Ухвала суду № 65097874, 07.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ К/800/27936/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна» до Державної екологічної інспекції у Харківській області про часткове визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ПАТ «Євроцемент-Україна» (далі - Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування пунктів 9-13, 14, 16, 17 припису Інспекції від 4 квітня 2016 року № 17/03-09.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 9 по 29 березня 2016 року Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Товариством, за результатами якої 4 квітня 2016 року складено припис № 17/03-09 про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення вказаної перевірки (далі - Припис).

Зокрема, позивачу приписано: отримати документи, що посвідчують право користування Товариством земельною ділянкою, загальною площею 118,3841 га (пункт 9); отримати документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 4,13 га (пункт 10); надати до Інспекції документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою під незавершеним будівництвом дитячого оздоровчого табору площею 10,7 га (пункт 11); надати до Інспекції документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою під під'їзною залізницею загальною площею 10,4219 га (пункт 12); отримати документи, що посвідчують право власності або право користування Товариства земельною ділянкою під свердловинами загальною площею 0,7289 га (пункт 13); обладнати територію підприємства локальною мережею спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод (пункт 14); провести моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів (пункт 16); розробити паспорт місць видалення відходів (пункт 17).

Задовольнивши позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані пункти припису прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу «б» підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (далі - Положення № 454/2011), Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про використання та охорону земель щодо: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів щодо запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також щодо додержання режиму використання їх територій; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Повноваження в галузі контролю за дотриманням законодавства щодо порядку набуття і реалізації права на землю та інших правових засад користування земельними ділянками покладені на Державну інспекцію сільського господарства України відповідно до Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 (далі - Положення № 459/2011).

Абзацом «а» підпункту 1 пункту 4 Положення № 459/2011 встановлено, що Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель; виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереженням захисних насаджень і межових знаків; проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема, за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; розміщенням, проектуванням, будівництвом та введенням у дію об'єктів, які негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; здійсненням заходів, передбачених проектами землеустрою щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур'янами; дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що проведення перевірки та надання приписів з цих питань не відповідає одному з принципів державного нагляду (контролю), а саме неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю), визначених в статті 3 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Крім того, такі дії не відповідають вимогам пункту 4 статті 4 Закону № 877-V, відповідно до якого, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача відсутні повноваження щодо здійснення державного нагляду (контролю) у цій сфері господарської діяльності, у зв'язку з чим, пункти 9-13 припису винесені поза межами його повноважень.

Пунктом 14 Припису Товариству приписано обладнати територію підприємства локальною мережею спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом підземних вод.

Відповідно до частини першої статті 105 Водного кодексу України підприємства, установи і організації, діяльність яких може негативно впливати на стан підземних вод, особливо ті, які експлуатують накопичувачі промислових, побутових і сільськогосподарських стоків чи відходів, повинні здійснювати заходи щодо попередження забруднення підземних вод, а також обладнувати локальні мережі спостережувальних свердловин для контролю за якісним станом цих вод.

Судами встановлено, що на теперішній час на підприємстві відсутні об'єкти, які перераховані вище, факти забруднення підземних вод при перевірках контролюючих органів не встановлені.

Віднесення мулових карт очисних споруд підприємства до накопичувачів побутових стоків є неправомірним. Мулова площадка це спланована ділянка землі, розділена на карти для обезводнення осадка стічної води. Мулова площадка є складовою частиною технологічного процесу очистки стічних вод і до накопичувачів стічних вод, як окремих споруд для ліквідації зворотних або стічних вод відношення не має.

Органи, що здійснюють контроль в сфері державного геологічного контролю - Державна служба геології та надр України (Положення затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 391/2011); в сфері державного гірничого нагляду - Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Положення затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011).

Підпунктом 11 пункту 4 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011, вказано на здійснення гірничого нагляду, зокрема, з питань: виконання вимог з охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення, визначення кондицій мінеральної сировини та експлуатації родовищ корисних копалин; відповідності визначеним вимогам та своєчасності здійснення заходів, що гарантують безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов'язаних із користуванням, надрами.

За приписами підпункту 18 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 391/2011, Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за геологічним вивченням надр (державний геологічний контроль) та раціональним і ефективним використанням надр України, у тому числі дотриманням нормативів, стандартів та інших вимог щодо геологічного вивчення і використання надр, умов спеціальних дозволів на користування надрами та угод про умови користування надрами.

В Положенні № 454/2011 прямо не визначені повноваження Інспекції в сфері видобування корисних копалин та раціонального використання і охорони надр, в тому числі щодо контролю видобування підземних вод та експлуатації артсвердловин, а згідно пунктом 4 статті 4 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що в цій частині Інспекцією порушено принцип неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю), передбачений Законом № 877-V.

Пунктами 16 і 17 Припису Товариству приписано провести моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів та розробити паспорт місць видалення відходів.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів є складовою єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища.

Судами встановлено, що підприємство не включено до єдиної системи державного моніторингу навколишнього природного середовища в порядку, визначеному Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 року № 391, як постачальник інформації чи виконавець робіт.

На підприємстві Товариства відсутні місця видалення відходів, тобто місця де відходи зберігаються більше 2-х років. У свою чергу, віднесення до таких місць мулових карт очисних споруд не відповідає вимогам до них з наступних підстав.

Мулові карти є складовою частиною технологічного процесу очистки стічних вод на очисних спорудах біологічної очистки. Як об'єкт вони входять до складу споруд, обладнання та пристроїв, що використовується в технологічному процесі очистки стічних вод.

Осад відстійників, що потрапляє до мулових карт за межі технологічного процесу не виходить і відходами буде вважатися після очистки мулових карт та його тимчасового розміщення.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що пункт 16 і 17 Припису є безпідставним та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді