Постанова № 65092305, 01.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Адамова Т.С.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року справа № 265/5235/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., при секретарі судового засідання Терзі Д.А., за участю представника відповідача Вайнштока Б.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову

Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі №265/5235/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», -

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2016 року позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переході на пенсію державного службовця та зобов'язати призначити пенсію державного службовця згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу». В обґрунтування позову зазначає, що має загальний стаж роботи понад 40 років, з них понад 12 років на державній службі. З липня 2015 року позивач перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевського району як отримувач пенсії відповідно до ст. 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з досягненням пенсійного віку. 01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII ( далі Закон № 889-VIII) та згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу»( 1993 року), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. А саме, зазначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (1993 р.) та актами Кабінету Міністрів України зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (1993 р. із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців ( пункт 10).

17 липня 2016 року УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області відмовило їй у призначенні пенсії державного службовця, посилаючись та те, що відповідно до ч.3.ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII приписи даного нормативно-правового акту не поширюється на суддів. Вважаючи такі дії протиправними, просила суд зобов'язати відповідача перевести її на пенсію державного службовця, яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, № 3723-Х11 ( далі Закон № 3723-Х11), починаючи с 14 липня 2016 року, тобто моменту звернення до Пенсійного Фонду.

Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі №265/5235/16-а позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, які полягають у відмові ОСОБА_3 у переведенні з пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, № 3723-Х11 - протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області пенсію ОСОБА_3, яка призначена відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перевести на пенсію державного службовця, яку призначити та розрахувати відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, № 3723-Х11, починаючи с 14 липня 2016 року.

Відповідач, вважаючи, що вищезазначене рішення суду не ґрунтується на матеріалах справи, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивачу у задоволенні позову відмовити.

Апелянт зазначив, що підстав для задоволення позовних вимог немає, оскільки пенсія позивачу була призначена в 2015 році відповідно до ст. 26 Закону України 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі Закон № 1058-IV), у зв'язку із досягненням пенсійного віку.

Позивачу УПФУ своїм рішенням №3218/2219 від 15 липня 2016 року відмовило у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відповідно до ч.3.ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889- VIII дія цього нормативно - правового акту не поширюється на суддів. В статті 46 зазначеного Закону визначено не коло осіб які з 01 травня 2016 року мають статус державного службовця, а зазначено стаж державної служби, який дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Управлінням не визнано саме факт перебування позивача станом на дату набрання чинності Закону 889- VIII на посаді державної служби, як того вимагає п. 10 Прикінцевих положень ЗУ № 889.

Крім того, відповідно до ст. 141 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Крім того, надана позивачем довідка про складові заробітної плати від 08 липня 2016 року № 3.5-12/95/2016 не відповідає вимогам постанови правління ПФУ № 15-1 від 04 вересня 2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Позивач в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачці з 28 липня 2015 року призначена пенсія за віком, та вона перебуває на обліку в УПФУ в Орджонікідзевськім районі міста Маріуполя. Зазначений факт визнається сторонами.

Виплати вказаної пенсії позивачці не виплачувались відповідно до Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення».

14 липня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до УПФУ з заявою про переведення її пенсії, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про судоустрій», «Про державну службу».

Рішенням №3218/2219 від 15 липня 2016 року, яке позивачка отримала 27 серпня 2016 року, відповідач відмовив позивачці у задоволенні вказаної заяви, мотивувавши її тим, що позивач не має права на призначення їй пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що дія даного Закону на неї як суддю не поширюється. Закон України «Про судоустрій України» втратив свою чинність 03.08.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апарату, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом Закон № 889-VIII який набрав чинності з 1 травня 2016 року.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

У зв'язку з тим, що законодавець до 01 червня 2015 року не визначився із призначенням пенсій, зокрема, і спеціальних, з 01.06.2015 року органами Пенсійного фонду України пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» не призначались.

