Ухвала суду № 65098312, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/29494/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Мороз Л. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АНДИ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - КП "Житло-сервіс") звернулось до суду з адміністративним позовом до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Дарницька РДА) про скасування розпорядження № 441 від 30 липня 2014 року "Про визнання такими, що втратили чинність окремі пункти розпоряджень Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації "Про розгляд житлових питань окремих громадян"".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суб'єктом владних повноважень всупереч вимог чинного законодавства прийнято розпорядження № 441 від 30 липня 2014 року, згідно з яким визнано такими, що втратили чинність пункти 1.1, 1.2 розпорядження Дарницької РДА "Про розгляд житлових питань окремих громадян" № 284 від 15 травня 2014 року щодо включення до числа службової житлової площі КП "Житло-сервіс" квартир №№ НОМЕР_1, НОМЕР_1-А по АДРЕСА_1 та пункт 3 розпорядження відповідача "Про розгляд житлових питань окремих громадян" № 405 від 14 липня 2014 року щодо затвердження спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КП "Житло-сервіс" про надання службової житлової площі.

Згідно із статтею 118 Житлового кодексу Української РСР, а також пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, встановлено, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Позивач вважає дії Дарницької РДА незаконними та такими, що порушують його законні права та інтереси, оскільки суб'єктом владних повноважень оскаржуване рішення прийнято за відсутністю клопотання, що порушує вимоги чинного законодавства, у зв'язку з чим КП "Житло-сервіс" звернулось до суду з вимогою про скасування розпорядження № 441 від 30 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Дарницької РДА № 441 від 30 липня 2014 року "Про визнання такими, що втратили чинність окремі пункти розпоряджень Дарницької РДА "Про розгляд житлових питань окремих громадян"".

Стягнуто на користь КП "Житло-сервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн. з Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Дарницької РДА.

У своїй касаційній скарзі представник Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АНДИ" (далі - ОСББ "АНДИ") вказує, що КП "Житло-сервіс" є експлуатуючою організацією, у якої відсутні повноваження щодо розпорядження нежитловими приміщеннями, які належать ОСББ "АНДИ", а тому вважає, що оскаржуване розпорядження прийнято законно та, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 777608 КП "Житло-сервіс" є комунальним підприємством, одним із видів діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів.

16 серпня 2000 року начальником Головного управління житлового забезпечення затверджено акт передачі житлових будинків, службових приміщень, майна у повне господарське відання КП "Житло-сервіс", згідно з яким на баланс позивача передано житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з цим, 29 вересня 2000 року заступником голови Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) та позивачем складено акт № 4 щодо прийняття на обслуговування останнім технічного приміщення, а саме житловий будинок, загальною площею 88,68 м2, який розташований по АДРЕСА_1 у місті Києві.

Відповідно до затвердженого Головою КМДА Протоколу доручень № 17 напрацьованих під час наради із заступниками голови КМДА та головами районних в місті Києві державних адміністрацій від 05 березня 2012 року (далі - Протокол доручень № 17) прийнято рішення вивчити можливість перепланування нежитлових приміщень, у тому числі об'єктів незавершеного будівництва, під службові гуртожитки та підготувати пропозиції щодо можливості надання службового житла працівникам житлово-комунального господарства до працівників житлово-комунального господарства і побутового обслуговування.

На виконання Протоколу доручень № 17 позивачем, внаслідок розроблення проектної документації по переобладнанню технічного приміщення з пристосуванням його під дві житлові квартири № НОМЕР_1 й № НОМЕР_1-а, проведено будівельні роботи щодо реконструкції вказаних квартир, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № КВ142141120571 від 22 квітня 2014 року та виготовленими технічними паспортами.

23 квітня 2014 року позивачем подано до Дарницької РДА заяву вх. № 110/001-585, в якій просив включити до числа службових - квартири № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1-а в будинку АДРЕСА_1, враховуючи, що відповідні квартири є житловими та введені в експлуатацію.

За результатами розгляду вищезазначеного клопотання відповідачем прийнято розпорядження № 284 від 15 травня 2014 року "Про розгляд житлових питань окремих громадян", пунктом 1 якого задоволено заяву КП "Житло-сервіс" стосовно включення до числа службової житлової площі 2-кімнатної квартири № НОМЕР_1.

