Ухвала суду № 65098691, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/32291/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Мороз Л. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вісла"" до Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області, за участю третіх осіб - Відділу Держземагенства в Арбузинському районі Миколаївської області, ОСОБА_1, Фермерського господарства "Коваль С.О.", про скасування рішення від 29 грудня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вісла"" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вісла"" (далі - ТОВ "Агрофірма "Вісла"") звернулось до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області (далі - Реєстраційна служба), за участю третьої особи - Відділу Держземагенства в Арбузинському районі Миколаївської області, в якому просить:

- скасувати рішення Реєстраційної служби № 9663303 від 29 грудня 2013 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- зобов'язати відповідача виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи щодо реєстрації договору оренди землі, видані 19 липня 2012 року, видавник сторони по договору: ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Коваль С.О." (далі - ФГ "Коваль С.О.").

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 29 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області Цимбалістом Андрієм Ігоровичем проведено державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 157776148203, що розташована за адресою: Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с/рада Новосельська, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, за суб'єктом: ФГ "Коваль С.О.".

Позивач вказує, що під час прийняття зазначеного рішення Реєстраційною службою не враховано, що 20 серпня 2006 року між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Вісла"" вже було укладено договір оренди землі, який зареєстровано 21 листопада 2007 року у книзі державної реєстрації договорів за № 04070050031.

Разом з цим, 14 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Вісла"" укладено додатковий договір № 205 до основного договору оренди землі, про що у Державному реєстрі земель внесено відповідний запис № 040800500153 від 04 серпня 2008 року.

Вважаючи, що відповідачем вчинено дії з порушенням вимог чинного законодавства, які полягають у подвійній реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами, ТОВ "Агрофірма "Вісла"" звернувсь до суду з вимогою про скасування рішення від 29 грудня 2013 року та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного від 25 червня 2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб: ОСОБА_1 та ФГ "Коваль С.О.".

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу, державний реєстратор Реєстраційної служби Арбузинського районного управління юстиції Миколаївської області Цимбаліст А. І. в своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта серії ЯЕ № 907400, виданого 16 жовтня 2007 року, є законним власником земельної ділянки, площею 7,12 га, в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

29 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Цимбалістом А. І. проведено державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 157776148203, що розташована за адресою: Миколаївська обл., Арбузинський р-н, с/рада Новосельська, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1, за суб'єктом: ФГ "Коваль С.О.".

Підставою прийняття вищевказаного рішення слугували документи, які були подані головою ФГ "Коваль С.О." до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2013 року, а саме:

- копія статуту ФГ "Коваль С.О.", серія та номер: 15021020000000541, виданий 09.06.2011, видавник: державний реєстратор Арбузинської РДА;

- виписка з ЄДРЮО, серія та номер: ААБ № 779838, виданий 20.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Арбузинського РУЮ;

- копія паспорта та картки платника податків ОСОБА_1;

- державне мито;

- договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 19.07.2012 року, видавник: сторони договору - ОСОБА_1 та ФГ "Коваль С.О.".

Перелік документів, наданих разом із заявою про державну реєстрацію підтверджується карткою прийому заяви № 9617543.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором здійснена реєстрація права оренди на землю за приписами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

Таку позицію Миколаївського окружного адміністративного суду підтримав Одеський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо обґрунтованості прийнятого рішення державного реєстратора в частині реєстрації прав за суб'єктом ФГ "Коваль С.О.", не врахувавши, що 20 серпня 2006 року між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Вісла"" вже було укладено договір оренди землі, який зареєстровано 21 листопада 2007 року у книзі державної реєстрації договорів за № 04070050031.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно зі статтею 15 вищезазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводилась в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

В силу статті 9 вищезазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

- відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

- наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Приписами пункту 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22 червня 2011 року, який діяв на момент виникнення правовідносин, обумовлено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічні положення щодо виникнення права оренди земельної ділянки містяться і в Законі України "Про оренду землі" згідно зі статтею 6 якого, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

З матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки, площею 7,12 га, є ОСОБА_1 на підставі Державного акта серії ЯЕ № 907400, виданого 16 жовтня 2007 року, а ФГ "Коваль С.О." у відповідності до договору оренди, укладеного 19 липня 2012 року, має законні права щодо користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1.

З картки прийому заяви № 9617543, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що перелік поданих ФГ "Коваль С.О." документів відповідає вимогам законодавства в сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень, що діяли на момент вчинення реєстраційних дій та які не вимагали жодних додаткових відомостей для встановлення тих чи інших фактів.

Слід зазначити, що відповідачем було перевірено наявність записів щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, про що свідчать відповідні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Отже, відповідачем проведено всі необхідні дії, які полягають у виявленні інформації про обтяження речових прав, в тому числі і реєстрації договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма "Вісла"", однак така інформація відсутня, що й слугувало підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач діяв на підставі та у межах, наданих повноважень, які передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вісла"" залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Калашнікова

Л. Л. Мороз