Ухвала суду № 65097015, 01.03.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 428/9852/15-к

Провадження № 11-кп/782/1/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого-судді : Тополюк Є.В.

суддів : Савича Ю.М., Люклянчука В.Ф.

при секретарі : Магомедова Ш.Х.

за участю прокурора :Кім Р.В.

захисника обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілого :ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в місті Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.01.2016 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.01.2016 року задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3. Застосовано до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного заходу з суворим наглядом. Запобіжний захід до набрання ухвалою законної сили залишено без змін у вигляді поміщення до психіатричного закладу з суворим наглядом в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме до Державного закладу «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України». Процесуальні витрати у кримінальному провадженні віднесені за рахунок держави. Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Вказаною ухвалою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи в стані неосудності вчинив суспільно-небезпечне діяння, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України.

Кримінальні правопорушення обвинуваченим вчинено за наступних обставин.

Епізод № 1

11 липня 2015 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3, знаходячись за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 23/64, розпивав спиртні напої разом з громадянином ОСОБА_2. Під час вживання спиртних напоїв, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу побутових питань, у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сталася бійка, в ході якої, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, маючи намір на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, навмисно наніс ОСОБА_2 не менше ніж по одному удару кулаками в обличчя, голову та тулуб та не менш ніж пяти ударів ножицями, які знаходились у кухні вказаної квартири, в область тулуба останнього, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, згідно висновку СМЕ № 243 від 29.09.2015 року у вигляді: проникаючого колото-різаного торакоабдомінального поранення зліва з пошкодженням лівого купола діафрагми лівої частки печінки, проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з множинними ушкодженнями тонкої кішки, травматичного гемотораксу ліворуч, гемоперитонеума, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознаками небезпеки в момент заподіяння, колото-різаних непроникаючих поранень грудної клітки зліва, передньої черевної стінки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, синців обличчя, волосистої частини голови, тулуба, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, як окремо, так і у сукупності.

Епізод № 2.

Крім того, 11 липня 2015 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, більш точного часу у ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3, знаходячись за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Курчатова, 23/64, після спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, побачив у квартирі мобільний телефон «Nokia 7900d», з сім-картою оператора «МТС» та зарядний пристрій до нього. ОСОБА_3, маючи намір на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу заволодів вказаним майном, вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи № 234-75/7 від 28.08.2015 року 350 гривень 00 копійок, після чого з викраденим майном з місця злочину зник, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на вказану суму.

В апеляційній скарзі, яка датована 16.12.2016 роком, строк на подачу якої був поновлений апеляційним судом, потерпілий ОСОБА_2 вважає, що дії ОСОБА_3 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КК України та як замах на вбивство. Зазначає, що у суді першої інстанції йому було повідомлено, що перекваліфікація дій ОСОБА_3 буде після того, як його вилікують. Також зазначає, що не встиг у суді першої інстанції подати цивільний позов, вказує, що на лікування після нанесених травм потратив 7 (сім) тисяч та не міг працювати тривалий час, просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 30 (тридцять) тисяч.

На апеляційну скаргу потерпілого прокурор у кримінальному провадженні прокурор Сєвєродонецької місцевої прокуратури ОСОБА_4, яка приймала участь у суді першої інстанції, надала до апеляційного суду заперечення ( в порядку ст.402 КПК України). Вона вважає, що доводи, викладені в апеляційної скарзі потерпілого ОСОБА_2 не є обґрунтованими для зміни кваліфікації кримінальних правопорушень, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому вона посилається на пояснення потерпілого ОСОБА_2 в суді, з яких видно,що він був знайомий з ОСОБА_5 і сварок між ними ніколи не виникало. Крім того, тілесні ушкодження потерпілому нанесені ножицями, незважаючи на те,що в ході огляду місця події вилучено шість кухонних ножів,на тілі потерпілого , окрім колото-різаного торакоабдомінального поранення зліва з пошкодженням лівого купола діафрагми,лівої частки печінки, проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з множинними ушкодженнями тонкої кішки, травматичного гемотораксу ліворуч, гемоперитонеума, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, встановлені інші множинні синці обличчя, волосистої частини голови, тулуба, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження,що свідчать про те,що ОСОБА_5 діяв із невизначеними (неконкретизованим) умислом,за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоровю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. У таких випадках особа має відповідати за той результат ( шкоду), який фактично було заподіяно - умисне заподіяння тяжких ушкоджень.

Вона вважає, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України, оскільки під час досудового розслідування та в ході судового слідства не встановлено доказів, які б свідчили,що діяння ОСОБА_5 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст..15, ч.1 ст.115 КК України.

На її думку, дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України , оскільки в даному випадку, під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виникла бійка на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з приводу побутових питань, в ході якої ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження, а вже після цього, скориставшись тим,що за його діями ніхто не спостерігає, таємно,з корисливих мотивів,шляхом вільного доступу заволодів майном ОСОБА_2.Посилається на те,що на її думку, суд до постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру ,зясував всі питання, передбачені ч.1 ст.513 КПК України.

