Постанова № 65088755, 27.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017 року Справа № 904/1298/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів Джихур О.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання: Абадей М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Савчук О.Г., представник, довіреність №58 від 27.12.2016р.;

від відповідача: Переяслова С.С., представник, довіреність №04 від 05.01.2017р.;

від третьої особи: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі № 904/1298/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення ліквідації, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс",

м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Приватне акціонерне товариство "Альба Україна",

м. Бориспіль Київської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. (головуючий суддя Мартинюк С.В., судді Татарчук В.О., Петрова В.І.) відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс" про стягнення 1900378,75 грн заборгованості, 128562,56 грн пені, 102620,45 грн - 3% річних та 1324563,99 грн - інфляційних втрат. Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено наявність заборгованості за договором поставки.

Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Просив прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- суд встановив відсутність боргу не на підставі всіх доказів у сукупності та безпідставно не прийняв до уваги акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2013р.;

- в наданих відповідачем платіжних дорученнях не вказано конкретного призначення платежу та їх відношення до спірного боргу;

- судом не були досліджені узагальнені дані щодо розрахунків та позивач вважає, що відповідач не довів факту повної оплати боргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі №904/1298/16 прийнято до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Дмитренко Г.К. (доповідач), суддів Джихур О.В., Чимбар Л.О.

За клопотанням позивача ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. у справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

14.11.2016р. до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Позивача у справі надішло повторне клопотання про призначення судової економічної експертизи із забезпеченням її проведення у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз.

Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом від 22.11.2016р. повернув справу до суду з посиланням на завантаженість експертів-економістів і проведення експертизи за зоною обслуговування та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016р. провадження у справі поновлено.

20.12.2016р. у зв'язку із звільненням судді - доповідача Дмитренко Г.К. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Джихур О.В., Чимбар Л.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.12.2016р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Джихур О.В., Чимбар Л.О.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чимбар Л.О. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017р. склад колегії змінено та справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Джихур О.В., Подобєд І.М.

В судовому засіданні було оголошено перерву з 06.02. до 27.02.2017р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та заявив клопотання від 27.02.2017р. про витребування у третьої особи всіх видаткових накладних за спірним договором за весь період його дії з 26.08.2010р. по 05.06.2014р., на отримання яких уповноважити позивача, та призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення якої поставити питання щодо суми поставки товару за весь час дії договору та встановлення суми боргу.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості за спірним договором, а наявності переплати в сумі 658 196,02 грн, просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки не повідомила, не зважаючи на те, що належним була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 26.08.2010р. між Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" - Продавець (надалі третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс" - Покупець (надалі Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №778 (далі- договір купівлі-продажу) строком дії - до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та взаєморозрахунків з умовою пролонгації при відсутності заперечень жодної із сторін. Сторонами договору було укладено додаткові угоди від 05.01.2011р., від 15.03.2012р., від 02.04.2012р., зокрема щодо порядку проведення звіряння розрахунків.

Згідно умов договору Продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність Покупця, а покупець зобов'язався приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов зазначеного договору.

Пунктом 1.2 та 2.4 договору купівлі-продажу встановлено, що товар передається по найменуванню та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних. Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим Сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.

Пунктом 4.2 договору визначено, що покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 Договору, а саме оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. У розрахункових документах Покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату Договору.

05.06.2014р. між ПАТ "АЛЬБА УКРАЇНА" як Первісним кредитором та ПАТ "Банк" Київська Русь" - Новим кредитором (далі позивач) було укладено Договір відступлення прав вимоги №70701-20/14-7 (далі - договір відступлення), відповідно до якого первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор набуває (купує) за 1956 392,37 грн у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Мед-Сервіс" у сумі 1956 392, 37 грн, що випливає з Договору купівлі-продажу №778 від 26.08.2010р., укладеного між боржником та первісним кредитором (основне зобов'язання). Первісний кредитор засвідчив, що заперечення, які можуть бути висунуті Боржником проти вимог Нового кредитора на момент підписання Договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання Боржником ( п. 1.1.1. та п. 1.1.2 договору відступлення).

Згідно п. 7.2 договору відступлення позивач, як Новий кредитор, набуває також права на стягнення з Боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі - продажу.

