Ухвала суду № 65099116, 03.03.2017, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/3833/15-ц

У Х В А Л А

іменем України

03 березня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондрі Ю.Ю.,

за участю

представника заявника ОСОБА_1,

представника субєкта оскарження ОСОБА_2,

стягувача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду справу за скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на дії та бездіяльність заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ :

ПАТ КБ «Приватбанк» 13 лютого 2017 року звернулося до Київського районного суду м. Полтави зі скаргою надії та бездіяльність заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2

В скарзі посилається на те, що 07 лютого 2017 року представник банку ознайомився із виконавчим провадженням № 53127873 Київського відділу ДВС м. Полтава з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 18053,47 грн., дії державного виконавця в межах зазначеного виконавчого провадження вважає незаконними.

Зокрема, посилався на те, що виконавче провадження відкрито державним виконавцем за відсутності достатніх на то підстав, виконавчий документ предявлено не за місцем виконання, в матеріалах виконавчого провадження відсутнє зворотнє поштове повідомлення про направлення та вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилався на те, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем не перевірено наявність в провадженні Соборного (Жовтневого) відділу ДВС міста Дніпра зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ПАТ КБ «Приватбанк».

В своїй скарзі просив суд визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Київського ВДВС міста Полтава ОСОБА_2 в частині невиконання вимог ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», в частині не перевірки наявності інших виконавчих проваджень щодо боржника ПАТ КБ «Приватбанк», в частині не направленні ВП № 53127873 до Соборного відділу ДВС міста Дніпро. Просив також визнати незаконною діяльність Київського ВДВС м. Полтава в частині не виконання вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження.

Просив також зобовязати Київський відділ ДВС м. Полтава направити виконавче провадження № 53127873 до Соборного відділу ДВС м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В судовому засіданні представник скаржника повністю підтримав подану до суду скаргу, посилаючись на викладені в ній обставини.

Заступник начальника Київського ВДВС м. Полтава та стягувач в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, державного виконавця, стягувача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2016 року, яке вступило в законну силу, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 пеню за період з 24 грудня 2014 року по 27 вересня 2016 року в сумі 8458 грн. 94 коп., компенсацію інфляційних втрат за період з 24 грудня 2014 року по 01 вересня 2016 року в сумі 7527 грн. 71 коп., три відсотки річних за період з 24 грудня 2014 року по 27 вересня 2016 року у розмірі 695 грн. 26 коп., проценти за користування коштами за період з 24 грудня 2014 року по 27 вересня 2016 року в сумі 257 грн. 67 коп., на відшкодування понесених судових витрат 1113 грн. 89 коп., а всього 18053 грн. 47 коп.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Також встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» судове рішення в добровільному порядку виконано не було, по справі видані виконавчі листи.

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Закон України «Про виконавче провадження» встановлює саме обовязок, а не право державного виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, якщо не закінчився строк його пред'явлення до виконання, та він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Фактично суть скарги ПАТ КБ «Приватбанк» полягає в тому, що виконавче провадження відкрито з порушенням норм щодо місця виконання судового рішення.

Разом з тим, місце виконання судових рішень врегульовано нормами ст. 24 Закон України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Встановлено, що заступником начальника Київського ВДВС м. Полтави ОСОБА_2 15 грудня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53127873 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави в справі № 552/3833/15-ц про стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 18053,47 грн.

Відповідне рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в повній мірі узгоджується з нормами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» щодо місця виконання рішення суду.

При цьому Законом України «Про виконавче провадження» жодним чином не обмежується право вибору стягувача щодо місця відкриття виконавчого провадження та не ставиться в залежність від знаходження в провадженні іншого відділу ДВС зведеного виконавчого провадження щодо певного боржника.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в даному випадку має місце реалізація стягувачем ОСОБА_3 свого права на предявлення виконавчого листа до того чи іншого відділу державної виконавчої служби.

Тому суд приходить до висновку, що дії державного виконавця в частині місця виконання судового рішення є правомірними, вчиненими в чіткій відповідності до вимог ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання скаржника на бездіяльність державного виконавця в частині невиконання ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не заслуговує на увагу.

Частино 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Як встановлено судом, державним виконавцем дотримано вимоги щодо перевірки в електронних державних базах даних та реєстрах наявності права власності або іншого майнового права боржника, про що надіслані відповідні запити.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», на недотримання якої також посилається скаржник, передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Як встановлено судом, державним виконавцем копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 15 грудня 2016 року боржнику ПАТ КБ «Приватбанк» направлена 19 грудня 2016 року.

Твердження скаржника про те, що тільки 02 лютого 2017 року отримав відповідну постанову судом оцінюється критично. Судом встановлено, що боржнику ПАТ «КБ «Приватбанк» з достовірністю було відомо про наявність в провадженні відповідного відділу ДВС виконавчого провадження станом на 23 грудня 2016 року, коли ПАТ КБ «Приватбанк» листом від 23 грудня 2016 року просив відповідний відділ ДВС повернути виконавчий документ стягувачеві.

Тому суд не вбачає підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця в цій частині.

Розділом V Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року N 512/5 з наступними змінами і доповненнями, на який посилається скаржник, визначено порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень.

Зокрема, згідно з п. 6 зазначеного розділу Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби.

При цьому згідно з п. 7 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, така передача виконавчих проваджень є правом, а не обовязком державного виконавця.

Тому суд не вбачає правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Київського відділу ДВС м. Полтави та безпосередньо заступника начальника відповідного відділу та зобовязання вчинити певні дії

Суд приходить до висновку, що скарга ПАТ КБ «Приватбанк» є повністю безпідставною та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 383-387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на дії та бездіяльність заступника начальника Київського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний термін з дня проголошення ухвали.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Н.Л.Яковенко

03.03.2017