Постанова № 65088825, 14.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа№ 910/21394/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 14.02.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ СЕРВІС» на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року

у справі № 910/21394/16 (суддя - Головатюк Л.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАПТЕКА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ СЕРВІС»

про стягнення 108 797,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору обслуговування № 014-11 від 21.07.2011 у розмірі 108 979,17 грн.

Під час розгляду справи у зв'язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості по спірному договору, ТОВ «ЄВРОАПТЕКА» зменшило позовні вимоги у зв'язку з чим, позивач просив стягнути з ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» 80 914,24 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року у справі № 910/21394/16 позов ТОВ «ЄВРОАПТЕКА» задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 80 914,24 грн. та судовий збір.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року у справі № 910/21394/16 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017 року складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ЄВРОАПТЕКА» вважає подану відповідачем апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення скарги, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.12.2016 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року по справі № 910/21394/16 слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАПТЕКА» (далі аптека) та товариством з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ СЕРВІС» (далі СМАЙЛ СЕРВІС) було укладено договір № 014-11 про обслуговування клієнтів асистанської компанії СМАЙЛ СЕРВІС (далі - договір).

Відповідно до п. 6.2 договору термін його дії - 1 рік з моменту підписання. Дія договору автоматично щорічно продовжується після закінчення цього терміну на один рік на тих же умовах у випадку, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не сповістить іншу сторону про свій намір розірвати договір.

Оскільки жодна із сторін письмово не сповіщала іншу сторону про свій намір розірвати договір, то вказаний договір щороку автоматично продовжувався на один рік і на даний момент є чинним.

За умовами п. 1.1 договору аптека надає необхідні лікарські засоби та вироби медичного призначення клієнтам асистанської компанії СМАЙЛ СЕРВІС, а СМАЙЛ СЕРВІС сплачує відпущені товари на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.2.1 договору СМАЙЛ СЕРВІС зобов'язується забезпечити відшкодування витрат аптеки, пов'язаних з видачею лікарських засобів та виробів медичного призначення за цінами, діючими на дату відпуску. СМАЙЛ СЕРВІС сплачує на розрахунковий рахунок аптеки суму, згідно виставленого рахунку-фактури, висланому поштою, протягом 7 банківських днів після надходження документів в СМАЙЛ СЕРВІС.

У відповідності до п. 4.1 договору СМАЙЛ СЕРВІС зобов'язується забезпечити покриття витрат, пов'язаних з видачею лікарських засобів та виробів медичного призначення клієнтам асистанської компанії СМАЙЛ СЕРВІС за умови ідентифікації рецептурного бланку.

Відповідно до п. 4.2 договору СМАЙЛ СЕРВІС сплачує на розрахунковий рахунок аптеки суму, виставлену по рахунку на СМАЙЛ СЕРВІС, після отримання оригінальних документів.

Згідно з п. 4.3 договору СМАЙЛ СЕРВІС проводить оплату рахунку аптеки протягом 7 банківських днів у відповідності з об'ємом виданих медикаментів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В порушення вищевказаних зобов'язань за спірним договором, ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» не оплатило у встановлений договором строк наступні рахунки-фактури:

- рахунок-фактуру № 824 від 31.07.2016 на суму 18 234,70 грн.;

- рахунок-фактуру № 762 від 31.08.2016 на суму 9 628,23 грн.;

- рахунок-фактуру № 757 від 30.09.2016 на суму 28 389,37 грн.;

- рахунок-фактуру № 1016 від 31.10.2016 на суму 52 524,87 грн.

Належне виконання TOB «ЄВРОАПТЕКА» своїх зобов'язань за вказаним договором, а саме факт видачі лікарських засобів та виробів медичного призначення клієнтам асистанської компанії СМАЙЛ СЕРВІС підтверджується, зокрема:

- актами виконаних робіт від 31.07.2016 року, від 31.08.2016 року, від 30.09.2016 року, від 31.07.2016 року, від 31.08.2016 року, від 30.09.2016 року, від 31.10.2016 року, що підписані обома сторонами, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи;

- податковими накладними від 31.07.2016 року № 824, від 31.08.2016 року № 762, від 30.09.2016 року № 757, від 31.10.2016 року № 1016, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи;

- картою рахунку 361 по ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» за 01.06.2016 року -10.11.2016 року, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи;

- рецептами на відпуск лікарських засобів та виробів медичного призначення, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Отже, в результаті невиконання ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» зобов'язань з оплати вартості лікарських засобів та виробів медичного призначення, відпущених ТОВ «ЄВРОАПТЕКА» клієнтам асистанської компанії СМАЙЛ СЕРВІС, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ЄВРОАПТЕКА» у розмірі 108 797,17 грн.