Окрім цього, розпорядженням Дарницької РДА № 405 від 14 липня 2014 року "Про розгляд житлових питань окремих громадян" затверджено спільне рішення адміністрації та КП "Житло-сервіс" про надання службової житлової площі квартири № НОМЕР_1 родині майстра відділення № 2 КП "Житло-сервіс" ОСОБА_2 яка, в свою чергу, перебувала на квартирному обліку, починаючи з 18 липня 2007 року в загальній черзі, а також доручено відділу обліку та розподілу житлової площі видати їй ордер.

Однак, 30 липня 2014 року Дарницькою РДА прийнято розпорядження № 441, згідно з яким визнано такими, що втратили чинність пункти 1.1, 1.2 розпорядження Дарницької РДА "Про розгляд житлових питань окремих громадян" № 284 від 15 травня 2014 року щодо включення до числа службової житлової площі КП "Житло-сервіс" квартир № НОМЕР_1, НОМЕР_1-А по АДРЕСА_1 та пункт 3 розпорядження відповідача "Про розгляд житлових питань окремих громадян" № 405 від 14 липня 2014 року щодо затвердження спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету КП "Житло-сервіс" про надання службової житлової площі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення, діяв з порушенням вимог чинного законодавства.

Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 6 Житлового кодексу Української РСР обумовлено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Відповідно до частини першої статті 118 Житлового кодексу Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 затверджено Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, а також Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.

Так, пунктом 2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення № 37), встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням.

В силу пункту 3 Положення № 37 жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що КП "Житло-сервіс" звернулось до Дарницької РДА із заявою № 110/001-585 від 23 квітня 2014 року про включення до числа службових - квартири № НОМЕР_1 та № НОМЕР_1-а, що є житловими та введені в експлуатацію, в будинку АДРЕСА_1, який перебуває на балансі у позивача.

Розглянувши клопотання КП "Житло-сервіс", відповідачем прийнято розпорядження № 284 від 15 травня 2014 року "Про розгляд житлових питань окремих громадян", пунктом 1 якого включено до числа службової житлової площі 2-кімнатної квартири № НОМЕР_1.

Згідно з пунктом 21 Положення № 37 на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер (додаток № 2), який є єдиною підставою для вселення в надане службове жиле приміщення.

14 липня 2014 року Дарницькою РДА прийнято розпорядженням "Про розгляд житлових питань окремих громадян" № 405, яким затверджено спільне рішення адміністрації та КП "Житло-сервіс" про надання службової житлової площі квартири № НОМЕР_1 родині майстра відділення № 2 КП "Житло-сервіс" ОСОБА_2, яка, в свою чергу, перебувала на квартирному обліку, починаючи з 18 липня 2007 року в загальній черзі, а також доручено відділу обліку та розподілу житлової площі видати їй ордер.

У відповідності до пункту 6 Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Зі змісту оскаржуваного розпорядження Дарницької РДА № 441 від 30 липня 2014 року вбачається, що КП "Житло-сервіс" жодного клопотання на виключення квартири № НОМЕР_1 з числа службових жилих приміщень до відповідача не подавало.

Згідно з пунктом 19 Положення № 37 рішення про надання службового жилого приміщення може бути переглянуто до видачі ордера, якщо виявляться обставини, які не були раніше відомі й могли вплинути на вказане рішення.

За такого правового врегулювання, Дарницька РДА позбавлена права на перегляд питання про виключення квартири № НОМЕР_1 з числа службових жилих приміщень, оскільки працівнику КП "Житло-сервіс" ОСОБА_2 видано ордер на квартиру у відповідності до розпорядження № 405 від 14 липня 2014 року.

В своїй касаційній скарзі ОСББ "АНДИ" вказує, що саме на його утриманні перебуває житловий будинок по АДРЕСА_1 у місті Києві, в підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка, в якій вказано перелік житлових приміщень зарахованих на баланс та переданих об'єднанню співвласників станом на 31 грудня 2014 року, в той час як оскаржуване розпорядження датоване 30 липня 2014 року.

Разом з цим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що за приписами Порядку державної реєстрації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1521 від 11 жовтня 2002 року, належним підтвердженням перебування спірних приміщень на балансі ОСББ "АНДИ" має бути акт приймання-передачі, однак такого документа на вимогу суду апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз положень вищезазначених статей дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку, що прийняття органом місцевого самоврядування оскаржуваного розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновок суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АНДИ" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Калашнікова

Л. Л. Мороз