Сторонами договору відступлення було складено Акт приймання-передачі вимоги від 05.06.2014р., згідно якого первісний кредитор зняв з балансу, а новий кредитор взяв на баланс дебіторську заборгованість у сумі 1956 392,37 грн, а також первісний кредитор надав Банку довідку №2003а від 05.06.2014р. про перелік майнових прав, що відступаються ПАТ «Банк Київська Русь» за договором відступлення права вимоги, де серед інших, зокрема, зазначена і заборгованість відповідача (а.с.36, 33-35 т.1).

Первісним кредитором та Банком на адресу відповідача було направлено сумісне Повідомлення про відступлення права вимоги за спірним договором поставки на суму 1956392,37 грн та про необхідність виконати зобов'язання зі сплати заборгованості новому кредитору, що підтверджується фіскальним чеком від 25.06.2014р.

Також новий кредитор звертався до відповідача з претензією від 12.08.2014р. про погашення заборгованості (а.с.45-47 т.1).

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань щодо сплати товару, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути борг 1900378,75 грн, пеню - 128562,56 грн, 3% річних - 102620,45 грн, інфляційне збільшення - 1324563,99 грн. В позовній заяві вказує, що первісним кредитором йому було передано видаткових накладних лише на суму 1900378,75 грн, тому він і просить її стягнути. До позовної заяви долучив реєстр видаткових накладних, за якими просить стягнути спірний борг, всього 1247 накладних (а.с.10-21 т.1), копії яких при розгляді справи в суді першої інстанції долучив до матеріалів справи.

Спірні зобов'язання виникли із договору поставки та договору про відступлення права вимоги, та згідно з ст. 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується із ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Підстави заміни сторони у зобов'язанні визначені у ст. 512 Цивільного кодексу України, зокрема, передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Як вбачається з наданого позивачем реєстру видаткових накладних, спірними є накладні за період з 21.05.2013р. (з №31813803) по 12.11.2013р. (по №34384425), всього 1218 накладних на загальну суму 1831999,01 грн та з 24.01.2014р. (з №40158239) по 08.04.2014р. (по №41043098), всього 29 накладних на загальну суму 68 379,74 грн. Всього на суму 1900378,75 грн, що і є предметом позову. Строки оплати за спірними накладними спливли відповідно з 20.06.2013р. по 06.05.2014р.

Позивачем та третьою особою не надано суду доказів за якими видатковими накладними було відступлено право вимоги, а саме акти приймання-передачі таких документів (п. 4.2.2. договору, додаток №3 до договору). Тому, суд виходить з того, що наведений позивачем перелік накладних в кількості 1247 накладних і був предметом відступлення права вимоги, про що в своїй позовній заяві наголошує позивач та підтверджує в своїх поясненнях третя особа (а.с.69 т.8).

Відповідач не заперечує отримання товару за спірними накладними, втім, стверджує, що повністю оплатив поставлений товар, про що надав суду довідки та копії платіжних доручень, згідно з яких за період з 07.05.2013р. по 24.04.2014р. ним сплачено за поставлений товар в загальній сумі 26 208 052,64 грн (а.с.80-254 т.7).

За письмовими поясненнями третьої особи за період дії договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 96 099 017,22 грн, загальна сума повернень товару - 179025,20 грн, загальна сума оплат - 93 963599,65 грн, борг - 1956 392,37 грн (а.с.69 т.8).

Згідно даних відповідача заборгованість на 01.10.2012р. складала - 4045283,61 грн, оприбутковано товару з 01.10.2012р. по 30.04.2014р. - на 48 568 563,52 грн, повернено товару за цей період - на 178 833,35 грн, здійснено оплат - на 53 093 209,80 грн, переплата складає - 658 196,02 грн (а.с.148 -149 т.8).

Як вбачається з наведеного дані сторін суттєво відрізняються, але остаточного звіряння розрахунків сторони договору поставки не здійснили та не визначили достовірно заборгованість (чи переплату) за договором.

Втім, як підтверджується матеріалами справи, право вимоги за період з 21.05.2013р. по 08.04.2014р. було відступлено не за всіма видатковими накладними в цьому періоді, оскільки як вбачається із переліку накладних, наданого самим позивачем, постачання товару лише за період з 03.01.2014р. по 01.05.2014р. було здійснено за значно більшою кількістю накладних, перелік яких вміщено на аркушах справи №32 - 63 т.8 (3654 накладних). Сума такої поставки з врахуванням і спірних 29 накладних становить 6 869 177,62 грн, оплачено за цей період 6 888 357,40 грн, що співпадає у розрахунках обох сторін, та з врахуванням суми поверненого товару становить 6 896570,73 грн, тобто за цей період наявна переплата коштів.