Як зазначалося вище, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково сплатив заборгованість по спірному договору, а саме, по рахункам № 824 від 31.07.2016 року на суму 18 234,70 грн. та № 762 від 31.08.2016 року на суму 9 628,23 грн. Відтак, несплаченою лишається сума в розмірі 80 914,24 грн.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість наданих послуг у розмірі 80 914,24 грн. Проте, зазначене зобов'язання не було виконано відповідачем. Отже, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Доводи скаржника про те, що його зобов'язання з оплати не настало, оскільки позивачем не було надіслано йому повний перелік документів, погоджений сторонами у п. 3.1.3 договору, на підставі яких останній зобов'язаний був оплатити надані послуги, судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з копій опису вкладення у цінний лист, ідентифікатор № 0407318331629, з описом на ім'я ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» на 3 аркушах, поштового фіскального чеку та повідомлення про отримання ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» цінного листа, ідентифікатор № 0407318331629, що містяться в матеріалах справи, відповідач отримав від позивача наступні документи:

- рахунки-фактури: № 824 від 31.07.2016 року на 2 арк., № 762 від 31.08.2016 року на 1 арк., № 757 від 30.09.2016 року на 2 арк., № 1016 від 31.10.2016 року на 5 арк.;

- акти виконаних робіт: від 31.07.2016 року на 2 арк., від 31.08.2016 року на 1 арк., від 30.09.2016 року на 5 арк., від 31.10.2016 року на 6 арк.;

- податкові накладні: № 284 від 31.07.2016 року з квитанцією на 2 арк., № 762 від 31.08.2016 року з квитанцією на 2 арк., № 757 від 30.09.2016 року з квитанцією на 2 арк., від 31.10.2016 року з квитанцією на 4 арк.;

- рецепти, у відповідності до яких були відпущені лікарські засоби клієнтам ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС», а саме: 27 рецептів до акту виконаних робіт та рахунку-фактури від 31.07.2016 року, 25 рецептів до акту виконаних робіт та рахунку-фактури від 31.08.2016 року, 57 рецептів до акту виконаних робіт та рахунку-фактури від 30.09.2016 року, 93 рецепти до акту виконаних робіт та рахунку-фактури від 31.10.2016 року.

- акт звіряння за період 01.07.2016 року - 15.11.2016 року на 1 арк. (2 шт.); акт звіряння за період червень - жовтень 2016 року на 1 арк. (2 шт.); вимога (претензія) щодо виконання зобов'язань з оплати за договором на 1 арк.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений цінний лист, ідентифікатор №0407318331629, було отримано уповноваженим представником ТОВ «СМАЙЛ СЕРВІС» за довіреністю 28.11.2016 року.

Отже доводи скаржника, що його зобов'язання з оплати по спірному договору не настало є необґрунтованим. При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач свої зобов'язання виконав належним чином.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір укладений між сторонами має ознаки договору про надання послуг, а відтак до даних правовідносин мають застосуватися положення, що регулюють даний вид договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 901 - 907 ЦК України.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, оскільки позивачем свої зобов'язання по спірному договору були виконані належним чином, а відповідачем у повному розмірі грошові кошти за надані послуги сплачені не були, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно було задоволено позов та стягнуто з відповідача 80 914,24 грн.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач, після прийняття оскаржуваного рішення суду, 31.01.2017 року оплатив рахунок № 757 від 30.09.2016 року на суму 28 389,37 грн., зазначивши при цьому реквізити вказаного рахунку, тим самим підтвердивши факт його отримання. Вказане підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 31.01.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ СЕРВІС» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМАЙЛ СЕРВІС» на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року у справі № 910/21394/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2016 року у справі № 910/21394/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21394/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова