Постанова № 65093026, 27.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13122/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

за участю секретаря: Козлової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АТА» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання неправомірними дій по складанню податкових повідомлень-рішень № 120926552208 від 29.08.2014 та № 121026552208 від 29.08.2014; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №120926552208 від 29.08.2014 та №121026552208 від 29.08.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014 та прийнято нову, якою позов ТОВ «АТА» задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2016 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2016 в задоволенні позову ТОВ «АТА» відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню, а оскаржувана постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу є доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування валових витрат, а відтак порушення фіскальних інтересів держави, так як відсутня доведена позивачем наявність ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутнє обґрунтування можливості надання послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Вертикаль-ЛТД» та ТОВ «Конкорд К» за період діяльності з 01.10.2011 по 31.05.2012.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «АТА»:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 852 779,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 717 776,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві складено акт № 779/26-55-22-08/25589927 від 18.08.2014 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 120926552208 від 29.08.2014, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 147 220,00 грн, у тому числі: 1 717 776,00 грн - основний платіж, 429 444,00 грн - штрафні (фінансові) санкції;

№ 121026552208 від 29.08.2014, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 315 974,00 грн, у тому числі: 1 852 779,00 грн - основний платіж, 463 195,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями № 120926552208 від 29.08.2014 та № 121026552208 від 29.08.2014, позивачем оскаржено їх до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Отже, підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «АТА» (покупець) та ТОВ «Вертикаль-ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки № 2 від 12.09.2011, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити цукор-пісок (кристалічний), виробництва України, у строки та на умовах, визначених договором (а.с. 46-48, т. 2).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано заявки (а.с. 87, 88, т. 3), видаткові накладні (а.с. 90-96, т. 1), податкові накладні (а.с. 88, 89, 97-99 т. 1, а.с. 24-44, т. 2), акти приймання-передачі товару (а.с. 99, 98, т. 3), товарно-транспортні накладні (а.с. 82-86, т. 3 посвідчення якості цукру (а.с. 96, 97 т. 3), журнал обліку вантажів (а.с. 106-116 т. 1), платіжні доручення, довідка ПАТ «Кредитвестбанк» № 4686 від 03.09.2014, довідка ПАТ «Кредит Європа Банк» № 1957/10 від 03.09.2014.

Щодо наявності ділової мети від здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом, то згідно пояснень позивача, відпускна ціна 1 кг цукру 12,59 грн - 12,03 (собівартість 1 кг цукру) = 0,56 грн (1374134 кг х 0,56 грн = 769 515, 00 грн) - економічний ефект ТОВ «АТА» від продажу готової продукції, що підтверджується бухгалтерськими даними по контрагенту «Вертикаль ЛТД» за період дії виконання договору і фактично отриманої сировини та банківських проплат (12.09.2011 - 30.03.2012), розрахунок собівартості та економічного ефекту від правочинів з ТОВ «Вертикаль ЛТД» за період 12.09.2011 - 30.03.2012, оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 (контрагенти) за період з 01.09.2011 - 30.03.2012; оборотньо-сальдова відомість по рахунку 201 (места хранения, ТМЦ) за період з 01.09.2011 - 30.03.2012, картка рахунку: 631: Контрагенти: Вертикаль-ЛТД за 01.01.2011 - 30.06.2016 (а.с. 58-78 т. 4).

Також, між ТОВ «АТА» (покупець) та ТОВ «Конкорд К» (постачальник) укладено договір поставки № 1 від 30.01.2012, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити цукор-пісок (кристалічний), виробництва України, у строки та на умовах, визначених договором (а.с. 170-172, т. 1).

На підтвердження виконання договору, позивачем надано заявки (а.с. 37 - 46, 48, т. 3, видаткові накладні (а.с. 184-213 т. 1), податкові накладні (а.с. 225-243 т. 1, а.с. 1-11, 12-23 т. 2, а.с. 73, т. 3), акти приймання-передачі товару (а.с. 72 - 81 т. 3), товарно-транспортні накладні (а.с. 4-5, 8-12, 15-14, 16-21, 22-34, 35-36 т. 3, посвідчення якості цукру по кожній партії товару.

Стосовно наявності ділової мети від здійснення господарських операцій із контрагентом - ТОВ «Конкорд К»: відпускна ціна 1 кг цукру 12,24 грн - 11,11 грн (собівартість 1 кг цукру) = 1, 13 грн (1110707 кг х 1,13 грн = 12 54379, 10 грн) - економічний ефект ТОВ «АТА» від продажу готової продукції, що підтверджується бухгалтерськими даними по контрагенту «Конкорд-К» за період дії виконання договору і фактично отриманої сировини та банківських проплат (03.02.2012 - 02.08.2012), розрахунок собівартості та економічного ефекту від правочинів з ТОВ «Конкорд К» за період 03.02.2012 - 02.08.2012, оборотньо-сальдова відомість по рахунку 201 (места хранения, ТМЦ) за період з 01.02.2012 - 31.07.2012, карта рахунку: 631: Контрагенти: Конкорд-К за 01.01.2011-30.06.2016; оборотньо-сальдова відомість по рахунку 361 (Контрагенти) за період з 01.02.2012 - 02.08.2012 (а.с. 41-57, т. 4).

