Ухвала суду № 65100017, 02.03.2017, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/46/17

Провадження №4-с/549/3/17

УХВАЛА

27 лютого 2017 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого - судді Крєпкого С.І.

при секретарі Бибик О.В.

з участю: представника заявників ОСОБА_1

представників відділу ДВС

ОСОБА_2І, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Чорнухи скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересовані особи: начальник Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2, державний виконавець Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство "ОСОБА_6 ОСОБА_1", на дії державного виконавця Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області,

встановив:

Заявники звернулися з скаргою до суду і свої вимоги мотивували тим, що 20.05.2014 старшим державним виконавцем Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-392/2010, виданого 15.03.2011 року Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» боргу в сумі 232 166,17 грн.

Відповідно до умов кредитного договору позичальнику було надано кошти у доларах США, тобто кредит було надано АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» в іноземній валюті.

В якості забезпечення зобовязання за кредитним договором АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» ОСОБА_4 було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок із господарськими спорудами, що знаходиться по вул.Стовпова (Комсомольська), 70 в смт.Чорнухи Полтавської області, загальною площею 99,2 кв.м., тобто, не перевищує 250 кв.м.

В межах зазначеного виконавчого провадження відділом вчиняються дії щодо продажу вказаного нерухомого майна в рахунок погашення заборгованості, який було передано в іпотеку у забезпечення виконання умов кредитного договору.

Вважають дії відділу, які спрямовані на продаж цього житлового будинку, протиправними, оскільки на момент передачі іпотечного майна на реалізацію не втратив чинності ОСОБА_7 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлено заборону звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якщо таке майно вступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті.

Вказують на те, що цей будинок є єдиним місцем проживання ОСОБА_5, набутого у власність ОСОБА_4 в період шлюбу з ним, і він є співвласником зазначеного майна відповідно до ст.60 СК України.

Таким чином вважають, що виконавчий лист, на підставі якого відділом вчиняються виконавчі дії щодо реалізації вказаного житлового будинку з господарським спорудами, повинен бути повернутий стягувачу, про що державним виконавцем має бути винесена постанова.

Також зазначають, що цей будинок знаходиться не лише на земельній ділянці площею 0,15 га, яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а й на земельній ділянці площею 0,4295 га, яка належить сину скаржників ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 09.07.2010 року, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в реєстрі за №608, який не має ніякого відношення до виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-392/2010.

Крім того вказують на те, що дії відділу спрямовані на продаж житлового будинку з господарськими спорудами здійснюється на підставі звіту про оцінку майна, який закінчився, без проведення повторної його оцінки, оскільки до Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби звіт, згідно з яким вартість описаного та арештованого нерухомого майна становить 398600 грн., надійшов 17.06.2016.

Відповідно до листа Державного підприємства «СЕТАМ», який надійшов на адресу скаржника ОСОБА_4 24.01.2017, останню було повідомлено про те, що 13.02.2017 Державним підприємством «СЕТАМ» будуть вчинятися дії з реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, початкова ціна продажу майна - 318880 грн.

Також чином на день реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, яке призначено на 13.02.2017р., звіт про оцінку майна буде недійсним, оскільки згідно з ч.5 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинним на момент складання звіту про оцінку майна) звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Посилаючись на викладене просили:

- визнати дії державного виконавця Бут Л.М. та начальника Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2, спрямовані на продаж житлового будинку із господарськими спорудами загальною площею 99,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Полтавська область, Чорнухинський район, смт.Чорнухи, вул.Стовпова (Комсомольська),70, протиправними;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бут Л.М. та начальника Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 щодо повернення виконавчого документа стягувачу;

- зобовязати державного виконавця Бут Л.М. задовольнити вимогу скаржників щодо перегляду заяви про повернення виконавчого документу стягувачу;

- зобовязати державного виконавця Бут Л.М. зупинити проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки, реєстраційний номер лота 194178, яке призначено на 13.02.2017, та призначити повторний звіт про оцінку майна.

