Вирок № 65089114, 03.03.2017, Брусилівський районний суд Житомирської області

БРУСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12600, Житомирська область, смт.Брусилів, вулиця Лермонтова, 41/6

телефон (04162)31033, http://bs.zt.court.gov.ua, https://www.facebook.com/Brusiliv/

_______________

Справа № 275/418/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року смт. Брусилів Житомирської області

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

з участю секретаря судового засідання Довгаленко О.І.,

сторони обвинувачення: прокурора Фіногенова В.В., потерпілої ОСОБА_1,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3,

провівши у відкритому судовому засiданнi кримінальне провадження №275/418/2016-к за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Київ, громадянина України, освіта середня,

одружений, офіційно не працює, на утриманні двоє неповнолітніх дітей,

зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 раніше не судимий,

який обвинувачується у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Стороною обвинувачення, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 05 березня 2016 року близько 00 години 20 хвилин, за адресою АДРЕСА_3 на ґрунті неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів руками потерпілому ОСОБА_4 по голові та обличчю, спричинивши синці та садна на обличчі, що відносяться до легкого тілесного ушкодження, без короткочасного розладу здоров'я.

З формулювання обвинувачення опосередковано вбачається, що мотив, інкримінованих ОСОБА_2 дій пов'язаний з неповнолітньою ОСОБА_5 - сестрою знайомого ОСОБА_2 - ОСОБА_6.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину та, взагалі, свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 категорично заперечив та пояснив, що у вказані в обвинуваченні день і час він разом із ОСОБА_8 приїхали до будинку АДРЕСА_3, щоб забрати звідти сестру його знайомого ОСОБА_6 - неповнолітню ОСОБА_5, яка разом із знайомими проводила там час і яку шукала її мати ОСОБА_9. ОСОБА_5 знайшли у дворі будинку, вона погано почувала себе через вживання алкоголю і вони посадили її до автомобілю, на якому приїхали. До того часу брат ОСОБА_5 ОСОБА_6 вже зайшов до будинку і там побився з ОСОБА_10, в компанії якого перебувала ОСОБА_5. Він, не заходячи до будинку, а лише стоячи у входу на веранду, дістав рукою ОСОБА_6 і вивів його на вулицю, припинивши бійку. Після цього вони з ОСОБА_8, ОСОБА_6 та його сестрою ОСОБА_5 поїхали звідти. З ОСОБА_7 він раніше ніяких відносин не мав, ніяких конфліктів між ними не було і тілесних ушкоджень йому не спричиняв. Він лише забрав з будинку ОСОБА_6 і вони поїхали. Хто і коли спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження він не знає, вважає що його обмовили навмисно, щоб спонукати сплатити за це гроші.

Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що її син ОСОБА_7 нещодавно раптово помер вже після початку досудового розслідування, тому до кримінального провадження в якості потерпілої вступила вона. 7 березня 2016 року син прийшов до неї після того, як проводив час з знайомими. На його обличчі були синці. Він розповів, що коли вони були вдома у брата ОСОБА_10, з ними були три дівчини. Вони вживали алкоголь, щось святкували. Він заснув, як хтось підняв його і почав бити. У подальшому він впізнав ОСОБА_2, якого до того знав лише візуально. Тоді син звернувся до поліції, подав заяву про злочин. Після того їм дзвонили невідомі, погрожували, а в подальшому син загинув. Вона пов'язує ці події і вважає, що саме ОСОБА_2 бив і переслідував її сина та, врешті, саме він причетний до його загибелі.