За період з 21.05.2013р. по 12.11.2013р. (всього по 1218 накладних) за розрахунком позивача сума боргу складає 1831999,01 грн. Відповідачем за даний період з врахуванням 30 днів на оплату, тобто з 20.06.2013р. по 30.12.2013р. сплачено 14 425 236,17 грн (а.с.80 т.7), тобто суму, яка є значно більшою ніж поставлено товару за спірними накладними.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що наведений в Додатку №1 до позовної заяви перелік видаткових накладних надано позивачу третьою особою довільно, який неможливо ідентифікувати з відступленою сумою боргу, оскільки вказані суми не співпадають. Накладні зі спірного періоду взяті не підряд по періодах поставки, а вибірково. Яким чином кредитори визначили, що із всього масиву видаткових накладних за спірний період неоплаченими є саме зазначені ними поставки, позивачем та третьою особою не підтверджено.

Як вбачається з платіжних доручень, відповідач, в порушення умов договору, не зазначав в них на конкретні видаткові накладні, а посилався лише на договір.

В силу п. 5.5. договору, у разі невиконання вимог п. 5.4. договору, сторони домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати, тобто першою оплачується та накладна, строк якої наступив первим. У разі, якщо при здійсненні оплати за поставлений товар в розрахункових документах буде вказаний номер та дата накладної, яка вже оплачена або вказаний невірний номер та (чи) номер та дата договору, якого не існує, або помилково вказаний покупцем, вважається, що оплата здійснена за наступну не оплачену поставку.

Як встановлено судом вище за спірний період відповідачем оплачено більшу суму, ніж поставлено товару та значно більшу, ніж сума вимог позивача.

Щодо заборгованості станом на 01.01.2014р., яка зазначена в акті звіряння розрахунків, - 1983 785,48 грн (а.с.31 т.8) апеляційний суд зазначає наступне. Предметом спору є заборгованість за переліком накладних, які вказані позивачем в додатку до позовної заяви, залишок боргу за актом звіряння не був предметом договору про відступлення вимоги. Суд не може виходити за межі позовних вимог та досліджувати всі відносини сторін з дати укладання договору - 26.08.2010р.

Вказана заборгованість не визнається відповідачем, за його даними станом на 01.01.2014р. борг становив всього 50 684,23 грн, про що він надав довідку підписану директором та головним бухгалтером товариства (а.с.3 т.9).

Ці дані відповідача не спростовані належними та допустимими доказами.

Наданий позивачем акт звіряння розрахунків (а.с. 31 т.8) містить суперечливі дані щодо сальдо на 01.10.2013р., різні суми щодо оборотів за наступні місяці, тому встановити із нього яким чином визначене кінцеве сальдо та чи відповідає воно дійсності не можливо; акт підписаний особою без зазначення посади, не визнається відповідачем, та з цих підстав суд не приймає його як достовірний доказ вказаного в ньому боргу. Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що вказаний акт є неналежним доказом, та з цих підстав доводи апелянта судом відхиляються.

За вказаних обставин суд відхиляє клопотання позивача про витребування у третьої особи всіх накладних за договором, оскільки вказане не є предметом позову. Також з цих підстав відхиляє клопотання про призначення судової економічної експертизи щодо визначення сум поставки та оплати за весь час дії договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За встановлених обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що на момент укладення спірного договору відступлення права вимоги у відповідача існувала заборгованість перед ПАТ "Альба Україна" у заявленому розмірі, а відтак, третя особа відступила позивачу недійсну вимогу, оскільки всі оплати були здійснені відповідачем до укладання спірного договору про відступлення права вимоги та повинні бути враховані третьою особою.

Суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні заявленого боргу 1900378,75 грн та стягненні пені - 128562,56 грн, 3% річних - 102620,45 грн, інфляційного збільшення - 1324563,99 грн, як похідних від заборгованості.

Встановленими судом обставинами спростовані доводи апелянта та в зв'язку з цим - судом відхиляються.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі № 904/1298/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2016р. у справі №904/1298/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 02.03.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Джихур

Суддя І.М. Подобєд