На час звернення, 14 липня 2016 року, позивачки до УПФУ з заявою про переведення її пенсії, призначеної відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію згідно з Законом України «Про державну службу» набув чинності, з 1 травня 2016 року Закон № 889-VIII

Згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закон № 889-VIII визнано такими, що втратили чинність, зокрема: 1) Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу;

Отже, законодавець з 01 травня 2016 року відновив дію статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-Х11 із зауваженням до кола осіб, визначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України від 10 грудня 2015 року N 889 -VIII.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-Х11 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які обіймали особи державні службовці ,що належать до певної категорії посад, передбачених Законом № 3723, визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за № 283 затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» (далі Порядок № 283).

Пунктами 1, 2 Порядку № 283 визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; зокрема, на посадах суддів.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 за № 28 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 затверджено «Порядок обчислення стажу державної служби» далі (Порядок № 229), яким стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889-VIII «Про державну службу» та до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах суддів.

Ця постанова набирала чинності з дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. N 889-VIII «Про державну службу», тобто з 1 травня 2016 року.

Судом першої інстанції зазначив, що позивачка з 17 листопада 2003 року перебуває на посаді судді, отже є держслужбовцем, має страховий стаж 40 років, з них понад 12 років держслужбовця, з 28 липня 2015 року досягла пенсійного віку та на день набрання чинності Закону № 889-VIII (станом на 01.05.2016 року) займає посаду посадовця державної служби.( а.с. 8).

З оглядом на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка, як державний службовець, який на день набрання чинності Законом № 889-VIII займає посаду державної служби та має не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункти 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 889-VIII). Дії відповідача щодо відмови позивачці у призначенні пенсії як держслужбовцю відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII є неправомірними.

Стосовно доводів відповідача щодо невідповідності довідки позивачки про складові заробітної плати від 08 липня 2016 року вимогам постанови правління ПФУ № 15-1 від 04 вересня 2013 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а тому вищевказана обставина не є підставою для відмови в переведенні пенсії позивачки.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ і їх основними завданнями є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 далі - Порядок 22-1).

Постановою правління ПФУ 4 вересня 2013 року № 15-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 р. за № 1661/2419327 ( далі - Постанова 15-1 ) затверджено форму довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, або кваліфікаційні класи, або класний чин, або спеціальні звання, або дипломатичний ранг, надбавка (винагорода) за вислугу років), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

У пункті 2 Порядку 22-1 міститься перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Порядку 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України ( підпункт 4.3 пункту 4 Порядку 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7Порядку 22-1).

З матеріалів копії пенсійної справи, наявної в матеріалах справи, вбачається, що при розгляді заяви позивачки від 14 липня 2016 року відповідачем порушив вищезазначені приписи Порядку 22-1 та Постанови 15-1.

При отриманні заяви від позивачки відповідач не з'ясував який з двох варіантів соціального забезпечення, Закон України «Про судоустрій в Україні», Закон України «Про державну службу», за настання зазначеного юридичного факту, позивачка бажає отримувати пенсію.

Крім того, надана позивачкою довідка про складові заробітної плати від 08 липня 2016 року № 3.5-12/95/2016 не відповідає вимогам Постанови 15-1. Відповідач в порушення приписів підпункту 4.2 пункту 4 Порядку 22-1 не звернув на цю обставину уваги та не запропонував позивачці надати довідку яка відповідає вимогам Постанови № 15-1.

Таким чином, прийняте відповідачем рішення про відмову у задоволенні заяви позивачки, не можна вважати таким яке прийнято на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені вищезазначеними нормами Законів, Постанов Кабінету Міністрів та Порядку 21-1, Постанови 15-1 чим порушив права та законні інтереси позивача.

Відсутність в матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату встановленої форми виключає можливість у відповідача призначення пенсії.

Зазначену обставину не врахував суд першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанову суду першої інстанції слід змінити. Абзац третій резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області розглянути заяву ОСОБА_3 від 14 липня 2016 року про перевід пенсії».

Відповідно до п.1.ч.1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст.195-197, п.2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.ст. 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі №265/5235/16-а - задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2016 року у справі №265/5235/16-а за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій протиправними та призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» - змінити.

Абзац третій постанови змінити і викласти в наступній редакції.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області розглянути заяву ОСОБА_3 від 14 липня 2016 року про перевід пенсії.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 03 березня 2017 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.Д. Компанієць