Рішення № 65091803, 02.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/676/16-ц 02.03.2017 02.03.2017 02.03.2017

Провадження №22-ц/784/243/17

Справа № 470/676/16-ц

Провадження № 22ц/784/243/2017 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія 39 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Ямкової О.О., Царюк Л.М.,

із секретарями судового засідання Шагаєм О.А., Гавор В.Б.,

за участі: позивачки ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4,

представника відповідачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_3, ОСОБА_6

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та усунення від права на спадщину за законом,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та усунення від права на спадщину за законом.

Позивачка зазначала, що ОСОБА_8 помер 13 жовтня 2015 року. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку № 18 по вул. 1 Травня в с. Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області та земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На час відкриття спадщини вона проживала разом зі спадкодавцем однією сімєю без реєстрації шлюбу з 1976 року до дня смерті. Вона своєчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертою черги.

Спадкоємцями другої черги за законом після смерті ОСОБА_8 є його сестра ОСОБА_7 та племінник ОСОБА_6, які також подали заяви про прийняття спадщини.

Посилаючись на викладене, а також, що ОСОБА_8 знаходився у безпорадному стані та вимагав сторонньої допомоги, оскільки був інвалідом другої групи і вона доглядала та піклувалася про нього, а відповідачі ухилялися від надання допомоги та взагалі не навідувалися до нього, позивачка просила суд встановити факт проживання однією сімєю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу, а також усунути відповідачів від права на спадкування за законом за правилами ст. 1224 ЦК України.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року, з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 3 січня 2017 року, позов задоволено частково. Встановлено факт проживання позивачки з ОСОБА_8 однією сімєю без реєстрації шлюбу з 1976 року по день його смерті 13 жовтня 2015 року. В задоволенні вимог про усунення від права на спадщину за законом спадкоємців другої черги відмовлено. Крім того, суд розподілив судові витрати.

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не погодились з рішенням та оскаржили його.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення в частині відмови в задоволенні позову про усунення від права на спадщину скасувати та ухвалити нове, яким такі вимоги задовольнити.

ОСОБА_6 просив скасувати рішення в частині встановлення факту, що має юридичне значення, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні таких позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 13 жовтня 2015 року помер ОСОБА_8 ОСОБА_2 заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори своєчасно звернулась його сестра ОСОБА_7 та племінник ОСОБА_6, які є спадкоємцями другої черги за законом.

Крім того, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_3

ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мають бути усунуті від спадщини, оскільки ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу з 2004 року знаходився у безпорадному стані. Крім того, позивачка послалась на обставину спільного проживання та перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_8, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, лише при одночасному настанні таких обставин як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Між тим, позивачка не надала належних доказів того, що ОСОБА_8 перебував у безпорадному стані.

Знаходження ОСОБА_8 в лікарні в звязку з перенесеною операцією в 2004 році, не може бути достатньою підставою, яка б підтверджувала безпорадний стан ОСОБА_8 в цей період.

Також не може бути належним доказом його потреби у сторонньому догляді, встановлення ОСОБА_8 у 2005 році другої групи інвалідності за загальним захворюванням, оскільки відповідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 потребу в сторонньому догляді визначає лише МСЕК.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідачів, ОСОБА_8 приймав активну участь на весіллі відповідача ОСОБА_6 під час його одруження у вересні 2010 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем перебування спадкодавця ОСОБА_8 в безпорадному стані, а тому, правильно відмовив позивачу в усуненні відповідачів від права на спадщину за законом.

Доводи апелянта про те, що вона тривалий час опікувалась та надавала допомогу ОСОБА_8, не може бути достатньою обставиною для усунення від права на спадщину за законом в розумінні ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Між тим, правильно встановивши відсутність підстав для усунення від спадкування, суд помилково задовольнив вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу.

Так, за загальним правилом, зазначений факт встановлюється в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Водночас, згідно із ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і розяснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, встановлення фактів, що мають юридичне значення може здійснюватись в порядку окремого провадження при наявності наступних умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, від них повинно залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, тобто з ними має бути повязане настання передбачених законом правових наслідків;

-чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

-встановлення факту не повязується з наступним вирішенням спору про право.

Якщо ж має місце спір про право, з яким тісно повязано наявність фактів, що мають юридичне значення, то в такому разі заінтересована особа вирішує такий спір за правилами позовного провадження, подавши позов на загальних підставах, та пославшись на відповідний факт, як на підставу своїх позовних вимог. При цьому, за необхідності, такий факт може встановлюватись лише в сукупності з вирішенням позовних вимог.

Отже, оскільки у даній справі спір про право вже вирішено, і при цьому не підтверджено право ОСОБА_3 на усунення від спадкування відповідачів, то по даній справі встановлення факту проживання однією сімєю з ОСОБА_8 для позивачки не має юридичного значення. А тому в задоволенні такої вимоги в даному спорі слід відмовити.

Водночас, зазначене не перешкоджає позивачці звертатись за захистом своїх прав з інших підстав, в тому числі, посилаючись на обставину спільного проживання та перебування у фактичних шлюбних відносинах, як на підставу своїх позовних вимог.

Також підлягає зміні відповідно до положень ч. 5 ст. 88 ЦПК України рішення в частині розподілу судових витрат.

В звязку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_6, на користь останнього з позивачки підлягає стягненню 1212 грн. 64 коп. судового збору, сплаченого відповідачем при подачі апеляційної скарги.

Крім того, з позивачки підлягає стягненню в дохід держави судовий збір, недоплачений нею при подачі позову в розмірі 275 грн. 60 коп.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.

Додаткове рішення цього ж суду від 3 січня 2017 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути на користь ОСОБА_6 з ОСОБА_3 1212 грн. 64 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 275 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді Л.М. Царюк

ОСОБА_9