Допитаний свідок ОСОБА_10 в суді показав, що коли вони відпочивали з родичем ОСОБА_7 та знайомими дівчинами: ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_5. Вони випивали і ОСОБА_5 стало зле. Вона вийшла з будинку на вулицю. За деякий час до будинку увійшли троє чоловіків, один з яких ОСОБА_6 - брат ОСОБА_5. Він бачив як ОСОБА_6 разом з двома невідомими били ОСОБА_7 по голові і він не міг їх відняти. Крім того, ОСОБА_6 побив і його. Одного він потім впізнав, як ОСОБА_2. ОСОБА_2 наніс ОСОБА_7 3-4 удари по голові. Після цього у потерпілого ОСОБА_7 на голові з'явився набряк і синці на обличчі, в ОСОБА_7 боліла голова та щелепа, була розсічена брова. Пізніше він подав заяву до поліції на ОСОБА_6, але згодом вони примирилися.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що в той день, тобто 05.03.2016 року він дізнався, що немає вдома його неповнолітньої сестри ОСОБА_5. Коли він зателефонував їй, то з її телефону відповів ОСОБА_10, який почав грубити. Тоді він попросив друзів: ОСОБА_2 та ОСОБА_8 допомогти поїхати до Вільшки забрати ОСОБА_5. Сестру знайшли біля будинку в стані сп'яніння. В будинку був ОСОБА_10, з яким у нього виник конфлікт. З ОСОБА_10 також був його родич ОСОБА_7, але він його не чіпав. Після конфлікту ОСОБА_2 забрав його з веранди будинку і вони, забравши ОСОБА_5, поїхали до дому. Більше ніхто не бився, дівчат ніхто не чіпав. Свій конфлікт с ОСОБА_10 пов'язує з грубістю останнього.

Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що у березні 2016 року йому зателефонувала ОСОБА_14 і сказала що, пропала її донька ОСОБА_5. Він із братом ОСОБА_5 - ОСОБА_6 і ОСОБА_2 поїхали в село Вільшку. З ОСОБА_2 вони пересувались на автомобілі, а ОСОБА_6 пішов пішки. ОСОБА_5 була у дворі того будинку. До будинку, де були ОСОБА_10 та інші, він не заходив, постійно був біля машини. ОСОБА_5 посадили до автомобілю, після чого ОСОБА_2 забрав ОСОБА_6, який до того часу у будинку побився з ОСОБА_10. Тоді вони всі сіли в автомобіль і поїхали. ОСОБА_7 він не бачив.

Допитана судом неповнолітня свідок ОСОБА_11 пояснила, що того дня вони гуляли разом із ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 в будинку в с. Вільшка. Вживали алкоголь, потім ОСОБА_5 стало зле і вони з нею та з ОСОБА_12 вийшли на вулицю. Тоді приїхала машина, там був брат ОСОБА_5 - ОСОБА_15 і ще дві особи, зокрема й ОСОБА_2. ОСОБА_2 з ОСОБА_5 зайшли до хати та сварились там близько двадцяти хвилин. Що саме там відбувалось, вона не бачила. Після того у ОСОБА_10 були тілесні ушкодження, у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень вона не бачила. Наступного дня до неї приїздила мати ОСОБА_10, кричала на неї, примусила дати неправдиві показання в поліції.

В цілому аналогічні показання суду надані свідком ОСОБА_12, яка, зокрема, пояснила, що вона не бачила, що відбувалось в будинку, коли там знаходились ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_5. За примусом та під тиском ОСОБА_16 - мами ОСОБА_10, який хотів когось «посадити», вона обмовила ОСОБА_2 в поліції. Після від'їзду ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на обличчі у ОСОБА_10 були синці, у ОСОБА_7 пошкоджень не бачила. ОСОБА_16 приїздила до неї додому, кричала на неї, примушувала казати в поліції неправду.

Допитана в якості свідка ОСОБА_16 пояснила, що сама, безпосередньо нічого з досліджуваних подій не бачила, про те, що відбулось 05.03.2016 р. в будинку у селі Вільшка знає зі слів свого сина ОСОБА_10 та рідного племінника ОСОБА_7. Зі слів ОСОБА_7 їй відомо, що тієї ночі ОСОБА_2 та ОСОБА_6 увірвались до будинку та удвох побили його (ОСОБА_7) та ОСОБА_10. Вона переконала ОСОБА_11 їхати до поліції писати заяву, також була вдома у ОСОБА_12. ОСОБА_11 до поліції їздила разом з ОСОБА_7, а ОСОБА_12 - разом з ОСОБА_10.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_5 пояснила суду, що тієї ночі вона була в компанії ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_11. Їй було зле від вжитого алкоголю. Приїхав її брат ОСОБА_6. В нього виник конфлікт з ОСОБА_10. Вони між собою побились. ОСОБА_2 до будинку не заходив і ОСОБА_7 не бив, а лише з веранди забрав ОСОБА_14 і вивів з будинку, після чого вона з ОСОБА_2, ОСОБА_8 та з братом поїхали звідти. Наступного дня вони спілкувались із ОСОБА_7 в соціальній мережі, той казав, що з ним все гаразд. Тілесних ушкоджень на ньому вона не бачила. Після цього ОСОБА_10 та ОСОБА_7 просили її написати заяву на ОСОБА_2, щоб отримати від нього гроші.

Таким чином, з допитаних в суді безпосередніх учасників події, лише ОСОБА_10 вказав, що ОСОБА_2 наносив вдари ОСОБА_7. В той же час, навіть він пояснив, що вдари наносились не лише ОСОБА_2, а ще й ОСОБА_6. Ця обставина не вказана у формулюванні обвинувачення, що вплинуло на відсутність відображення всіх елементів об'єктивної сторони складу злочину, а саме не визначено причинно-наслідкових зв'язків між діями двох осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 і виявленими у ОСОБА_7 тілесними ушкодженнями.

Крім того, ніхто з інших допитаних очевидців події не підтвердив того, що ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_7, а свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прямо це заперечили.

Оцінюючи докази у нарадчій кімнаті, суд вимушений відхилити поданий прокурором в якості письмового доказу протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 17.06.2016 р. під час досудового розслідування (а.с.55-56), а також подане захисником письмове пояснення від імені ОСОБА_7, оскільки статтею 23, частиною 4 статті 95 КПК України встановлено імперативну заборону обґрунтовувати висновки суду показаннями особи, які не були отримані безпосередньо судом.

Оцінюючи покази зі слів покійного ОСОБА_7, що надані ОСОБА_16 та потерпілою ОСОБА_1, суд бере до уваги наявність родинного зв'язку між ними та особливе суб'єктивне ставлення обох до досліджуваної події, що слідує з їх показань. Таким чином, суд не може надавати переваги таким свідченням з чужих слів, порівняно зі свідченнями безпосередніх очевидців події, незацікавлених в результатах вирішення справи, до яких суд відносить ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Суд позбавлений такого права ще з огляду на встановлені ст.62 Констититуції України, правила та засади застосування презумпції невинуватості, до яких відноситься обов'язок суду тлумачити всі сумніви по справи на користь саме обвинуваченого.

Судом було досліджено висновок судово-медичної експертизи № 656 від 09 березня 2016 року, в якому вказано, що у потерпілого ОСОБА_4 виявлені синці та садно на обличчі, які утворилися від дії тупих та твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженим та відносяться до легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров'я (а.с.61).

Без сукупності інших доказів на користь обставин, викладених в обвинувачені, висновки судово-медичної експертизи, з огляду на їх умовне формулювання, надають суду можливість лише припустити вірогідність виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 під час досліджуваної події. Тоді як, згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертає на себе увагу обставини спричинення тілесних ушкоджень, зазначені експертом зі слів ОСОБА_7, а саме, що тілесні ушкодження спричинені трьома особами. Ці обставини суперечать тим, що вказані у формулюванні обвинувачення відносно об'єктивної сторони складу злочину.

Дослідженням змісту письмової заяви потерпілого ОСОБА_7, поданої ним 06.03.2016 року до Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП, встановлено, що потерпілий просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 та «двох його друзів», які побили його. Аналіз змісту цієї заяви призводить до висновку про невідповідність вказаних в ній обставин спричинення тілесних ушкоджень тим, як вони визначені у формулюванні обвинувачення, оскільки тілесні ушкодження, згідно заяви, спричинені не однією особою, а трьома.