В судовому засіданні представник скаржників скаргу підтримав і обгрунтував її тими ж обставинами.

Крім того пояснив, що фактичне місце проживання ОСОБА_5 йому невідоме, але вважає, що зареєстроване місце проживання останнього є вул.Стовпова (Комсомольська), 70, що свідчить про те, що це є його постійним місцем проживання. Навіть якщо він проживає по інший адресі це не може бути підставою вважати, що вказаний житловий будинок не використовується ОСОБА_5 як місце постійного проживання.

Зауважив, що оскільки ОСОБА_5 є співвласником переданого в іпотеку майна, тому його слід вважати і майновим поручителем.

При цьому конкретна підстава набуття у власність ОСОБА_4 вказаного житлового будинку йому невідома. Зазначив, що поділ майна подружжя між ОСОБА_4І та ОСОБА_5 був предметом судового розгляду, однак рішення суду у нього відсутні.

Начальник відділу державної виконавчої служби Чорнухинського РУЮ ОСОБА_2 та державний виконавець Бут. Л.М. скаргу заперечили і пояснили, що в діях державного виконавця відсутні будь-які порушення закону, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.

Опис та арешт нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_4, а саме: житлового будинку площею 99,2 кв.м. з господарськими спорудами та земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер 5325155100:30:002:0268, розташованих за адресою смт.Чорнухи, вул.Стовпова (Комсомольська),70, проводився в рамках ВП №43380572 де боржником за виконавчим листом є позичальник ОСОБА_4

Згідно з Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 5325155100:30:002:0268 площею 0,15 га, розташовану за адресою: смт.Чорнухи, вул.Комсомольська (Стовпова),70, належить на праві власності ОСОБА_4 цільове призначення для індивідуального, житлового, гаражного і дачного будівництва.

Звернення стягнення з ОСОБА_5 проводиться в рамках іншого виконавчого провадження №47098464, в ході якого звернено стягнення на його майно - земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована за адресою:с.Городище Чорнухинського району Полтавської області.

Згідно з відомостями з державного реєстру іпотек за боржником ОСОБА_4 зареєстрована квартира ІНФОРМАЦІЯ_1, у якій вона зареєстрована та проживає.

Твердження ОСОБА_4 про те, що власник майна чи члени її сімї проживають за адресою знаходження майна не відповідає дійсності так як згідно з інформацією, наданої 16.06.2014 року та 17.11.2016 року (на час проведення опису та на час передачі майна на реалізацію) Чорнухинською селищною радою, акта державного виконавця від 30.07.2014 року, ОСОБА_4 за адресою: вул.Стовпова (Комсомольська), 70 в смт.Чорнухи, не зареєстрована та не проживає, чоловік ОСОБА_5 зареєстрований, але не проживає.

Крім того зазначили, що направлені відділом ДВС ОСОБА_5 на вказану адресу за місцем його реєстрації як боржника відділенням звязку повертаються без вручення.

Що стосується звіту про оцінку майна пояснили, що звіт від 08.06.2016 отриманий Чорнухинським відділом державної виконавчої служби 17.06.2017, а майно передано на реалізацію 17.11.2016, тобто в межах шестимісячного терміну, оскільки згідно з чинною ч.8 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Представник публічного акціонерного товариства "ОСОБА_6 ОСОБА_1" ОСОБА_9 в наданих письмових запереченнях у задоволенні скарги просив відмовити посилаючись на те, що ОСОБА_7 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» чітко визначає умови при яких не може бути примусово реалізоване нерухоме житлове майно - таке майно повинно виступати забезпеченням зобовязань за споживчими кредитами.

Скаржники, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не надали будь-яких доказів, які можуть свідчити, що наданий банком і отриманий ОСОБА_4 кредит є саме споживчим.

