Ухвала суду № 65099149, 27.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/5967/16-ц Номер провадження 22-ц/786/689/17Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Панченка О.О., Прядкіної О.В.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області 18 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів та повернення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач у грудні 2016 року звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача сплачені за договором фінансового лізингу № 004818 від 31 жовтня 2016 року кошти та неустойку на загальну суму 4 620 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 31 жовтня 2016 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу. В межах 14 днів з моменту його укладання позивач звернувся до відповідача з заявою про його розірвання та повернення коштів. Відповідач погодився на розірвання договору однак кошти не повернув.

У послідуючому позивач збільшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача сплачені за договором фінансового лізингу кошти в сумі 77 000 грн. та неустойку в розмірі 18 480 грн., а всього 96 250 грн.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 77 000 грн. та неустойку в розмірі 19 250 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Із рішенням суду не погодився відповідач, який подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати на ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, на його думку, рішення суду є законним та обґрунтованим.

В судове засідання представник ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 жовтня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», в особі представника ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності № 113 від 23 вересня 2016 року (далі Лізингодавець) та ОСОБА_2 (далі Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 004818.

Відповідно до п. 1.1 Договору - Лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі Предмет Лізингу визначений у п. 3.1. цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору - предметом договору є автомобіль КІА.

На виконання умов договору ОСОБА_2 сплатив комісію у розмірі 77 000 грн., що підтверджується Додатком № 1 до договору та квитанцією банку.

03 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання договору фінансового лізингу № 004818 та з вимогою про повернення сплачених у розмірі 77 000 грн., у зв'язку з розірванням договору.

Проте, відповідач відмовив у поверненні коштів, оскільки відповідно до п. 12.12 Договору лізингу у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансових платежів. У такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджується положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Частинами 3, 4 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», закріплено право споживача на розірвання договору у разі реалізації продукції поза торговельними або фінансовими приміщеннями.

При цьому, аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги, про те, що відповідно до п. 12.12 договору відсутні підстави для повернення коштів, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції пришов до правильного висновку, що п. 12.12. суперечить ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», так як обмежує права споживача, які йому гарантовані законом, а тому є нікчемним в тій частині, що суперечить положенням вищевказаної правової норми.

Посилання відповідача, що положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» не може застосовуватися до спірних правовідносин, а договір з клієнтами укладається виключно у офісах компанії є безпідставним та не підтверджуються матеріалами справи.

Так, як уже зазначалося, укладений між сторонами договір фінансового лізингу є за своєю правовою природою змішаним договором, який поєднує в собі ознаки договору купівлі-продажу із розстроченням платежу та договором найму автотранспортного засобу, а відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою, а тому на правовідносини між сторонами розповсюджується положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір, укладений поза торгівельними або офісними приміщенням, - договір, укладений із споживачем особисто в місті, іншому ніж торгівельні або офісні приміщення продавця.

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що посилання відповідача на договір оренди приміщення у м. Коломиї не надають такому приміщенню статусу структурного підрозділу, філії або представництва ТОВ «Лізингова Компанія «Еталон», оскільки із наданих суду копії довідки Єдиного Державного Реєстру підприємств вбачається, що в реєстрі за відповідачем ніяких структурних підрозділів, філій або представництв ні в м. Коломиї, ні в інших містах України - не зареєстровано.

При цьому, відповідачем не надано переконливих доказів, що приміщення у м. Коломиї є торгівельним або офісним приміщенням.

Доводи ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», що суд вийшов за межі позовних вимог тому, що позивачем не ставилося питання про визнання п. 12.12 договору нікчемним, не можна вважати обґрунтованими виходячи із наступного.

За правилами ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як уже встановлено, суд першої інстанції пришов до правильного висновку, що положення п. 12.12 суперечить ч. 3 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», так як обмежує права споживача, які йому гарантовані законом, а тому є нікчемним, а відтак, в силу ст. ч. 2 ст. 215 ЦК України, закон не вимагається звернення з окремою вимогою щодо визнання вказаного пункту нікчемним.

Крім того, із урахуванням того, що вказаний договір є змішаним договором і містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15, у якій вказано, що згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, Верховний Суд України зазначив, що суд першої інстанції хоча і обґрунтував рішення про часткове задоволення позову лише у зв'язку із несправедливими умовами та не взяв до уваги вищезазначені порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, однак суд вірно вирішив справу по суті

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» - відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18 січня 2017 року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.О. Панченко

О.В. Прядкіна