Ухвала суду № 65097848, 23.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року м. Київ К/800/26696/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Веденяпін О.А. Олендер І.Я.,за участю секретаря судового засідання:Калініна О.С,за участю представників позивача:Кривошеїної І.О.,відповідачів: прокуратури:Баталової О.М., Кузнєцової Ю.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року

у справі №2а/0470/178/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

за участю прокуратури Дніпропетровської області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 05 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, позовні вимоги задовольнив частково, скасував податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2009 року № 0000288813/0, від 20 липня 2009 року № 0000288813/1, від 21 вересня 2009 року № 0000288813/2, від 08 грудня 2009 року № 0000288813/3, а також податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2009 року № 0000298813/0, від 20 липня 2009 року № 0000298813/1, від 21 вересня 2009 року №0000298813/2, від 08 грудня 2009 року № 0000298813/3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Також присудив на користь позивача судові витрати у розмірі 03,40 грн. та 23 688,00 грн. з Державного бюджету України.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпропетровський металургійний завод».

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, про що скали акт від 01 червня 2009 року №478/08-02/3-05393056, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4, підпункту 5.4.10 пункту 5.4, пункту 5.10 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року на 9 761 647,00 грн., у тому числі за півріччя 2008 року - 2 238 436,00 грн., 9 місяців 2008 року - 7 253 589,00 грн., за 2008 рік - 9 761 647,00 грн.; пункту 4.5 статті 4, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.8 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, у результаті чого завищено рядок 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» на 5 702 430,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2009 року № 0000288813/0, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 17 544 002,40 грн., з яких 9 761 647,00 грн. за основним платежем, 7 782 355,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0000298813/0, яким зменшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 702 430,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 471 485,00 грн.

У порядку адміністративного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2009 року №0000288813/1, №0000298813/1, від 21 вересня 2009 року №0000288813/2 та №0000298813/2, №0000288813/3 та №0000298813/3, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, витрат понесених у результаті здійснення господарської діяльності з ПП «Інко-Фрахт» та ТОВ «Промтехсталь», що проведена на підставі нікчемних правочинів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту перевіреного періоду, а відтак необґрунтовано донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевірений період мав господарські відносини з ПП «Інко-Фрахт» на підставі договору від 03 жовтня 2008 року №0310/2008 про надання маркетингових послуг, з ТОВ «Промтехсталь» на підставі договору від 16 травня 2008 року №КУ 172-08 про придбання феросплавів, за результатом виконання яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит.

Судами попередніх інстанцій встановлено наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та використання придбаних позивачем товарів та послуг у власній господарській діяльності.

Крім того, правомірність формування валових витрат за результатом виконання господарських відносин з ТОВ «Промтехсталь» підтверджується рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі №2-а-5466/10/0470, що набрало законної сили.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до вимог 7.7.2 цього ж пункту, у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з зазначеними контрагентами.

Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано зазначено про те, що відповідач при отриманні податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року та проведення на особовому рахунку позивача зменшення переплати з податку на прибуток, безпідставно, при складанні податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2009 року №0000288813/2 та від 08 грудня 2009 року №0000288813/3, не врахував здійснене позивачем погашення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 694,00 грн., за рахунок зменшення авансового платежу з податку на прибуток.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» на Приватне акціонерне товариство «Євраз Дніпропетровський металургійний завод».

2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі №2а/0470/178/11залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М. СуддіВеденяпін О.А. Олендер І.Я.