Крім того норма вказаного закону чітко визначає перелік осіб та їх правовий статус на яких розповсюджується норма закону:

1)позичальник відповідно до умов кредитного договору №014/6559/82/112746 від 08.09.2008р., позичальником є саме ОСОБА_4;

2)майновий поручитель відповідно до умов іпотечного договору №014/6559/82/112746 від 09.09.2008р. іпотекодавцем є також ОСОБА_4

Посилаючись не викладене вважають, що ОСОБА_5, як чоловік ОСОБА_4, не є субєктом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому вимоги цього Закону не можуть бути застосовані.

Щодо ОСОБА_4 зазначають, що вона також не може бути субєктом Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки будинок в смт.Чорнухи, вул.Стовпова (Комсомольська), 70, не використовується нею як позичальником або майновим поручителем в якості місця постійного проживання.

При цьому ОСОБА_5 також не використовує зазначений будинок як місце постійного проживання.

Крім того, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 є власником квартири у АДРЕСА_1, на яке 10.10.2007 зареєстроване обтяження.

Крім того, посилаючись на ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» вважають твердження скаржників щодо недійсності звіту про оцінку майна необгрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 08.09.2008 р. ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» та ОСОБА_4 уклали кредитний договір №014/6559/82/112746 і у забезпечення виконання його умов між останніми 09.09.2008 р. було укладено іпотечний договір №014/6559/82/112746, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 99,2 кв.м., розташованого на земельній ділянці розміром 0,5795 га за адресою: вул.Стовпова (Комсомольська), 70, смт.Чорнухи Полтавської області (а.с.82-85, 131-139).

У звязку з невиконанням ОСОБА_4 зобовязань за зазначеним кредитним договором банк звернувся до суду з позовом і рішенням Чорнухинського районного суду від 17.09.2010 р. у справі №2-392/2010 з останньої та поручителя (її чоловіка) ОСОБА_5 було стягнуто на користь ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» в солідарному порядку 232 166, 17 грн. боргу.

За вказаним судовим рішенням було видано виконавчий лист, який в подальшому був пред'явлений стягувачем до примусового виконання та 20.05.2014 відкрите виконавче провадження щодо ОСОБА_4

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_4 (а.с.67, 68, 69).

В ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем здійснено опис та арешт належного боржнику ОСОБА_4 вищевказаного нерухомого майна житлового будинку А-2, 99,2 кв.м, сарай «Б», яма вигрібна №1, огорожа №2, який розташований на належній боржнику земельній ділянці, площею 0,15 га, по вул.Стовпова (Комсомольська), 70 в смт.Чорнухи Полтавської області, який є предметом іпотеки за договором укладеним між боржником та стягувачем у виконавчому провадженні (а.с.92, 93,94).

Вказане майно передано державним виконавцем на відповідальне зберігання ОСОБА_10 (а.с.76).

Відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника /майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Отже дія вказаного Закону поширюється на правовідносини що є предметом розгляду лише за наявністю певних умов серед яких, зокрема, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом № 1304-VII мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення намайно (відчуження без згоди власника).

Крім того, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_7 № 1304-VII не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, а є правовою підставою, щоне дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під діюцього Закону на період його чинності.

Тобто, зміст цієї позиції зводиться до того, що органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, не можуть вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно лише тих боржників чи іпотекодавців, які підпадають під діюцього Закону на період його чинності.

З положень цього Закону вбачається про заборону примусового стягнення, а не про заборону відкриття виконавчого провадження і вчинення дій з метою встановлення підстав для можливості застосування Закону.

Крім того, згідно з розясненнями, які містяться в п.23 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553 - 559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Поручитель ОСОБА_8, який прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання вищевказаного кредитного договору за боржника ОСОБА_4, не є майновим поручителем, тобто особою, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Крім того, судом також встановлено, що житловий будинок по вул.Стовпова (Комсомольска), 70 в смт.Чорнухи не використовується ОСОБА_5, де зареєстровано його місце проживання, а також боржником ОСОБА_4 для проживання, про що свідчать довідки Чорнухинської селищної ради та акти державного виконавця (а.с.70, 71)

При цьому ОСОБА_4 є власником іншого нерухомого житлового майна АДРЕСА_2, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.128).

