а не усну, як він вважав, угоду, за якою замовник ОСОБА_4 доручила, а виконавець Весільне агентство ОСОБА_3 прийняло на себе обовязки щодо підготовки, організації та координування весілля 07.05.2016 р., відповідно до п.6.5. якої виконавець має право використовувати фото та відеоматеріали Заходу, отримані у ході його організації, у якості реклами агентства на сайті та в соціальних мережах. Оскільки на час укладення такої угоди він з відповідачем ОСОБА_4 не перебували у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_4 не могла діяти від імені подружжя.

Представник позивача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності (а.с.41), позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглянути справу без його участі та без участі позивача, про що виклав у письмовій заяві.

Відповідач ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_4) Л.О. просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала, про що виклала у письмовій заяві.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином, причину неявки суду не повідомили. В звязку з чим суд визнає неявку відповідача та її представника неповажною та вирішує справу не підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 04.04.2016 р. між «Весільним агентством ОСОБА_3» в особі ОСОБА_3 фізичної особи підприємця, та ОСОБА_4 був укладений договір на весільне обслуговування, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання про підготовці, організації і координації весілля (далі - Захід) 07 травня 2016 року, відповідно до побажань замовника та кошторису, які є невідємною частиною договору. Пунктом 6.5. зазначеного договору передбачено право виконавця використовувати фото і відеоматеріали з Заходу (отримані в ході надання послуг по його організації) в якості реклами агентства на сайті і в соціальних мережах (а.с.6-7).

07 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила своє прізвище на ОСОБА_1.

Після весілля ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на сайті «Весільного агентства ОСОБА_3» та в соціальних мережах були розміщені фото та відео з весілля подружжя (а.с.8-15).

Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України у справі № 1-9/2012 від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012, а аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, повязані з особою та членами її сімї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, повязану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Таким чином, поширення через мережу інтернет відповідачем ОСОБА_3 інформації, що стосується події весілля позивача ОСОБА_1, відбулось без згоди та дозволу позивача, та є втручанням в його особисте та сімейне життя.

Відповідно до положень ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Договір, який містить пункт 6.5. про право виконавця використовувати фото і відеоматеріали з Заходу (отримані в ході надання послуг по його організації) в якості реклами агентства на сайті і в соціальних мережах, позивач не підписував, а ОСОБА_4, яка підписала цей договір не діяла від імені позивача, оскільки на час укладення договору шлюб між ними не був зареєстрований та вони не набули права та обовязки подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані, доведені та такі, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.32 Конституції України, ст. ст. 203, 215-217 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 74, 169, 197 ч.2, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, задовольнити.

Визнати недійсним пункт 6.5. договору на весільне обслуговування від 04 квітня 2016 року, укладеного між «Весільним агентством ОСОБА_3» в особі ОСОБА_3 фізичної особи підприємця, та ОСОБА_4.

Зобовязати фізичну особу підприємця ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. 4, видалити усю інформацію, в тому числі усі фото- та відео- матеріали, що стосуються весілля ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (Felicita di essere una famiglia), та які розміщені в соціальних мережах «Вконтакте» та «Facebook», а також на сайті «Весільного агентства ОСОБА_3».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ф. Погасій