Рішення № 65090769, 01.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/383/16 Головуючий у 1 інстанції: Кр?т А.І.

Провадження № 22-ц/783/311/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого Мікуш Ю.Р.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретар Іванова О.І.

З участю представника позивачки ОСОБА_2, представника ТзОВ «В.Д.С. Агро» ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» ОСОБА_4 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 01 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», третьої особи ОСОБА_6, про припинення договору поруки,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 01 липня 2016 року задоволено позов ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», третьої особи ОСОБА_7 про припинення договору поруки.

Визнано припиненим договір поруки №РХ029031.9640.003 від 28 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_5, ОСОБА_8 акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Д.С. Агро», а також додаткові угоди до нього №1 від 14 серпня 2014 року та №2 від 21 жовтня 2014 року.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_8 акціонерне товариство «Всеукраїнський банк розвитку», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВБР» ОСОБА_4 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з»ясуванні обставин, що мають значення для справи. Звертає увагу суду, що п.1 Договору поруки передбачено, що поручитель погоджується з тим, що порукою забезпечується зобов»язання Боржника за Кредитним договором також у разі зміни будь-яких умов Кредитного договору, в тому числі і у випадку збільшення обсягу відповідальності поручителя. Більше того, питання збільшення відповідальності відбулось шляхом підписання додаткових угод до договору поруки. Посилається на те, що суд не врахував роз»яснення надані у Постанові Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» де зазначено, що якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов»язаннням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін(банку і поручителя), а отже поручитель дав згоду на зміну основного зобов»язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру відповідальності , то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов»язання без згоди поручителя. Крім цього, звертає увагу на правовий висновок висловлений у Постанові ВСУ від 05.02.2014 року у справі №152 цс13 де зазначено, що закон пов»язує припинення договору поруки із зміною основного зобов»язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_2Ю та представника ТзОВ «В.Д.С. Агро» ОСОБА_3 на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 28 березня 2013 року між позивачкою ОСОБА_5, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТзОВ «В.Д.С. Агро» укладено Договір поруки № РХ029031.9640.003.

Згідно умов договору ОСОБА_5 поручилася перед ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» за виконання ТзОВ «В.Д.С. Агро» зобов»язань щодо повернення останнім кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється Кредитним договором № МКLNU2.5653.011 від 28 березня 2013 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов»язання).

14 серпня 2014 року між нею, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТзОВ «В.Д.С. Агро» укладено Додаткову угоду №1 до договору поруки № РХ 029031.9640.003 від 28 березня 2013 року згідно умов якої змінено процентну ставку за користування кредитом, а також встановлено комісію за внесення змін до умов Кредитного договору.

У порівнянні з первинним варіантом Договору поруки у п.2 Договору поруки збільшено на 0,5 відсотка процентну ставку за користування кредитом та передбачено комісію за внесення змін до умов Кредитного договору та/або за обслуговування кредитної заборгованості.

21 жовтня 2014 року між нею, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ТзОВ «В.Д.С.Агро» укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки № РХ029031.9640.003 від 28 березня 2013 року.

В порівнянні з попереднім варіантом додаткової угоди №1 у п.2 Договору поруки були внесені зміни щодо зменшення комісії за внесення змін до умов Кредитного договору та/або за обслуговування кредитної заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги позивачки та визнаючи припиненим договір поруки № РХ029031.9640.003 від 28 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_5, ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_9» та ТзОВ «В.Д.С. АГРО», а також додаткові угоди до нього №1 від 14 серпня 2014 року та №2 від 21 жовтня 2014 року суд першої інстанції зазначив, що позивачка ОСОБА_5 підписуючи Додаткову угоду №1 та №2 до Кредитного договору не була ознайомлена із її змістом. Внаслідок укладення Додаткових угод збільшився обсяг її відповідальності без її згоди. Зокрема, збільшився розмір щомісячного платежу та сума залишку несплаченої кредитної заборгованості позичальника у порівнянні з Графіком, визначеним до укладення Додаткових угод, а також збільшився розмір нарахованої пені за порушення виконання кредитного зобов»язання. Крім того, збільшилася сума відсотків, які нараховуються за фактичну суму заборгованості за кредитом.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.

Згідно із статтею 626 ч.1 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

За приписами статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов»язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст.627 ч.1 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними так і умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із оглянутих в судовому засіданні Додаткових угод №1 та №2 вбачається, що поручитель ОСОБА_5 підписала такі, тобто виразила своє волевиявлення та не заявляла будь-яких застережень щодо не ознайомлення із змістом таких чи необхідністю тлумачення.

Статтею 559 ЦК України визначені правові підстави припинення договору поруки.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині, що необґрунтованим є посилання суду щодо збільшення обсягу відповідальності у зв»язку із підписанням Додаткових угод. У Пункті 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов»язується зі зміною забезпеченого зобов»язання за відсутності згоди поручителя та туку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов»язання поручителя визначається як умовами договору поруки так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов»язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов»язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов»язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру відповідальності, то відповідно до положень ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред»явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

У постанові Верховного суду України від 05.02.2014 року у справі №152цс/13 викладена правова позиція згідно якої « закон пов»язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов»язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного договору».

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду .

Відповідно до п.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України зазначено, що підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» задовольнити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 01 липня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_10 у задоволенні позову до ТзОВ «В.Д.С. Агро», ПАТ«Всеукраїнський банк розвитку» про припинення поруки.

Стягнути з ОСОБА_10 в користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» судові витрати по справі в сумі 606,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Ю.Р. Мікуш

Судді Р.П.Цяцяк

ОСОБА_11