Доводи скарги про те, що будинок по вул.Стовпова (Комсомольска), 70 в смт.Чорнухи знаходиться в тому числі у власності ОСОБА_5, оскільки воно було набуто його колишньою дружиною ОСОБА_4 під час шлюбу, укладеного 17.08.1990 та розірваного 12.02.2010, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно, виданого ОСОБА_4 виконавчим комітетом Чорнухинської селищної ради 02.04.2008 року на підставі рішення від 20.03.2008 року, не свідчить, що ОСОБА_5 є співвласником цього житлового будинку.

При цьому необхідно зазначити, що сам по собі факт набуття/придбання майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Інших доказів на підтвердження скарги, що ОСОБА_5 є співвласником вказаного будинку, суду не надано.

Посилання в скарзі і представника скаржників в судовому засіданні на те, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 16.12.2016 ОСОБА_5 є співвласником будинку по вул.Стовпова (Комсомольска), 70 в смт.Чорнухи, є безпідставним, оскільки в довідці вказано інформація щодо ОСОБА_5 та місця його реєстрації як субєкта обтяження (а.с.9-12).

Отже ОСОБА_5 не підпадає під дію положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Що стосується ОСОБА_8 власника земельної ділянки, площею 0,4295 га, то в матеріалах скарги відсутні докази які б підтверджували, що на вказану земельну ділянку накладено арешт і вона передана на реалізацію в рамках вищевказаного виконавчого провадження.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до розяснень, які містяться в п.16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Доводи скарги на те, що на день реалізації предмета іпотеки 13.02.2017 року звіт про оцінку майна був недійсним не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

З 05.10.2016 року набрав чинності ОСОБА_7 України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року.

Згідно п.п. 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Вищезазначене майно передано на реалізацію в межах дії нової редакції Закону України «Про виконавче провадження», а тому реалізація та подальше виконання здійснюється в межах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ,2, 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції станом на 25.10.2016 року) реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Частиною 8 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Аналогічні положення Закону України «Про виконавче провадження» в старій редакції відображені у частині треті статті 62 та частині першої ст. 58 цього Закону.

Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною 1 розділу ІІ «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5, передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.

Звіт про оцінку майна боржника від 08.06.2016 отриманий Чорнухинським відділом державної виконавчої служби 17.06.2017, а майно передано на реалізацію 17.11.2016, тобто в межах шестимісячного терміну.

Докази про те, що строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, в матеріали справі не містять.

Таким чином порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», які б зачіпали права і інтереси скаржників державним виконавцем та начальником відділу ДВС судом не встановлено.

При цьому необхідно зазначити, що ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року зупинено стягнення на підставі виконавчого листа №2-392/2010, виданого 15 березня 2011 року Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на користь АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» боргу в сумі 232166,17 грн., до завершення розгляду скарги.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що законні права та інтереси ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за виконавчим провадженням порушені.

На підставі викладеного, керуючись Законами України «Про виконавче провадження», «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», ст.ст.8, 383-388 ЦПК України суд,

ухвалив:

1.У задоволенні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_5, заінтересовані особи: начальник Чорнухинського районного відділу державний виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_2, державний виконавець Чорнухинського районного відділу державний виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство "ОСОБА_6 ОСОБА_1", на дії державного виконавця Чорнухинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області - відмовити.

2.Післянабрання ухвалою суду законної сили вжиті ухвалою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року до завершення розгляду скарги заходи - зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №2-392/2010, виданого 15 березня 2011 року Чорнухинським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 солідарно на користь АТ «ОСОБА_6 ОСОБА_1» боргу в сумі 232166,17 грн. скасувати.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Чорнухинський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час її проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом пяти днів з моменту отримання копії цього рішення.

Ухвала cуду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала виготовлена у повному обсязі 02 березня 2017 року.

Суддя