Ухвала суду № 65092801, 02.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 876/2930/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в склад :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Гуляка В.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання нечинними податкових повідомлень- рішень за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

19 червня 2009 року Закрите акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0002082302/0/28960 від 01.10.2008 року, № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (правонаступник ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) № 0002082302/0/28960 від 01.10.2008 року, № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржила Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка, покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову скасувати та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказав, зокрема, що витрати на розміщення реклами понесені ЗАТ «Львівський жиркомбінат», здійснені не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. ЗАТ «Львівський жиркомбінат» у період, який перевірявся здійснювало виробництво та реалізацію майонезу, в тому числі «Провансаль» покупцю ТОВ «Маргаринторг». Реалізація цього товару становить до 98 % від реалізації всієї виробленої і реалізованої продукції, що свідчить про торгівельну діяльніст позивача, спрямовану виключно на одного оптового покупця. Крім того, ЗАТ «Львівський жиркомбінат» згідно ліцензійних договорів надало послуги передачі прав використання Знаку для товарів та послуг торгової марки «Щедро» АТЗТ «Харківський жиркомбінат». Останні понесені ЗАТ «Львівський жиркомбінат» на рекламу товару значно перевищують дохід, отриманий ЗАТ «Львівський жиркомбінат», за надання прав на використання торгової марки «Щедро», а тому проведену рекламу не можна вважати такою, що здійснена для потреб власної господарської діяльності та для отримання доходу. Мало місце порушення ЗАТ «Львівський жиркомбінат» вимог п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством зайво віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 2133070,95 грн. по податкових накладних, заповнених з порушенням Порядку заповнення податкової накладної. Також апелянт зауважив, що ефірні довідки, які містяться в матерілах справи, надані не ТОВ «Медіа-Актівіті», а іншою фірмою, господарські відносини з якою під час перевірки не розглядалися. Акти прийому передачі- робіт не містять всіх необхідних даних про результати послуг, кількість виходів реклами, зміст та обсяг операцій, тощо. Відтак, вважає, що висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

ПАТ «Львівський жиркомбінат» подало заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що постанова суду є законною і обгрнутованою, відповідає вимогам чинного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Представник апелянта Іванський В.І. у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені.

Представник позивача Шабовта О.В. заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Залізничному районі міста Львова було проведено виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Львівський жиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 1767/23-2/00333598 від 15.09.2008 року, в якому встановлено порушення ЗАТ «Львівський жиркомбінат» п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заниження податку на додану вартість в сумі 2133070,95 грн.

01 жовтня 2008 року ДПІ у Залізничному районі міста Львова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002082302/0/28960, яким ЗАТ «Львівський жиркомбінат» було донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3199606,13 грн., в тому числі 2133070,95 грн. - за основним платежем та 1066535,48 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ДПІ м. Львова, ДПА у Львівській області та ДПА України.

За результатами розгляду скарг доводи підприємства було відхилено і прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002082302/1/36783 від 10.12.2008 року, № 0002082302/2/3314 від 05.02.2009 року, № 0002082302/3/9902 від 07.04.2009 року, № 0002082302/4/16420 від 16.06.2009 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача щодо заниження податку на додану вартість на суму 2133070,95 грн., базуються на тому, що позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суму коштів, сплачених ТзОВ «Медіа-Актівіті» за надання рекламних послуг.

Апеляційний суд вважає такі висновки податкового органу неправомірними з огляду на таке.

Згідно з матеріалами справи, 06.08.2007 року між ЗАТ «Львівський жиркомбінат» та ТзОВ «Медіа-Актівіті» було укладено договір № 21р/07 та договір № 1 с/08 від 25.01.2008 року про надання рекламних послуг.

За результатами надання яких складені Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.2.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включались: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Тобто, однією з підстав для формування податкового кредиту є зв'язок оплачених послуг (разом з ПДВ) з веденням господарської діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Споживачами реклами є невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

На підставі вищенаведеного та враховуючи те, що рекламувався товар майонез «Провансаль», що виробляється та реалізується ЗАТ «Львівський жиркомбінат», вказана реклама здійснювалась для обізнаності споживачів про відповідний товар відповідного виробника, тобто була спрямована на стимулювання збуту продукції (збільшення доходу підприємства), що в свою чергу прямо пов'язує її з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність це будь - яка діяльність особи направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Укладення договорів про надання послуг рекламного характеру свідчить про направленість діяльності підприємства на просування продукції, яка виробляється, внаслідок цього отримання доходу шляхом збільшення обсягів реалізації.

При цьому, доводи позивача щодо можливості віддаленого результату у майбутньому є правильними і відповідають теорії маркетингу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що призначенням даної реклами було саме формування інтересу до виготовленого товару, що свідчить про відповідність такого розміщення поняттю реклами товару.

Згідно довідки ЗАТ «Львівський жиркомібант» від 25.09.2009 року № 2204/7, обсяг реалізованої продукції майонезу «Провансаль» ТМ «Щедро» в 2007 році у порівнянні з 2006 року збільшився на 18,5%, а в ІV кварталі 2007 року у порівнянні з ІV кварталом 2006 року на 65,3%.

Послуги з рекламування товару, що надавалися позивачу ТзОВ «Медіа - Актівіті» в межах укладених договорів, пов'язані з продажем продукції позивача та стосувалися продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що давало підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства, а суми сплаченого ПДВ у складі вартості послуг - до податкового кредиту.

Суд критично оцінює покликання апелянта на те, що товар ЗАТ «Львівський жиркомібант» реалізується переважно одному оптовому покупцю ТзОВ «Маргаринторг», адже вказана обставина не впливає на проведення рекламних заходів і обізнаність споживачів про товар, що реалізується та виробляється ЗАТ «Львівський жиркомбінат».

Крім того, доводи апелянта про відсутність економічної доцільності операцій з реклами через укладання ліцензійних договорів з АТЗТ «Харківський жиркомбінат» є безпідставними, адже згідно договорів № 2208У-Юр від 21.11.2007 року та № 2051 У-Юр від 26.12.2006 року АТЗТ «Харківський жиркомбінат» мав право лише користування торговою маркою «Щедро» для виробництва та реалізації відповідної продукції. Вказаними ліцензійними договорами не передбачено будь-яких умов щодо проведення спільних рекламних акцій.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» порушено вимоги п.п. 7.2.1,7.2.3, 7.2.6 п. 7.2. та п.п. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість, що призвело до завищення суми податкового кредиту на 2133070,95 грн. Однак, в ході дослідження доказів по справі, вказане порушення не знайшло свого підтвердження. Судом встановлено зв'язок між понесеними позивачем витратами на рекламу товару, який виробляється та виготовляється позивачем, що пов'язано з його господарською діяльністю; настання дати виникнення права на податковий кредит по рекламних послугах визначена ЗАТ «Львівський жиркомбінат» правомірно; наявність податкових накладних постачальника підтверджується сумою податкового кредиту. Відповідачем не надано доказів того, що ЗАТ «Львівський жиркомбінат» неправильно чи з порушенням визначено дату виникнення права на податковий кредит та доказів, які б свідчили про неналежне оформлення податкових накладних.

Крім того, судом встановлено, що предметом спору була пов'язаність наданих ТОВ «Медіа-актівіті» в рамках договорів № 21р/07 віл 06.08.2007 року та № 1с/08 від 25.01.2008 року з господарською діяльністю позивача, а не їх реальність. Факт надання рекламних послуг ТОВ «Медіа-актівіті» відповідачем не заперечувався, що підтверджується Актом перевірки.

Позивачем зазначено, що умовами договорів № 21р/07 від 06.08.2007 року та № 1с/08 від 25.01.2008 року не передбачено складання інших, окрім Актів наданих послуг документів. Крім того, жодним чинним нормативним актом не передбачено обов'язковість складання ефірних довідок.

Згідно з матеріалами справи, позивачем надано Акти здачі-приймання робіт, зокрема № 0000219 від 31.10.2007 року, № 0000224 від 31.10.2007 року, № 000250 від 30.11.2007 року, № 0000251 від 30.11.2007 року, № 0000266 від 31.12.2007 року, № 0000002 від 31.01.2008 року, № 0000003 від 31.01.2008 року № 0000016 від 29.02.2008 року, якими встановлено факт наданих послуг та їх реальність, відсутність зауважень щодо якості та вартості наданих послуг.

Вказані акти виконаних робіт відповідають вимогам п 2.4 Наказу МФУ від 24.05.1995 року № 88 «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позаяк такі містять всі необхідні реквізити первинного документа.

Також в цих актах зазначено, які саме послуги були надані, а саме вказано послуги на телебаченні по розміщенню реклами майонезу та їх вартість.

При цьому, оскільки чинним законодавством не встановлено форми таких актів здачі-приймання робіт, суд першої інстанції правильно визнав ці докази належними.

Суми податкового кредиту підтверджено податковими накладними, зокрема № 242 від 19.09.2007 року, № 258 від 15.10.2007 року, № 271 від 31.10.2007 року № 280 від 15.11.2007 року, № 7 від 31.01.2008 року, № 15 від 18.02.2008 року, які були надані позивачем до перевірки, і щодо яких у відповідача зауваження відсутні.

Слід зазначити, що на момент підписання договору та складення податкових накладних позивач та його конрагент були внесені до ЄДРПОУ та зареєстровані як платники ПДВ.

Крім того, до матеріалів справи долучено звіт у формі ефірної довідки (т. 3), в якому міститься інформація про телеканали на яких здійснювалась трансляція рекламних роликів, дату, час їх виходу.

Апеляційний суд зауважує, що податковий орган, як суб'єкт владних повноважень не довів того факту, що рекламні ролики не транслювалися і зазначені в цій довідці відомості не відповідають дійсності.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, оскільки досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому колегія суддів вважає, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій із вказаним контрагентом з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про безпідставність зменшення відповідачем податкового кредиту з ПДВ та застосування до позивача штрафних санкцій.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі № 2а-4171/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

В.В. Гуляк

Повний текст виготовлено 02 березня 2017 року