Рішення № 65094836, 01.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 373/1879/16-ц Головуючий у І інстанції Потоцький В. В.Провадження № 22-ц/780/1148/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 9 01.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

01 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозд Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Київській області в особі Переяслав - Хмельницького районного відділу Управління Державної Міграційної служби України в Київській області на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Переяслав - Хмельницький міськрайонний сектор УДМС України в Київській області про встановлення факту проживання в Україні,-

встановила:

у жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області з вищезазначеною заявою, мотивуючи її тим, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року, у таборі для біженців Рашиді, Ліванська Республіка.

В період з 01.08.1986 року по 01.11.1997 року він постійно проживав на території України на законних підставах.

З 1987 по 28.06.1993 року ОСОБА_2 навчався у Львівському ордена Дружби народів державному медичному інституті за спеціальністю - лікар. Весь цей час він проживав та був зареєстрований в гуртожитку Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту в м. Львів з 01.08.1986 року по 01.11.1997 рік.

У 1993 році заявник поступив до Львівського державного медичного університету, який закінчив у 1998 році, пройшов повний курс підготовки в клінічній ординатурі за спеціальністю: педіатрія.

На період навчання заявник був зареєстрований у АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 з відміткою про реєстрацію. Встановлення факту постійного проживання на території України в період з 01.08.1986 року по 01.11.1997 року необхідно для набуття громадянства України та отримання паспорта громадянина України.

Просив встановити факт, що ОСОБА_2 постійно проживав на території України в період з 01.08.1986 року по 01.11.1997 року. Від встановлення факту проживання постійного проживання на території України, у відповідності до ст.8 Закону України «Про громадянство України», залежить вирішення питання про набуття громадянства України особою, яка на момент проголошення незалежності України (24.08.1991 року) постійно проживала на території України і є іноземцем.

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року заяву задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживав на території України в період з 01 серпня 1986 року по 01 листопада 1997 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління ДМС України в Київській області подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для вирішення даної справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що копія паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_2, в якому міститься відмітка про те, що заявник зареєстрований в гуртожитку Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту в м. Львів з 01.08.1986 року по 01.11.1997 рік, а саме відмітка про реєстрацію гуртожитку на час навчання не є доказом постійного проживання на території України, копія посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 (посвідка на тимчасове проживання є документом що підтверджує факт тимчасового проживання), диплом серії НОМЕР_4 від 28.06.1993 року, свідоцтво про спеціалізовану підготовку з медицини серії НОМЕР_5 від 26.06.1998 року є документи, що підтверджують факт навчання у вищезазначених навчальних закладах та факт тимчасового проживання на території України проживання на час навчання, а отже твердження суду першої інстанції щодо постійного проживання заявника на території України є суперечливими.

Також, апелянт, стверджує, що проживання на території України на час навчання не може визнаватись, як факт постійного проживання, адже іноземці, які прибули на навчання в Україну документуються посвідкою на тимчасове проживання та вважаються такими, що законно перебувають на території України на період навчання, а в свою чергу посвідка отримана позивачем є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового перебування на території України.

Крім того, отримання освіти на території іншої країни не пов'язане з застосуванням до громадянина заборони залишення країни де проходить навчання та не виключається можливість заочного навчання, що свідчить про можливий факт залишення території України на не визначений термін.

Просило скасувати рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України «Про громадянство України», особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Таким чином від встановлення факту постійного проживання залежить вирішення питання про набуття громадянства України відповідно до ст.8 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до ч.1 ст.259 Цивільного процесуального кодексу України, зазначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Заявником до суду подані наступні документи: свідоцтво про народження; копія паспорта ОСОБА_2, Серії НОМЕР_6, в якому міститься відмітка про те, що ОСОБА_2 зареєстрований в гуртожитку Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту в м. Львів з 01.08.1986 року по 01.11.1997 ріку; копія посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3; диплом серії НОМЕР_7 від 28.06.1993 року; свідоцтво про спеціалізовану підготовку з медицини (клінічна ординатура), серії НОМЕР_8 від 26.06.1998 року.

Вищеперераховані документи а саме: копія паспорта ОСОБА_2, серії НОМЕР_9, в якому міститься відмітка про те, що ОСОБА_2 зареєстрований в гуртожитку Львівського ордена Дружби народів державного медичного інституту в м. Львів з 01.08.1986 року по 01.11.1997 ріку (відмітка про реєстрацію гуртожитку на час навчання не є доказом постійного проживання на території України), копія посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_3 (посвідка на тимчасове проживання є документом що підтверджує факт тимчасового проживання), диплом серії НОМЕР_10 від 28.06.1993 року, свідоцтво про спеціалізовану підготовку з медицини (клінічна ординатура), серії НОМЕР_5 від 26.06.1998 року є документами, що підтверджують факт навчання в вищезазначених навчальних закладах та факт тимчасового проживання та території України проживання на час навчання.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства регулюється законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон), так відповідно до ч.12 ст.4 Закону, іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до вимог ч.12 ст.5 Закону, підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу.

Відповідно до п.7 ст.1 Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні, п.10 ст.1, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом та п.18 ст.1, посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що проживання на території України на час навчання не може визнаватись, як факт постійного проживання, адже іноземці, які прибули на навчання в Україну документуються посвідкою на тимчасова проживання та вважаються такими, що законно перебувають на території України на період навчання (ч.12 ст.4, ч.12 ст.5 Закону), а в свою чергу посвідка отримана заявником є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового перебування на території Україні (дані правові норми ідентичні з правовими нормами ч.2 ст.5 закону СРСР «Про правовий статус іноземних громадян в СРСР», який був чинним на час навчання заявника в Україні).

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням статей 259 ЦПК, ч.12 ст.4, ч.12 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

За правилами п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Київській області в особі Переяслав - Хмельницького районного відділу Управління Державної Міграційної служби України в Київській області задовольнити, рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересована особа: Переяслав-Хмельницький міськрайонний сектор УДМС України в Київській області про встановлення факту проживання в Україні, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді