Ухвала суду № 65096263, 28.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4949/15-ц Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.Провадження № 22-ц/780/1551/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 18 28.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що в серпні 2013 року придбав у відповідача будівельні матеріали через інтернет-магазин, які отримав після оплати, а також домовився про поставку протягом трьох тижнів після оплати бордюру для керамічної плитки, якого у наявності на складі не було, домовленість підтверджується листуванням по електроній пошті та смс-повідомленням від 11 листопада 2013 року про номер карткового рахунку, куди слід було внести 100 % передоплату в розмірі 530 грн. Проте до цього часу оплаченого ним 11 листопада 2013 року товару він не отримав. Укладення договору поставки між ним та відповідачем підтверджується, зокрема, електронним листуванням і копією чеку зарахування грошей на банківський картковий рахунок відповідача ОСОБА_3 Посилаючись на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», вказував, що має право на отримання пені в розмірі 3 % вартості за кожен день прострочення. Просив стягнути із відповідача на свою користь 530 грн. вартості недопоставленої продукції та 11495,70 грн. пені за прострочення зобов'язання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачеві.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що судом першої інстанції зроблено хибний висновок про необхідність сплати судового збору, від якого споживачі звільнені у таких справах.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи без руху позовну заяву ОСОБА_2, а в подальшому повертаючи її позивачеві, виходив із того, що згідно зі ст. ст. 119, 120 ЦПК України позивач повинен додати квитанцію про сплату судового збору щодо позовних вимог майнового характеру, і всупереч вимогам процесуального закону позивач не сплатив судовий збір щодо позовних вимог майнового характеру, як це передбачено ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідно до змін з 01 вересня 2015 року до Закону України «Про судовий збір», він не звільняється від сплати судового збору.

Колегія суддів не може повністю погодитися із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Статтею 119 ЦПК України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі. Позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги тим, що його права як споживача порушені неналежним виконанням договору поставки відповідачем.

Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Закон України «Про захист прав споживачів» у цій частині у зв'язку з прийняттям Закону України «Про судовий збір» у редакції від 08 липня 2011 року, не змінений, з нього не включена вказівка про звільнення споживачів від сплати судового збору.

За таких обставин, при чинності Закону України «Про захист прав споживачів», яким встановлені права споживача, визначені механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, серед яких право на звернення до суду, складовою забезпечення якого є звільнення споживача від сплати судового збору, саме по собі не зазначення споживачів у переліку осіб, що згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» мають пільги щодо сплати судового збору, не може свідчити, що споживачі такої пільги, встановленої відносно них спеціальним законом, який гарантує захист їх прав, не мають.

Отже, покладаючи на позивача обов'язок по сплаті судового збору, суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував, неправильно витлумачив закон та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2, звернувшись із позовом, пов'язаним із захистом порушених прав, як споживач, має сплачувати судовий збір.

На думку колегії суддів, позовна заява подана заявником із дотриманням вимог, що встановлені ст. 121 ЦПК України.

Вказівки судді на невиконання заявником вимог ухвали не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 119 - 121 ЦПК України. Форма і зміст заяви, враховуючи суть вимог, правовідносини між сторонами, відповідали вимогам ст. ст. 119, 247 ЦПК України, що являлось підставою для відкриття провадження у справі згідно положень ст. 122 ЦПК України.

Таким чином, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року не можна вважати належно мотивованою та такою, що постановлена із всебічним з'ясуванням обставин справи і застосуванням норм матеріального та процесуального права, які їм відповідають.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2015 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.