Ухвала суду № 65098178, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/5001/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №750/9644/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України та зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 травня 2013 року шляхом перерахування нарахованих сум пенсії на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1, відкритий у філії Чернігівського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №10024 (МФО 353553, код ЄДРПОУ 09353504).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задоволено частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про поновлення виплати пенсії за віком, яка була призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01 травня 2013 року по 11 квітня 2016 року, та в даній частині позов залишено без розгляду.

В решті постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Задовольняючи позов щодо зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії у зв'язку із виїздом позивача на постійне проживання до іншої країни є протиправними.

Так, судами встановлено, що позивач набула права та отримувала пенсію за віком з 2006 року. У зв'язку з виїздом за кордон відповідач припинив виплату пенсії

з 01 травня 2013 року. 15 вересня 2016 року позивач звернулась із заявою та всіма необхідними документами до відповідача про поновлення їй виплати пенсії, однак відповідачем було відмовлено у поновленні виплати, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак, суди дійшли обґрунтованого висновку що з дня набрання чинності рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічна правова позиція також викладена в рішенні Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №608/1189/14-а.

Крім того, суд апеляційної інстанції також дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги за період з 01 травня 2013 року по 11 квітня 2016 року включно підлягають залишенню без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З огляду на регулярний характер виплати пенсії позивач дізналась про порушення своїх прав в травні 2013 року, тобто після виникнення підстав для поновлення виплати їй пенсії та після нездійснення вказаних виплат. При цьому позивачем поважних підстав для поновлення строку на звернення не наведено та доказів на їх підтвердження не надано.

Судом апеляційної інстанції правомірно не застосовано положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на те, що дане положення регулює виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України. У разі, якщо право позивача на отримання цих сум пенсій відповідачем визнано не було, що і стало підставою звернення до суду, то застосуванню підлягають положення статей 99, 100 КАС України

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 28 жовтня 2015 року по справі №1715/21240/12.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №750/9644/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова