Рішення № 65096231, 28.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/1120/16-ц Головуючий у І інстанції Василенко О. М.Провадження № 22-ц/780/970/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 46 28.02.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області, виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки», треті особи - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, фермерське господарство «Ріжки», про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки в натурі, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом та просила визнати за нею, як спадкоємцем померлого члена КСП «Маяк» ОСОБА_3, право на земельну частку (пай) площею 3,26 га із земель запасу Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області; зобов'язати Ріжківську сільську раду Таращанського району Київської області виділити їй земельну частку (пай) площею 3,26 га із земель запасу чи резерву Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_3, яка є бабою ОСОБА_2 За життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла все своє майно позивачу. ОСОБА_3 постійно проживала в с. Ріжки Таращанського району Київської області та з 1946 року була членом колгоспу «Новий шлях», що знаходився в с. Ріжки Таращанського району Київської області, а на час своєї смерті - членом КСП «Маяк», реорганізованого в 2000 році у ВСК «Ріжки». Під час переоформлення документів після смерті ОСОБА_3 виявилося, що остання помилково не була включена в списки на розпаювання землі і відповідно не отримала сертифікат на земельну ділянку. Розпаювання земель в колективному сільськогосподарському підприємству «Маяк» було проведено в грудні 1996 року. Підприємству було видано державний акт на право колективної власності на землю, до якого був доданий список громадян, які на момент його видачі були членами підприємства. Оскільки за життя ОСОБА_3 не реалізувала право на земельну частку (пай), позивач як спадкоємець, звернулася до суду за захистом своїх прав. Позивач також просить суд поновити строк позовної давності, оскільки про порушення свого права вона дізналася випадково та, враховуючи спосіб свого життя, не має можливості вивчати та відслідковувати нормативно-правові акти.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що невнесення до списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив відомості про наявність земель запасу та резерву, що перебувають оренді ФГ «Ріжки». ОСОБА_3 була членом КСП «Маяк» та помилково не була внесена до списків на розпаювання землі. Судом першої інстанції також допущено порушення норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є онукою ОСОБА_3.

ОСОБА_3 була членом колгоспу «Новий шлях».

Згідно довідки ВСГК «Ріжки» від 07 вересня 2016 року колгосп «Новий шлях» було реорганізовано у колгосп ім. Дімітрова, колгосп ім. Дімітрова - у колгосп «Жовтень», колгосп «Жовтень» - у колгосп «Маяк», колгосп «Маяк» - у КСП «Маяк», КСП «Маяк» - у ВСК «Ріжки».

23 січня 1996 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

08 жовтня 2011 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права на майновий пай у загальному фонді колективного сільськогосподарського підприємства ВСК «Ріжки» с. Ріжки Таращанського району Київської області в сумі 13 142 грн. (тринадцять тисяч сто сорок дві гривні) станом на 01 січня 2001 року, що належало померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат серії НОМЕР_2, виданий 08 квітня 2008 року) відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників від 26 січня 2000 року.

Згідно довідки № 56 від 07 вересня 2016 року, виданої ВСК «Ріжки», ОСОБА_3 була помилково не внесена до списків на розпаювання землі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вказала поважності причин пропуску строку позовної давності та не надала жодних доказів, які вказують на поважність пропуску встановлення законом строку. Матеріали справи не містять доказів набуття спадкодавцем права власності на земельну частку (пай). Позов подано до неналежного відповідача, а клопотання про заміну первісного відповідача під час судового розгляду подано не було.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відведення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв). Сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено судам, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3, будучи членом КСП «Маяк», який у 2000 році було реорганізовано у ВСК «Ріжки», мала право на внесення її до списку осіб на розпаювання землі. Однак, вона помилково не була включена до такого списку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла. ОСОБА_2 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 згідно заповіту. Отже, до позивача перейшло право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР 1963 року (в редакції, що діяла на момент смерті спадкодавця) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до вимог ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

За змістом ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР (який діяв на час відкриття спадщини) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно вимог ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що днем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Отже, саме з цього дня позивачу належало право на земельну частку (пай). Однак, починаючи з березня 1999 року, позивач не зверталася за захистом свого права на земельну частку (пай).

При зверненні до суду ОСОБА_2 просила поновити строк позовної давності та зазначила про те, що у зв'язку з нестійким сімейним життям вона не мала можливості регулярно вивчати нормативно-правові акти. В апеляційній скарзі позивач також вказує на те, що вона більшість свого часу проводила у лікувальних закладах. Однак, юридична необізнаність не є поважною причиною пропуску строку позовної давності. ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів того, що вона постійно та безперервно хворіла, починаючи з дня відкриття спадщини та до моменту звернення до суду з даним позовом.

Отже, строк позовної давності розпочав свій відлік з ІНФОРМАЦІЯ_1 року та закінчився 08.03.2002 року.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустила строк позовної давності при зверненні до суду і будь-які докази поважності причини його пропуску суду не надала.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Однак, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції одночасно застосував строк позовної давності та прийшов висновку про безпідставність позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 23 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області, виробничого сільськогосподарського кооперативу «Ріжки», треті особи - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, фермерське господарство «Ріжки», про визнання права власності на земельну частку (пай) та виділення земельної частки в натурі відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.