Ухвала суду № 65099580, 27.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/3286/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/415/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2016 року про забезпечення позову

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_4, управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, про визнання недійсними договорів та про зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2016 року заяву відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.

Також накладено арешт на цю ж квартиру.

Вказану ухвалу суду позивач за первісним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі банк, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що відповідач за первісним позовом не довів, що існує обґрунтоване припущення про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_3 не вказав, які саме заходи вживає ПАТ КБ «ПриватБанк» для реєстрації права власності на належну йому квартиру. Відтак, на думку позивача, судом було необґрунтовано вжито заходи забезпечення позову, тому оскаржувана ухвала суду повинна бути скасована.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів стосовно цього може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Таким чином, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У п.п.1, 4, 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року йдеться про те, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст.209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Разом з тим, у п.10 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Дійшовши висновку про забезпечення позову і накладення заборони на відчуження нерухомого майна у вигляді квартири АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що між сторонами дійсно виник спір з приводу виконання відповідачем ОСОБА_3 укладеного з банком кредитного договору, забезпеченого за договором іпотеки спірною квартирою, а також існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, оскільки спір у даній справі розвязаний відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 січня 2017 року, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено за його необґрунтованістю, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зокрема, визнано недійсними кредитний договір № SUC4GP0000000001 від 22 лютого 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3, та договір іпотеки спірної квартири від 22 лютого 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» та ОСОБА_3, і посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу.

В той же час, під час розгляду в суді даної справи у направлених на адресу заявника ОСОБА_3 банком листах повідомлялося, що останній має намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на спірне нерухоме майно (т.2, а.с.149, 150).

Таким чином, ураховуючи, що станом на день подачі апеляційної скарги реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду ще зберігається, тому, на думку колегії суддів, потреба в забезпеченні позову у вигляді заборони на відчуження належного ОСОБА_3 спірного жилого приміщення не відпала.

Проте, при вирішенні заявленого питання суд першої інстанції застосував і такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру заявника, потреби в чому не було, так як про це ОСОБА_3 не просив у заяві від 18 листопада 2016 року, що є зайвим.

Отже, вказівку про вказане необхідно виключити з резолютивної частини оскарженої ухвали, у звязку з чим ухвала суду підлягає зміні, а апеляційна скарга, відповідно, частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.3; 312 ч.1 п.2; 314 ч.1 п.5; 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2016 року про забезпечення позову в даній справі змінити, виключивши вказівку суду про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2.

В решті ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення, але касаційному оскарженню не підлягає, так як не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий -

Судді -