Ухвала суду № 65096462, 28.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1256/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В. Г.Провадження № 22-ц/780/1222/17 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 4 28.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Олійника В.І.,

суддів Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Спеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Халеп'янська сільська рада Обухівського району Київської області, Садове товариство «Струмок», про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками загального користування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2016 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 в 2013 році придбала земельну ділянку НОМЕР_1 СТ «Струмок», що знаходиться на території Халеп'янської сільської ради Обухівського району Київської області, площею 0,12 га та почала вчиняти перешкоди для проїзду до її (позивачки) будинку на ділянці НОМЕР_2. Вказувала, що своїми систематичними діями відповідачка чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою та власністю.

На підставі наведеного просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою і стягнути матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким задовольнити позов.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що доводи позивачки щодо створення відповідачкою перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до положень ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України є недопустимим, і вони позивачкою не доведені та не обґрунтовані належним чином.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За змістом ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником садового будинку, який знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Халеп'янська сільська рада, СТ «Струмок», будинок НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності та була власником відповідної земельної ділянки НОМЕР_2.

Також встановлено, що згідно рішення колегії судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 08.09.2015 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено і визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 на земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,12 га для ведення садівництва в СТ «Струмок», виданий 01 червня 1998 року ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Халеп'янської сільської ради народних депутатів від 23 квітня 1997 року. Отже, на момент звернення до суду з позовом позивачка не була власником зазначеної земельної ділянки.

Встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 14.11.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Н.Р.Щур, ОСОБА_3 належить земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_4) площею 0,1207 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, Халепянська сільська рада, СТ «Струмок», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Згідно з актом виносу та встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ОСОБА_3 від 02.07.2016 року, інженером-землевпорядником ОСОБА_5 в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, голови СТ «Струмок» Корохової Л.М. на земельній ділянці, що належить ОСОБА_3, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,1207 га, розташованої за адресою: СТ «Струмок» Халеп'янська сільська рада Обухівського району Київської області, межові знаки земельної ділянки встановлені на місцевості в кількості 5 шт. і передані на зберігання землевласнику, під час винесення меж земельної ділянки та встановлення межових знаків на місцевості було виявлено, що координати точок контуру, на основі яких було виготовлено документи, що посвідчують право власності на землю гр.. ОСОБА_3 співпадають із місцем розташування земельної ділянки в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2016 року відповідно до ст.140 ЦПК України судом був здійснений виїзд на адресу відповідача з метою огляду доказів (межових знаків) за їх місцезнаходженням, за результатами чого був складений відповідний протокол, підписаний всіма сторонами. Суд оглянув межові знаки (виключно їх наявність) та з'ясував на місці фактичне розташування земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_1, а також можливих під'їзних шляхів до цих ділянок.

За правилами ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачці у користуванні земельною ділянкою, а також факт наявності матеріальної та моральної шкоди позивачці внаслідок будь-яких дій відповідачки.

Крім того, обставини справи, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 08.09.2015 року, на які посилається позивач, базувались виключно на підставі акту земельної комісії Халеп'янської сільської ради від 22.11.2014 року, який не досліджувався в цьому провадженні. Як зазначено в рішенні, комісією встановлено, що дорога (на яку посилається позивачка) є єдиною можливістю для проїзду/проходу до садового будинку ОСОБА_2 Як вже було зазначено, такі обставини не відповідають дійсності, оскільки судом було на місцевості встановлено, що до земельної ділянки позивача є вільний проїзд. Крім того, як зазначив свідок ОСОБА_9, відомості до акту були внесені зі слів саме представника позивачки.

З акту земельної комісії Халеп'янської сільської ради (на який посилався позивач) від 18.11.2015 року, як зазначено судом першої інстанції, чітко простежується упередженість членів цієї комісії, оскільки відомості зазначені в цьому акті зі слів представника позивачки та вони не доведені жодними доказами, про що зазначив сам голова цієї комісії, допитаний в якості свідка.

Також, досліджуючи технічну документацію на земельну ділянку відповідачки та державний акт на земельну ділянку позивачки (який визнаний недійсним рішенням суду), суд вірно встановив, що вздовж земельної ділянки існує прохід у верхньої частини земельної ділянки та проїзд вздовж нижньої частини, що спростовує доводи позивачки.

Що стосується посилань представника позивачки на законне право проїзду саме до будинку, то суд вірно не погодився з таким твердженням, оскільки жодною нормою чинного законодавства не передбачено таке право позивачки і, як встановлено, у позивачки є вільний проїзд до своєї земельної ділянки без будь-яких перешкод.

Враховуючи вище викладене, суд вірно вважав, що доводи позивачки щодо створення відповідачкою перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою ґрунтуються на припущеннях, що відповідно до положень ч.3 ст. 10 та ч.1 ст.60 ЦПК України є недопустимим. Позивачка не довела жодними доказами наявність проїзду до її будинку і, крім того, недоведені позовні вимоги щодо матеріальних витрат на технічну документацію (яку позивач здійснив за власною ініціативою) та моральної шкоди.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів під час розгляду апеляційної скарги позивачки ОСОБА_2 сприяла повному і всебічному з'ясуванню обставин справи, роз'яснила особам, які брали участь у справі їхні права та обов'язки і зокрема щодо проведення експертизи.

Натомість представник позивачки зазначив, що на його думку в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог і не вважав за необхідне заявляти клопотання про призначення експертизи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: