Ухвала суду № 65092387, 02.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8520/15-ц

Провадження № 22-ц/779/380/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 серпня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

15.06.2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

В заяві зазначив, що 01.11.2011 року позичив відповідачу 2 500 000 грн. до 01.05.2013 року, про що останній написав розписку, в якій зазначив, що позика даних коштів здійснюється з метою купівлі квартир, транспортних засобів та нежитлових приміщень для зберігання транспортних засобів.

Оскільки у визначений розпискою строк ОСОБА_3 не повернув суму боргу, позивач просив стягнути з нього 2 500 000 грн. боргу за договором позики та 3% річних від простроченої заборгованості - 75 000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 серпня 2015 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 500 000 грн. боргу за договором позики, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 75 000 грн. та 3654 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду.

Апелянт зазначає, що цим рішенням суду встановлена обставина, що кошти, які було отримано ОСОБА_3 витратив на придбання квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 93, 4 кв.м.; гаража НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі «Кавказ», за адресою: м. Київ, вул. Кавказька, 15; гідроциклу «YAMAHA» (№ кузова НОМЕР_2); майнових прав на однокімнатну квартиру, розташовану за будівельною адресою: АДРЕСА_2 ( об'єкт будівництва 2-Б; номер об'єкта нерухомості 7; поверх 3;загальна площа 69, 7 кв.м.).

ОСОБА_2 вважає, що рішення суду в частині встановлення вказаної обставини порушує її права та інтереси, оскільки зазначене рішення стало підставою скасування 12.01.2017 року заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року про задоволення її вимог до ОСОБА_3, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, про поділ майна подружжя.

Апелянт зазначає, що усні пояснення представника відповідача не є належними та допустимими доказами придбання ним конкретних об'єктів нерухомого та цінного рухомого майна, що повинно підтверджуватись письмовими доказами про укладення відповідних правочинів та проведення фактичного розрахунку за ними саме за готівкові кошти отримані від позивача.

Також суд не звернув увагу на те, що у договорі позики від 01.11.2011 року ( а.с.37-38) та розписці (а.с.39-40) вказані різні паспортні дані ОСОБА_3, у розписці пропущена дата укладення договору позики, довіреності представникам позивача та відповідача видані в один день - 21.05.2015 року та посвідчені одним нотаріусом Данилів Т.Д. за №848 та №851.

Крім того, у договорі позики та розписці вказано, що кошти отримані для купівлі квартир, транспортних засобів та нежитлових приміщень для утримання транспортних засобів, однак не зазначено конкретних об'єктів нерухомого та рухомого майна, тому сам факт купівлі відповідачем об'єктів нерухомого та рухомого майна через півтора року після позики коштів не може бути доказом того, що ці об'єкти були придбані саме за позичені кошти.

ОСОБА_2 зазначає, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 19.11.2012 року до 25.03.2014 року та саме за цей період часу, зокрема, протягом 2013 року, були придбані вищевказані об'єкти рухомого та нерухомого майна, на що вона надавала згоду на їх придбання як дружина відповідача, зокрема квартиру АДРЕСА_1 вони придбали за безготівкові кошти, а тому кошти надані ОСОБА_4 в позику не можна вважати такими, що були використані для придбання майна подружжя.

Апелянт вказує, що ОСОБА_3 з листопада 2011 до травня 2013 року здійснював внески до статутних капіталів різних товариств: 03.02.2012 року у сумі 40000 грн. ТОВ «Газ-Трейд-Ойл», 08.05.2012 року в сумі 4 950 000 грн. ТОВ «ГК «ВІП ПЛАСТ», у сумі 2 463 300 грн. ТОВ «ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ», а у квітні 2013 року квартири АДРЕСА_3 були придбані за кошти ОСОБА_3 його матір'ю, що свідчить про те, що відповідач мав значні особисті витрати і тому цільове використання коштів, які були отримані в позику 01.11.2011 року саме для придбання переліченого у рішенні суду першої інстанції майна, а не якогось іншого, не є доведеною обставиною.

