Рішення № 65091747, 02.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3277/16-ц 02.03.2017 02.03.2017 02.03.2017

Провадження №22-ц/784/522/17

Провадження № 22ц/784/522/17 Суддя першої інстанції Мельничук О.В.

Справа № 484/3277/16-ц Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,

із секретаремАндрієнко Л.Д.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обовязки Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» (надалі ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2») на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя та поділ цього майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, виділивши йому у власність ? частку цієї квартири та відповідну ? частку залишити у власності відповідачки.

Свої вимоги позивач мотивував тим, 25 листопада 1995 року між ним та відповідачкою було укладено шлюб.

В період перебування у шлюбі, 6 березня 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували ОСОБА_6 трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 27 320 грн.

В період сумісного проживання сторони робили поточний та капітальний ремонт вказаної квартири, що призвело до її значного здороження і станом на 19 жовтня 2016 року її вартість складає 219 195 грн., а тому зазначена нерухомість вважається обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_4 по ? частці за кожним.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_3 ОСОБА_2» просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, суд порушив права банку на спірну квартиру, оскільки зазначене нерухоме майно перебуває в іпотеці та за рішенням суду на це майне звернуто стягнення. У звязку з ухваленим рішенням суду державний виконавець повернув банку без задоволення виконавчий лист на виконання судового рішення про примусове стягнення на спірне майно, як предмет іпотеки.

Крім того, суд не дослідив всіх обставин справи та наданих сторонами доказів та помилково задовольнив позовні вимоги тільки з підстав визнання позову відповідачкою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись на ч. 1 ст. 61 ЦПК України, з урахуванням того, що відповідачка визнала позовні вимоги, дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та підлягають задоволенню.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх без повного і всебічного зясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявністю для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 листопада 1995 року між позивачем та відповідачкою було укладено шлюб (а.с. 4).

6 березня 2007 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8 (батьками відповідачки) та ОСОБА_6 було укладено договір дарування, відповідно до умов якого остання отримала в дар квартиру АДРЕСА_2, вартість якої складала 27 320 грн. (а.с. 5-6)

Згідно звіту про оцінку майна вартість спірної квартири станом на 19 жовтня 2016 року складає 219 195 грн. (а.с. 7-8).

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що згідно з договором іпотеки від 7 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ «ОСОБА_3 банк ОСОБА_2» та ОСОБА_6 спірна квартира знаходиться в іпотеці банку для забезпечення зобовязання боржником - ОСОБА_5 згідно з генеральною кредитною угодою від 7 грудня 2007 року.

У провадженні державного виконавця Первомайського відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції у Миколаївській області на примусовому виконанні знаходилось виконавче провадження № 45200314, за яким проводилось звернення стягнення на зазначений предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості в розмірі 959242.42 грн.

Між тим, постановою державного виконавця від 27 грудня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувану - ПАТ «ОСОБА_3 банк ОСОБА_2» у звязку з неможливістю передачі визначеного іпотечного майна в натурі, з посиланням на рішення суду першої інстанції від 10 листопада 2016 року, яким це майно визнано сумісною власністю подружжя та поділено по ? частки між ними (а.с. 40).

Отже, ОСОБА_6, визнаючи заявлені до неї позовні вимоги повністю, забезпечила предмет іпотеки від звернення на нього.

При цьому суд першої інстанції у порушення ч. 4 ст. 174 ЦПК України не зясував, чи не суперечить закону або чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб це визнання позову. Відповідачка приховала ту обставину, що спірне майно перебуває в іпотеці банку, тому банк не було залучено до участі у справі. Суд не зазначив, з яких підстав він бере до уваги визнання позову відповідачкою та дійшов передчасного висновку про задоволення позову ОСОБА_5

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Отже, для визнання спірної квартири обєктом спільної сумісної власності необхідним є визначення збільшення вартості спірного майна під час шлюбу та істотність такого збільшення.

Для застосування передбачених зазначеною статтею правил, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання чи здешевлення конкретного майна) і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як обєкту, його якісних характеристик.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає зясуванню шляхом порівняння стану на час вирішення спору вартості обєкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сама по собі зміна вартості нерухомого майна не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як обєкту.

Разом з тим, позивач стверджував, що за час шлюбу вартість спірного майна істотно збільшилась, на підтвердження чого надав тільки звіт про оцінку майна, за яким вартість спірної квартири станом на 19 жовтня 2016 року складає 219 195 грн., що свідчить про збільшення вартості спірної квартири, порівняно з вартістю при укладенні договору дарування від 6 березня 2007 року, і відповідно до вимог ст. 62 СК України ОСОБА_5 вважав, що її слід визнати спільною сумісною власністю.

Суд в порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, помилково взяв до уваги лише різницю у вартості спірної квартири, не перевіривши за рахунок чого змінилася ця вартість, тобто фактично не перевірив чи відбулося істотне збільшення вартості квартири внаслідок спільних трудових, грошових затрат сторін чи затрат другого з подружжя.

З огляду на викладене, визнання позовних вимог відповідачкою суперечить наведеним нормам закону та порушує права та інтереси інших осіб, а саме ПАТ «ОСОБА_3 банк ОСОБА_2».

За таких обставин рішення суду першої інстанції з підстав, визначених п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 ОСОБА_2» задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на ? частку цієї квартири відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти дня.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді В.І. Козаченко

ОСОБА_9