Зміст цієї заяви суд бере до уваги також і в контексті відношення кримінального провадження до категорії приватного обвинувачення, згідно ст.477 КПК України, якою така заява визначена як обов'язкова підстава обвинувачення. В той же час, в заяві не вказано безпосередньо на обвинуваченого ОСОБА_2

Письмові докази, подані стороною обвинувачення та досліджені судом, щодо характеристики особи обвинуваченого, не містять обставин, що прямо, або опосередковано, доводять висунуте обвинувачення.

Так, згідно довідки про судимість, відсутні будь-які відомості щодо притягнення ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності (а.с.57).

Згідно характеристики органу місцевого самоврядування за місцем мешкання ОСОБА_2, скарг на його поведінку не надходило, адміністративні правопорушення він не вчиняв (а.с.83). На обліку лікаря психіатра ОСОБА_2 не перебуває (а.с.84).

Надаючи оцінки доводам потерпілої про причетність ОСОБА_2 до погроз на її адресу та до загибелі її сина ОСОБА_7, суд роз'яснює потерпілій, що згідно ч.3 ст.26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом. Оскільки обставини настання смерті потерпілого перед судом ніхто не досліджував, відповідні правові вимоги до суду ніхто не звертав, формулювання обвинувачення, яке винесене на розгляд суду не містить жодних посилань на взаємозв'язок досліджуваної події з загибеллю потерпілого, суд за власною ініціативою не має повноважень робити відповідні висновки. Для з'ясування таких обставин законом передбачене проведення досудового розслідування органами Національної поліції під процесуальним керівництвом органів Прокуратури.

Таким чином, єдиним прямим доказом спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому є показання свідка ОСОБА_10, які, однак, по-різному визначають обставини події із формулюванням обвинувачення, висунутого ОСОБА_2

Оцінюючи цей доказ критично, суд бере до уваги не спростовані показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_10 був зацікавлений в обвинуваченні ОСОБА_2 та підбурював їх до надання проти нього показань, всупереч їх волі.

Непрямі докази причетності ОСОБА_2 до вчинення злочину, до яких суд відносить показання з чужих слів, надані потерпілою ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_16, суд сприймає критично з мотивів, що викладені вище.

В той же час, суд встановив наявність сукупності більшої кількості прямих доказів, які підтверджують, що обвинувачений ОСОБА_2 не спричиняв тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 Такими доказами є показання обвинуваченого, показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

Крім того, суду подані докази, які хоча прямо не спростовують причетність обвинуваченого до нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, проте й не виключають його непричетності до злочину. Такими доказами є показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, письмові докази.

Відповідні докази, суд, згідно імперативним нормам ст.62 Конституції України, ч.4 ст.17 КПК України, тлумачить на користь обвинуваченого, роблячи висновок, що вони не підтверджують вчинення ним інкримінованого злочину.

З врахуванням заяв сторін кримінального провадження перед закінченням дослідження обставин справи, суд визначає, що можливості подання ними інших доказів вичерпано.

Отже сукупність доказів непричетності ОСОБА_2 до спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 переважає над сукупністю доказів на підтвердження обвинувачення.

Таким чином, судом встановлено, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_2 було вчинено легке тілесне ушкодження, а саме злочин, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно, має місце обставина, що передбачена п.2 ч.1 ст.373 КПК України, як підстава для ухвалення виправдувального вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження по справі не обирались, цивільний позов не подано, речові докази не досліджувались.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.62 Конституції України, статтями 7, 8, 17, 26, 368-371, п.2 ч.1 ст.373, 374-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 по обвинуваченню у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України, виправдати за недоведеністю участі у його скоєнні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити сторонам кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб.

Суддя В.О. Руденко