Встановлення судом обставини щодо придбання конкретного майна за позичені кошти, яка не має ніякого значення для предмету спору про стягнення заборгованості за договором позики, було штучно ініційоване відповідачем для ухилення від поділу майна подружжя.

Зазначає, що вона як і ОСОБА_3 працювала у ТОВ «ВІП ПЛАСТ» та отримувала заробітну плату, зокрема за 2013 рік її річний дохід становив 88 469 грн., і саме ці кошти були вкладені для придбання спільно з відповідачем вищезазначеного майна.

ОСОБА_2 вказує на те, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Просить рішення суду в мотивувальній частині змінити, виключивши з його другої сторінки два речення про встановлені судом обставини: «Кошти, які було отримано ОСОБА_3 витратив на придбання квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 93, 4 кв.м.; гаража НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі «Кавказ», за адресою: м. Київ, вул. Кавказька, 15; гідроциклу «YAMAHA» (№ кузова НОМЕР_2); майнових прав на однокімнатну квартиру, розташовану за будівельною адресою: АДРЕСА_2 ( об'єкт будівництва 2-Б; номер об'єкта нерухомості 7; поверх 3;загальна площа 69, 7 кв.м.)».

Представники ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору позики від 01.11.2011 року та розписки від 01.11.2011 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 позику в сумі 2500000 грн. до 01.05.2013 року, що підтверджено оригіналом договору позики та розписки. (а.с.37-39).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у визначений розпискою строк не повернув отримані у позику кошти, а отже вимоги ОСОБА_4 є обґрунтованими.

Разом з тим, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зазначив про те, що кошти, які було отримано ОСОБА_3 витратив на придбання квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 93, 4 кв.м.; гаража НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі «Кавказ», за адресою: м. Київ, вул. Кавказька, 15; гідроциклу «YAMAHA» (№ кузова НОМЕР_2); майнових прав на однокімнатну квартиру, розташовану за будівельною адресою: АДРЕСА_2 ( об'єкт будівництва 2-Б; номер об'єкта нерухомості 7; поверх 3;загальна площа 69, 7 кв.м.).

Встановлено, що ухвалене у даній справі рішення суду, зокрема встановлена судом вищезазначена обставина щодо придбання за отримані у позику кошти конкретного майна, стало підставою для скасування 12.01.2017 року заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2016 року про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Зі змісту розписки та договору позики вбачається, що кошти отримані в позику з метою отримання прибутку від проведення фінансово-господарської діяльності та для придбання квартир, транспортних засобів та нежитлових приміщень для зберігання транспортних засобів.

Оскільки у договорі позики та розписці не зазначено для придбання якого саме майна отримана позика, обставини щодо придбання зазначеного у мотивувальній частині рішення майна судом не досліджувались, та крім того, такі обставини не мають значення для вирішення заявлених вимог про повернення боргу, спірне майно було придбане в квітні 2013 року і є предметом спору у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, з мотивувальної частини рішення суду слід виключити вказівки щодо придбання конкретного вищезазначеного нерухомого та рухомого майна саме за позичені кошти.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Івано-Франківського міського суду від 21 серпня 2015 року вказівки на те, що : «Кошти, які було отримано ОСОБА_3 витратив на придбання квартири по АДРЕСА_1, загальною площею 93, 4 кв.м.; гаража НОМЕР_1 в гаражно-будівельному кооперативі «Кавказ» за адресою: м. Київ, вул. Кавказька, 15; гідроциклу «YAMAHA» (№ кузова НОМЕР_2); майнових прав на однокімнатну квартиру, розташовану за будівельною адресою: АДРЕСА_2 ( об'єкт будівництва 2-Б; номер об'єкта нерухомості 7; поверх 3;загальна площа 69, 7 кв.м.)».

В решті рішення суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

В.М.Васильковський П.І. Проскурніцький