Також посилається на те,що потерпілий відповідно до ч.7 ст.128 КПК України як особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальному провадженні,має право предявити його в порядку цивільного судочинства, а суд апеляційної інстанції відповідно до п.1 ч.2 ст.408 КПК України змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність і застосування статті (частини статті )закону України про кримінальну відповідальність , яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння.

Звертає увагу на те,що потерпілий ОСОБА_2 просить апеляційний суд змінити кваліфікацію кримінального правопорушення, яка , в даному випадку не має принципового значення для винесення рішення про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_5, оскільки, як ч.1 ст.121,як ч.1 ст.185 КК України, так і ст.15 ч.1 ст.115, ч.1 ст.187 КК України відносяться до категорії кримінальних правопорушень, повязаних з посяганням на життя інших осіб, за вчинення яких до особи застосовуються примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, та послався на те, що він не згоден з обставинами вчиненого проти нього злочину, погодився з змістом своїх пояснень, викладених в ухвалі суду, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, та вважав, що потерпілий не зовсім розуміє, що він не має право ставити питання про погіршення становища підозрюваного поза межами апеляційного оскарження, що у нього зовсім інші права ніж у підозрюваного, його право на подачу цивільного позову не порушено, він може звернутися з цивільним позовом до суду протягом трьох років у порядку цивільного судочинства, думку захисника ОСОБА_1 який також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляції, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення,які були ухвалені судами першої інстанції ї не набрали законної сили, а саме ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно п.7 ч.1 ст.393 КПК України апеляційну скаргу мають право подати потерпілий у частині,що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог,заявлених ними в суді першої інстанції.

Як вбачається з змісту ухвали суду першої інстанції, яку оскаржує потерпілий, з його пояснень в судовому засіданні, останній не оспорював правильність кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_5, не заявляв цивільний позов до нього.

Суд першої інстанції надав належну оцінку дослідженим у судовому засіданні матеріалам провадження, поясненням потерпілого та виніс обґрунтовану та достатньо мотивовану ухвалу у відповідності з вимогами ст. 513 КПК України, зазначивши, що суспільно небезпечні діяння у вигляді навмисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження по епізоду № 1 , тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.121 КК України, а суспільне небезпечне діяння крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна по епізоду № 2 ,є кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.185 КК України, були вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 в стані неосудності, так як на момент вчинення їх він хворів, на момент розгляду клопотання продовжує хворіти хронічним душевним захворюванням , тобто знаходився у стані, в якому він не міг віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними, у звязку з чим суд застосував до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

При цьому суд послався на висновки судово - психіатричної експертизи № 206 від 17.09.2015 року щодо ОСОБА_5 ( а.с.78,81 т.2).

Так, згідно позиції Верховного Суду України, яка викладена у Постанові Пленуму ВСУ від 3.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів. Для об'єктивної оцінки ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб суд має з'ясувати думку експертів-психіатрів стосовно виду примусових заходів медичного характеру, які мають бути призначені психічно хворій особі в разі визнання її неосудною.

В апеляційної скарзі потерпілий ОСОБА_2 висновки судово психіатричної експертизи та факт направлення ОСОБА_3 судом на лікування до психіатричного закладу з суворим наглядом не оспорює.

Підстави і мотиви прийнятого судом першої інстанції рішення достатньо обґрунтовано наведені в ухвалі суду.

У звязку з чим, доводи, які зазначені в апеляційній скарзі потерпілого, колегія суддів вважає такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та законність прийнятого ним рішення.

Що стосується доводів потерпілого щодо невідшкодування ОСОБА_3 заподіяної шкоди, то вони є також необґрунтованими.

В даному кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_2 не заявлялись вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, у встановленому законом порядку. Згідно ухвали суду, журналу судового засідання та аудіо-запису від 13.10.2015 року, 28.10.2015 року потерпілий ОСОБА_2 був присутній та давав пояснення. Питання, щодо перекваліфікації або відшкодування шкоди потерпілим не порушувались ні під час досудового розслідування, ні під час судового слідства. Йому були розяснені належним чином органом досудового слідства та судом його права, передбачені ст.56 КПК України, у тому числі право мати свого представника протягом всього кримінального провадження у будь якої інстанції.( а.с. 34-35 т.1, а.с.37 т.2)

Національним законом не передбачено обовязок суду залучати захисника потерпілому у справі з підстав та на умовах , передбачених ст.49 КПК України.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.01.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру, є законною та обґрунтованою.

У звязку з чим апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, як необґрунтована.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів;-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25.01.2016 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні суспільно - небезпечного діяння, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 121 КК України, у вигляді госпіталізації до психіатричного заходу з суворим наглядом залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо у Вищий спеціалізований суд України з розгляд цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: