Ухвала суду № 65096943, 28.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/3865/16-ц Головуючий у І інстанції Селезньова Т. В.Провадження № 22-ц/780/1406/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 38 28.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Кашперської Т.Ц.,

суддів: Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

при секретарі Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Заявлені вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,2618 га. по АДРЕСА_1. 27 жовтня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів йому вищевказані земельні ділянки. Упродовж місяця після смерті батька ОСОБА_4 він звернувся до приватного нотаріуса, який посвідчував заповіт, з приводу нотаріального оформлення спадщини за заповітом, однак нотаріус пояснила, що не може вчинити нотаріальні дії та видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки ним не були надані правовстановлюючі документи на об'єкти спадщини, видані на ім'я спадкодавця, зокрема державні акти на право власності на земельні ділянки. На початку червня 2016 року у будинку, де проживав ОСОБА_4, у ході проведення ремонту були виявлені зазначені правовстановлюючі документи, після чого він звернувся до нотаріуса, однак отримав відмову у оформленні спадщини в зв'язку з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України. Причиною пропуску строку для прийняття спадщини є його необізнаність у порядку проведення процедури оформлення спадщини, а також відсутність правовстановлюючих документів на об'єкти спадщини, без яких не уявлялось можливим оформити прийняття ним своєчасно спадщини. Просив визначити додатковий строк для прийняття ним спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, терміном на два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що суд у рішенні з надуманих підстав констатував факт того, що нотаріус позивачу пояснив про необхідність подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк, а не про необхідність подання правовстановлюючих документів на майно, піддавши сумніву його пояснення у цій частині, з чим він категорично не погоджується. Суд також послався на те, що позивач не заявив клопотання про допит нотаріуса на предмет підтвердження своєчасного звернення до нотаріуса з питань прийняття спадщини, він вважає це обґрунтування безпідставним, оскільки ним факт несвоєчасного звернення до нотаріуса взагалі не оскаржувався. Навпаки, до нотаріуса він звернувся своєчасно, однак в силу обставин, вказаних у позові, не зміг прийняти у встановленому законом порядку спадщину. Обґрунтовуючи рішення, суд першої інстанції також надумано зазначив, що позивач не мав наміру приймати спадщину, не довів факт тривалого пошуку документів, і що це не є перешкодою у поданні заяви про прийняття спадщини. Також безпідставно судом зазначено, що позивач не обґрунтував звернення з позовом до органу місцевого самоврядування, а не до іншого спадкоємця - своєї сестри, оскільки саме вказаний відповідач мав право претендувати на майно як на відумерлу спадщину.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем встановленого ст. 1270 ЦК України строку прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 27 жовтня 2011 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою А.А., реєстраційний № 1457, яким належну йому земельну ділянку 0,1265 га., розташовану по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1, належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 01 липня 2011 року, та належну йому земельну ділянку 0,1353 га., розташовану по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_3, належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 01 липня 2011 року, заповів ОСОБА_2

Згідно матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4, 15 липня 2014 року ОСОБА_3 подала заяву до Броварської районної державної нотаріальної контори про прийняття належної їй частки спадщини після смерті батька. Листом нотаріальної контори їй роз'яснено про необхідність подання в шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини, справжність підпису на якій завірити нотаріально, або звернутись на прийом до нотаріуса для подання такої заяви особисто.

30 липня 2015 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_2 через представника про те, що ОСОБА_2 відомо про існування заповіту від 27 жовтня 2011 року, і на сьогодні він має намір вирішити питання щодо визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи і це не заперечується сторонами по справі, позивач не проживав разом з спадкоємцем на день відкриття спадщини, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 1268, ч. 1 1269 ЦК України повинен був подати у шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 Вказаних дій позивач у зазначений строк не вчинив.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як на підставу пропуску строку для прийняття спадщини позивач вказував на відсутність інформації про місцезнаходження правовстановлюючих документів на спадкове майно у вигляді земельних ділянок. Крім того, апелянт вказував на юридичну необізнаність щодо порядку оформлення спадщини.

Відповідно до п. 207 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при прийнятті заяви про прийняття спадщини нотаріус не перевіряє наявність спадкового майна та його належність спадкодавцю.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Вище вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Згідно роз'яснень викладених в абз. 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки не може бути визнана поважною причина пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як незнання про місцезнаходження державних актів та юридична необізнаність спадкоємця.

При цьому, вказаних висновків суд дійшов з урахуванням тих обставин, що позивачу було відомо про день відкриття спадщини його батька, а також про наявність заповіту, отже незалежно від обізнаності про місцезнаходження правовстановлюючих документів на момент відкриття спадщини в будь-якому випадку він мав подати заяву про прийняття спадщини в порядку, встановленому ст. 1269 ч.1 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо обставин, які були роз'яснені нотаріусом ОСОБА_2, не спростовують висновків суду щодо відсутність підстав для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки по суті зводяться до юридичної необізнаності позивача, яка згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» не є поважною причиною пропуску такого строку.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що він тривалий час займався пошуками правовстановлюючих документів, не доводять наявності у нього будь-яких об'єктивних та непереборних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, враховуючи, що ЦК України не обмежує спадкодавця у терміні отримання свідоцтва про право на спадщину і відповідно у терміні подання документів, необхідних для цього, а тому відхиляються колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного встановлення судом відсутності наміру ОСОБА_2 приймати спадщину не спростовують висновків суду, що зазначені ним підстави пропуску подання заяви про прийняття спадщини - юридична необізнаність та відсутність інформації щодо місцезнаходження правовстановлюючих документів - не є поважними причинами пропуску зазначеного строку.

За таких обставин, оскільки позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів того, що з моменту смерті ОСОБА_4 і відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 він з поважних причин у встановлений законом строк не звернувся із заявою для прийняття спадщини після смерті батька, суд першої інстанції правомірно відмовив йому в задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.