У свою чергу, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «АТА» та його контрагентами: ТОВ «Вертикаль-ЛТД» та ТОВ «Конкорд К» посилається на:

- службову записку СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1772/26-55-09 від 03.04.2014, з якою надійшли матеріали кримінального провадження № 32013110060000400 від 06.11.2013 у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_3, директора товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД» від 10.02.2014, відповідно до якого ОСОБА_3 повідомив про те, що ТОВ «Вертикаль-ЛТД» не реєстрував та не являється ні засновником, ні директором, ні бухгалтером товариства, фінансово-господарську діяльність не вів, розрахункові рахунки в банку не відкривав, жодних документів не підписував (а.с. 83-87 Т.II);

- лист ОУ ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1337/7/26-51-07-03 від 06.06.2014 з поясненнями свідка ОСОБА_4, директора ТОВ «Конкорд К» від 10.10.2013, відповідно до яких ОСОБА_4 повідомив про те, що він відношення до реєстрації (створення, придбання) підприємства ТОВ «Конкорд К» не має та ніколи не був засновником, директором, бухгалтером даного товариства, розрахункові рахунки в установах банку ніколи не відкривав, в інших державних установах ніяких реєстраційних документів від свого імені та від даного товариства не надавав та не підписував, до фінансово-господарської діяльності не має жодного відношення, документи із веденням господарської діяльності не формував та не підписував, переговорів з контрагентами не вів, поставку товарів, виконання робіт та надання послуг не здійснював (а.с. 90-94 Т.II).

Також, відповідачем зазначено, що відповідно до відомостей з бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, ОСОБА_3 не отримував доходи від результатів підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ЛТД», а ОСОБА_4 не отримував доходи від результатів підприємницької діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд К».

В той же час, колегія суддів вважає, що співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У сфері податкових правовідносин діє презумпція добросовісності платника, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду; з іншого ж боку, розглядувана презумпція передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника, який у протилежному випадку вважається добросовісним.

Колегія суддів вважає, що податковим органом не подано належних і достатніх доказів для спростування фактів господарської діяльності, засвідчених представленими платником документами первинного обліку. А відтак суд першої інстанції безпідставно погодився з правомірністю оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Також, податковий орган не наділений повноваженнями щодо надання правової оцінки доказам зібраним у кримінальному провадженні, до перевірки цих доказів судом та прийняття судового рішення у кримінальній справі.

Правова оцінка доказам, зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні, надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до частини четвертої ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.

Зазначені доводи податкового органу не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування витрат та податкового кредиту, оскільки у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до частини третьої ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судом першої інстанції не встановлено.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 25.01.2017 у справі К/800/65857/13.

Також, 14.06.2016 суддя Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України Самсін І.Л. у справі № 826/14268/14, висловив свою окрему думку, згідно з якою чинне законодавство України покладає відповідальність на особу, яка вчинила порушення певних норм податкового законодавства, і не містить норм, які можуть бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Крім того, колегія суддів також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Додатково колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що Держава, як надбудова суспільства, забезпечує належний рівень регулювання відносин в суспільстві, в тому числі економічних і господарських. Інститути державної реєстрації суб'єктів господарювання, фіскального контролю та фінансового моніторингу мають забезпечувати належний рівень безпеки для всіх учасників таких відносин. Легальний суб'єкт господарювання, в даному випадку позивач (іншого суду не доведено), обґрунтовано може бути впевнений, що будь-який інший господарюючий суб'єкт, зареєстрований державою, є в достатній мірі безпечним для взаємовідносин із ним, оскільки перебуває под державним і фіскальним контролем. Занодавство не наділяє суб'єкти господарювання правом збирання інформації и перевірки можливих контрагентів, окрім як використання інформації з відкритих і захищених джерел, як то державні реєстри. На час вчинення правочинів ТОВ «АТА» з контрагентами, останні були офіційно зареєстровані як господарюючі суб'єкти та платники податків і зборів. Офіційної інформації про «сумнівність» чи «небезпечність» цих контрагентів оприлюднено не було.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ТОВ «АТА» діяло з достатньою мірою обачності укладаючи договори з ТОВ «Вертикаль-ЛТД» та ТОВ «Конкорд К». Наявність узгодженого умислу на отримання податкових вигод з боку ТОВ «АТА» відповідачем не досліджувалось та суду не доведено.

Дослідивши первинні документи, надані позивачем, колегія суддів вважає, в даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судом не встановлено.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання неправомірними дії по складанню податкових повідомлень-рішень № 120926552208 від 29.08.2014 та № 121026552208 від 29.08.2014, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, оскільки юридично значимим для платника податків є саме рішення контролюючого органу, а не дії із його прийняття.

За наведених обставин, колегія суддів доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною першою ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги склали 5 359, 20 грн, то вини мають бути присуджені на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2016 скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання неправомірними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 120926552208, № 121026552208 від 29.08.2014.

В решті позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» залишити без задоволення.

Стягнути Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» судові витрати за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 359, 20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Безименна Н.В.