Ухвала суду № 65091570, 02.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1416/6497/12 02.03.2017

Провадження №22-ц/784/551/17

Справа №1416/6497/12

Провадження №22ц-784/551/17

У Х В А Л А

02 березня 2017 року м. Миколаїв

Суддя апеляційного суду Миколаївської області Кушнірова Т.Б., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року по справі за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_1, КП Миколаївське МБТІ про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року частково задоволено позов ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_1, КП Миколаївське МБТІ про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржив його, шляхом подачі 25 січня 2017 року апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Ухвалою судді апеляційного суду Миколаївської області від 06 лютого 2017 року апеляційна скарга була залишена без руху на підставі ст. 297 ЦПК України, апелянту надано строк для усунення недоліку, а саме подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення із зазначенням причин пропуску строку.

На виконання вказаної ухвали апеляційного суду Миколаївської області, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 27 лютого 2017 року подана апеляційна скарга (усунення недоліків) з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Як на поважність причин пропуску строку останній посилався на те, що ОСОБА_1 участі в розгляді даної справи не приймав та копію повного тексту оскаржуваного рішення суду не отримував, а про його існування дізнався лише 24 січня 2017 року.

Однак на підтвердження зазначених у заяві обставин заявник доказів не подав, зокрема, що стосується доводів про існування вказаного рішення суду останній дізнався лише 24 січня 2017 року.

Так, процесуальний строк може бути поновлений, якщо суд знайде підстави для його поновлення.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва ухвалено 30 листопада 2012 року у відсутність ОСОБА_1. Копію повного тексту судового рішення районним судом направлено всім сторонам по справі відповідно до супровідного листа 05 грудня 2012 року (а.с.125).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово отримував кореспонденцію, а саме ухвалу суду про відкриття провадження по справі, судові повістки про призначення її до розгляду, копію позовної заяви з додатками до неї, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень (Том 1, а.с.80, 89).

10 грудня 2012 року ОСОБА_3 на зазначене судове рішення, в межах строку апеляційного оскарження, подала апеляційну скаргу, яка апеляційним судом була призначена до розгляду, та відповідно ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням направлено її копію разом із судовою повісткою, а також копію ухвали апеляційного суду, постановлену за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, які були отримані ОСОБА_1 відповідно до матеріалів справи (Том 1, а.с. 187).

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність оскаржуваного судового рішення, яке ухвалою апеляційного суду від 28 січня 2013 року залишено без змін, однак дій щодо отримання вказаного рішення суду першої інстанції скаржником протягом тривалого часу не вчинялось.

Крім того, в порядку примусового виконання вказаного судового рішення розглядалися питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню за заявою ОСОБА_3, а в подальшому її скарга на дії державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ. Під час розгляду вказаних заяв ОСОБА_1 районним судом теж надсилалися судові повістки у квітні та серпня 2013 року, які були ним особисто отримані відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (Том 1 а.с.234, Том 2 а.с.68).

Відповідно до ч.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права і виконувати процесуальні обов'язки.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняття рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде обмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вжити заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження того, що він з 2012 року, в розумні інтервали часу не знав про наявність судового провадження, або у нього були перешкоди щодо своєчасного отримання копії оскаржуваного рішення, та, відповідно, своєчасного його оскарження.

За таких обставин та відповідно до ст. 297 ЦПК України в задоволенні заяви про поновлення строку слід відмовити.

А надання представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяви про ознайомлення з матеріалами справи лише 16 грудня 2016 року, як доказ пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження, не є достатньою підставою для його поновлення.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И Л А:

Визнати наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2012 року по справі за позовом ПАТ «Енергобанк» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_1, КП Миколаївське МБТІ про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області Т.Б. Кушнірова