Рішення № 65091645, 02.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/775/16-ц 02.03.2017 02.03.2017 02.03.2017

Провадження №22-ц/784/487/17

Справа № 486/775/16-ц Головуючий у першій інстанції:ОСОБА_1

Провадження № 22ц/784/487/17 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Шаманської Н.О., Коломієць В.В.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

за участі: представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року

за позовом

ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та встановлення порядку користування квартирою,

в с т а н о в и л а:

В липні 2016 року ОСОБА_7 звернулась через свого представника з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та надання у користування частини спільного майна в натурі.

Позивачка зазначала, що є співвласником квартири АДРЕСА_1. Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Кожному зі співвласників належить по ? вказаної квартири.

Посилаючись на те, що відповідачі перешкоджають їй в користуванні квартирою, позивачка просила суд вселити її разом з донькою ОСОБА_8 в зазначену квартиру, зобовязати відповідачів не чинити перешкод у користуванні житлом та встановити порядок користування цією квартирою, закріпивши за нею та донькою право користування кімнатою, площею 10,9 кв.м., а кухню, коридор, балкон, туалет і ванну кімнату залишити в загальному користуванні.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року позов задоволено. Постановлено вселити ОСОБА_7 та її доньку ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1 та зобовязати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод у користуванні даним житлом. Також суд визначив порядок користування квартирою, закріпивши за ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_8, право користування жилою кімнатою площею 10,9 кв.м. а кухню, коридор, балкон, туалет і ванну кімнату залишив у спільному користуванні та стягнув з відповідачів в солідарному порядку на користь позивачки 551 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачці ОСОБА_7, а також відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Кожному зі співвласників належить по ? частини вказаної квартири.

Як вбачається з пояснень позивачки ОСОБА_7, вона після розлучення з колишнім чоловіком ОСОБА_6 в липні 2013 року, виїхала з квартири в звязку з суперечками, які виникли з іншими співвласниками.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що право ОСОБА_7 на користування належною їй на праві власності часткою спірної квартири порушене, а тому її позовні вимоги про вселення підлягають задоволенню.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 ніхто не перешкоджає користуватись квартирою, спростовуються дослідженими доказами по справі, в тому числі, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 березня 2016 року, яким відповідачам відмовлено в задоволенні позову про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування квартирою, а також запереченнями відповідачів щодо позовних вимог по даній справі.

Водночас, суд помилково задовольнив вимоги ОСОБА_7 про вселення в квартиру її повнолітньої доньки ОСОБА_8

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦК України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

За ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Як видно зі свідоцтва про народження ОСОБА_8, 8 червня 2016 року їй виповнилось 18 років.

Отже на момент звернення ОСОБА_7 з позовом (13 липня 2016 року), ОСОБА_8 вже набула повної цивільної дієздатності, а тому мала самостійно здійснювати свої цивільні права, в тому числі, що стосується звернення з відповідним позовом на захист своїх прав.

Між тим, ОСОБА_8 вимог про вселення та виділення в користування окремої кімнати не заявляла.

Відсутні в матеріалах справи також відповідні документи про надання повноважень ОСОБА_7 для предявлення таких вимог.

За такого, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_7, які заявлені в інтересах ОСОБА_8, підлягають залишенню без розгляду за правилами п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки предявлені без належних повноважень на ведення справи.

Таким чином, рішення в цій частині підлягає скасуванню, а вимоги ОСОБА_7, які заявлені в інтересах ОСОБА_8, підлягають залишенню без розгляду на підставі ч. 1 ст. 310 ЦПК України.

Крім того, судом не в повній мірі враховано обставини справи при задоволенні вимог про встановлення порядку користування квартирою.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Спірна квартира має три ізольовані кімнати площею 16,6 кв.м., 8,2 кв.м. та 10,9 кв.м., а також кухню, коридор, комору, балкон, вбиральню та ванну кімнату.

Отже, з урахуванням часток, які сторони мають у спільній частковій власності, а також кількості осіб, зареєстрованих в квартирі (а.с. 8), виділення у користування ОСОБА_7 житлової кімнати площею 10,9 кв.м., відповідає обставинам справи та не суперечить нормам матеріального права.

При цьому, колегія суддів вважає, що це не перешкоджає відповідачам звернутись з вимогою до позивачки про виплату відповідної матеріальної компенсації за користування кімнатою більшої площі.

Водночас, вирішуючи питання про залишення в загальному користуванні кухні, коридору, вбиральні, ванної кімнати та балкону, суд не звернув належної уваги на те, що вихід на балкон можливий лише через кімнату, площею 16,6 кв.м., яка фактично залишилась в користуванні відповідачів, а тому, передання балкону в загальне користування порушує їх права на користування вказаною окремою кімнатою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що балкон не може залишатись в загальному користуванні співвласників спірної квартири.

Таким чином, рішення в частині вимог про надання у користування частини спільного майна в натурі підлягає зміні, з виключенням балкону з обєктів загального користування.

Також підлягає зміні відповідно до положень ч. 5 ст. 88 ЦПК України рішення в частині розподілу судових витрат.

Враховуючи розмір судового збору, сплаченого позивачем в суді першої інстанції 551 грн. 20 коп. та відповідачами при подачі апеляційної скарги 1212 грн. 64 коп., а також пропорційність задоволених позовних вимог та задоволених вимог апеляційної скарги, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частках судовий збір в розмірі 248 грн. 4 коп., тобто з кожного по 82 грн. 68 коп.

Крім того, з відповідачів підлягає стягненню в рівних частках в дохід держави судовий збір, недоплачений позивачем при подачі позову в частині однієї вимоги немайнового характеру, в розмірі 551 грн. 20 коп., тобто з кожного по 183 грн. 74 коп.

Керуючись статями 303, 309, 310, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_7, заявлених в інтересах ОСОБА_8, скасувати, а позов в цій частині залишити без розгляду.

Рішення в частині вимог про надання у користування частини спільного майна в натурі, а також розподілу судових витрат змінити.

Виділити в користування ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 кімнату площею 10,9 кв.м. В загальному користуванні залишити кухню, коридор, вбиральню та ванну кімнату.

Стягнути на користь ОСОБА_7 з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кожного по 82 грн. 68 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кожного по 183 грн. 74 коп. судового збору в дохід держави.

Рішення суду в іншій частині залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.В. Лівінський

Судді В.В. Коломієць

ОСОБА_9