Ухвала суду № 65096329, 01.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/5018/16-ц Головуючий у І інстанції Василишин В. О.Провадження № 22-ц/780/1583/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 33 01.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходько К.П.,

суддів: Голуб С.А., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 й ОСОБА_4 від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, -

встановила:

у серпні 2016 року ОСОБА_2 й ОСОБА_4 звернулися до Броварського міськрайонного суду Київської області із зазначеним вище позовом, який обґрунтовували тим, що 14 вересня 2013 року біля 14 год. 00 хв. на вулиці Шолом Алейхема у місті Броварах Київської області з вини відповідача ОСОБА_3, який керував автомобілем марки «NISSAN X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1, трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено належний їм автомобіль марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Розмір матеріальних збитків за пошкодження транспортного засобу склав 41 140 грн.

Позивачі понесли витрати на сплату судового збору, за виготовлення акту огляду автомобіля, ремонтної калькуляції, рахунку-фактури в сумі 199 грн. 98 коп.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт». Зазначеним товариством позивачам ОСОБА_2 й ОСОБА_4 виплачено страхове відшкодування в сумі 27 916 грн. 56 коп. Не відшкодовано матеріальні збитки в сумі 13 223 грн. 44 коп.

Крім того, дорожньо-транспортною пригодою й протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_3 їм та їхньому сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, завдано моральну шкоду.

Під час зіткнення автомобілів вони одержали тілесні ушкодження, у дитини значно погіршився стан здоров'я, у зв'язку із чим вони вимушені періодично проходити лікування та реабілітацію.

Позивачі просили суд, стягнути з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 13 223,44грн., а на відшкодування моральної шкоди 41 000 грн., з яких: на користь ОСОБА_2 5 000 грн., на користь ОСОБА_4 5 000 грн., на користь малолітнього ОСОБА_5 31 000 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року позов ОСОБА_2 й ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 й ОСОБА_4, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих пошкодженням під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_2, 12 596,78грн.

Стягнуто із ОСОБА_3, моральну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, на користь: ОСОБА_2, в розмірі 5 000 грн., ОСОБА_4, в розмірі 5 000 грн., ОСОБА_5, в розмірі 5 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні частини позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди та в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування понесених судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у її малолітнього сина ОСОБА_5 з'явились розлади психологічного та психічного стану дитини, періодично постійно він проходить курси лікування. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення та визначення розміру відшкодування моральної шкоди не були враховані всі обставини справи, що є незаконним та протиправним.

В свою чергу ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року, оскільки вважає його таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права та просив скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст.ст.1187,1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, якщо шкода завдана одній особі з вини іншої особи, вона відшкодовується винною особою.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

В преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-IV визначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року в справі №6-2808цс15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на викладене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб.

Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 3607 ЦПК України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 вересня 2013 року біля 14 год. 00 хв. на вулиці Шолом Алейхема у місті Броварах Київської області трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «NISSAN X-TRAIL», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 й автомобіля марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2013 року визнано винним ОСОБА_3 у порушенні пункту 13.1. Правил дорожнього руху України.

За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, піддано ОСОБА_3 адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 350грн.

На проведення ремонтних робіт по відновленню автомобіля марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, сплачено ОСОБА_2 - 41 166,11грн.

Із звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу асоціації «УкрЕксПроБуд» від 30 травня 2014 року видно, що розмір матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, у зв'язку із його пошкодженням становить - 41 140грн. За виготовлення звіту позивачем ОСОБА_2 сплачено - 300 грн. (а.с.13,75 - 95,108).

Згідно із калькуляцією №КА-002597 від 24 травня 2014 року автосервісної філії «Бровари-Авто» публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» вартість ремонтних робіт та запчастин для відновлення автомобіля марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, становить - 41 166,11грн. (а.с.7,13,96). 13 грудня 2013 року позивач ОСОБА_2 сплатила АТ «УкрАвто», філія «Бровари-АВТО» - 199 грн. 98 коп. Призначення платежу: оплата послуг по ремонту автомобіля від 13 грудня 2013 року (а.с.107).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Лафорт».

Із наданої виписки із карткового рахунку ОСОБА_2 встановлено, що 10 грудня 2015 року їй було зараховано страхове відшкодування в сумі - 28 843,22грн. (а.с.189).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що на відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачам пошкодженням під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіля марки «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_2, підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_3 - 12 296,78грн., а також 300грн. за виготовлення звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу асоціації «УкрЕксПроБуд» від 30 травня 2014 року.

Судом першої інстанції правильно було відмовлено у задоволенні позову про стягнення - 199,98грн. за складення калькуляції № КА-002597 від 24 травня 2014 року автосервісної філії «Бровари-Авто» публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація», оскільки представником позивачів не було доведено необхідність складення цього документу й ремонт автомобіля проводився іншим суб'єктом господарської діяльності.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктами 5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 передбачається, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи поведінку ОСОБА_3 після ДТП, наявності тих вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, про які викладено у позові, а також те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди в автомобілі перебував малолітній ОСОБА_5, який разом із батьками пережив значний стрес від зіткнення транспортних засобів, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову і правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивачів.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки заявлені вимоги є недоведеними, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді