Постанова № 65088165, 28.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа№ 911/3269/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

за участі представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016

у справі № 911/3269/16 (суддя: С.Ю. Наріжний)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

про стягнення 954869,85 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року державне підприємство "Енергоринок" (далі за текстом - ДП "Енергоринок") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі за текстом - ПАТ) "Київенерго" про стягнення штрафу у розмірі 954869,85 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008 щодо купівлі електричної енергії в оптовому ринку електричної енергії України у січні 2016 року відповідно до замовлених обсягів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 911/3269/16 позов ДП "Енергоринок" до ДП "Регіональні електричні мережі" задоволено повністю, стягнуто з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ДП "Енергоринок" 954869 (дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн 85 коп штрафу та 14323 (чотирнадцять тисяч триста двадцять три) грн 05 коп судового збору. Вирішено інші процесуальні питання пов'язанні з подальшим розглядом справи.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суду виходив з того, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для застосування ст. 83 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки наведені відповідачем обставини не є підставою для невиконання останнім господарських зобов'язань перед позивачем та крім того судом враховано те, що позивач також перебуває у скрутному матеріальному становищі, у тому числі через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 911/3269/16, зменшивши розмір стягуваної неустойки (954869 грн 85 коп штрафу) в двадцять разів. В змісті апеляційної скарги заявлено клопотання про відновлення пропущених строків на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що підставами оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 911/3269/16 вважає, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування вимог ст. ст. 35, 43, пункту 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України - не враховані загальновідомі факти, що не потребують доведення, а також, інші обставини, що не заперечувались сторонами.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, а застосовувані позивачем санкції мають місце у зв'язку з порушеннями за договором, тому враховуючи, що за фактичних обставин справи йдеться про виняткові випадки, які спричинили тяжкий фінансовий стан скаржника, наявні підстави вважати, що застосування положень ст. 83 ГПК України та частини 3 ст. 551 ЦК України, буде мати обґрунтований та законний характер.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2016 для розгляду апеляційної скарги ДП "Регіональні електричні мережі" сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Сотнікова С.В. та Остапенка О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 поновлено ДП "Регіональні електричні мережі" строк апеляційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 911/3269/16, прийнято до провадження апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі", розгляд якої призначено на 07.02.2017 о 14:00 в судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного господарського суду за адресою.

29.12.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) ДП "Енергоринок" надійшли письмові заперечення на апеляціну скаргу.

В судовому засіданні 07.02.2017 з мотивів, викладених в апеляційній скарзі представником скаржника підтримано вимоги і доводи скарги, зазначено про її обґрунтованість, наведено додаткові пояснення з посиланням на обставини з урахуванням специфіки спору.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив про необґрунтованість апеляційної скарги з мотивів, що зазаначені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, а також для доведення власної позиції представником позивача було наголошено на необхідності врахування судової практики із розгляду аналогічних спорів та у зв`язку з чим було висловлено усне клопотання щодо надання можливості представнику позивача подати суду письмові додаткові пояснення із долученням судової практики.

В судовому засіданні 07.02.2017 представник апелянта, додатково подав клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.02.2017 о 15:10 год.

09.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) ДП "Енергоринок" надійшли додаткові письмові пояснення у справі із наданням судової практики.

В судовому засіданні 28.02.2017 представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник апелянта в судове засіданні 28.02.2017 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи надані сторонами пояснення в судових засіданнях апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе прийняти рішення у справі у відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, одослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.05.2008 між сторонами укладено договір № 3/08-ЕЕ/4695/01, за умовами якого Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язався продавати, а Відкрите акціонерне товариство "Укренерговугілля" (правонаступником якого є ДП "Регіональні електричні мережі") (ЕК, відповідач у справі) - купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

У пункті до п. 3.4. договору, визначено, що середньозважена за розрахунковий місяць оптова ринкова ціна на купівлю електроенергії ЕК у ДПЕ розраховується відповідно до Правил ОРЕ на підставі щоденних погодинних обсягів купівлі електроенергії ЕК у ДПЕ, які визначаються відповідно до п. 4.2 договору.

Положенням п. 4.1 договору сторони передбачили, що ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.

Пунктом 4.1.1 договору сторони визначили, що повідомлення про добове (по годинах) споживання електроенергії надається ЕК електронною поштою на адресу ДПЕ до 9-ї години дня, попереднього до розрахункового.

Повідомлення про місячне (по годинах) споживання електроенергії надається ЕК електронною поштою на адресу ДПЕ до 25 числа місяця, попереднього до розрахункового.

Повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ надається ЕК до ДПЕ факсимільним зв'язком за підписом керівника та головного бухгалтера ЕК і скріплене печаткою ЕК. Оригінал наданого повідомлення надсилається ЕК рекомендованим листом протягом трьох діб. В повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт год.) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах. Вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії розраховується за встановленою НКРЕ прогнозною оптовою ринковою ціною з урахуванням встановленої НКРЕ суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. Розмір оплати по декадах або етапах визначається відповідно до п. 6.3 або п. 6.14-6.18 цього Договору. В разі визначення оплати за п. 6.14-6.18 Договору, в повідомленні у графі останнього етапу розмір оплати записується словами - "по факту".

Повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ надається до ДПЕ наступного дня після прийняття постанов НКРЕ, що встановлюють вищезгадані суми місячних обсягів дотацій та вирівнювальні націнки (знижки) на розрахунковий період.

На виконання вищезазначеного пункту Договору ДП "Регіональні електричні мережі" надало ДП "Енергоринок" повідомлення від 31.12.2015 № 1 на заявлений обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України в січні 2016, що становить 67900000 кВт.г.

Згідно п. 4.10. Договору, ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках. ЕК в триденний термін після отримання Актів купівлі-продажу зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою (п. 4.11. Договору).

Матеріалами справи також підтверджується, що ДП "Регіональні електричні мережі" надало ДП "Енергоринок" Акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2016 в обсязі 139273388 кВт.г.

Оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК (п. 6.1. договору).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п. п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України.

У пункті 6.3 договору передбачено, що 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу другу та третю декаду місяця відповідно.

Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30% замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30% та за третю декаду - 40% на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України.

Згідно з п. 7.3.3. Договору, ЕК несе відповідальність за невідповідність місячного обсягу електричної енергії, що ЕК купила у ДПЕ, обсягу електричної енергії, який ЕК замовила.

Відповідно до п. 7.4.4. Договору, ДПЕ має право в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п. 4.1.1. цього Договору з врахуванням п. 4.15. цього Договору) на величину, що перевищує 5,0%, нарахувати ЕК штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, позивачем було направлено відповідачу претензію № 514/32 (03/32-2523) від 09.03.2016 про сплату штрафу у сумі 954869,85 грн, у зв'язку з відхиленням відповідачем у січні 2016 фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого на 105,12%, проте зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу Україди договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

Пунктом 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.201 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, як зазначалося вище, п. п. 4.10, 7.3.3 договору сторони визначили строки та порядок розрахунків купованої відповідачем електроенергії, а також відповідальність за невідповідність місячного обсягу електричної енергії, що ЕК купила у ДПЕ, обсягу електричної енергії, який ЕК замовила.

Отже, відповідачем в порушення пункту п. п. 4.10 договору здійснено невідповідність місячного обсягу електричної енергії, що ЕК купила у ДПЕ, обсягу електричної енергії, який ЕК замовила (відхиленням відповідачем у січні 2016 фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого на 105,12%).

У пункт 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ані в суді першої, ні в суді апеляційної інсатції відповідач не спростовував наявність викладених вище фактів неналежного виконання зобов'язань за договором № 3/08-ЕЕ/4695/01 від 15.05.2008.

Колегія суду доходить висновку, що підлягають спростуванню доводи апелянта відносно зменшення розмір штрафу у двадцять разів, які останній обгрунтовує особливостями здійснення господарської діяльності у сфері електропостачання та законодавчо обумовленою специфікою взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері.

Визнаються неспроможним і посилання скаржника на те, що останній не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за електроенергію, насамперед, через не надходження відповідних платежів від підприємств вугільної промисловості, що повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки та відстрочення виконання судового рішення - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 18.02.2014 та від 29.04.2014 у справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Колегією суду перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, 17.11.2015 ухвалою Господарського суду Київської області порушено провадження у справі № 911/4610/15 про банкрутство ДП "Регіональні електричні мережі".

Відповідно до ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон про банкрутство), з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.

Згідно абз. 4 ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначена норма Закону про банкрутство конкретизована у абз. 4 п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013, згідно з яким, справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону про банкрутство), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

Таким чином, враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем у даній справі є поточною, тобто такою, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, яка знаходиться на стадії розпорядження майном (тобто не є такою, що утворилась, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури), даний спір розглядається та вирішується шляхом його розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, не в межах справи про банкрутство.

Зазначене також знаходить своє відображення в абз. 7, 8 п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013: «Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають будь-які (незалежно від характеру правовідносин) поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури кредитори з поточними вимогами до боржника повинні звертатися з такими вимогами до останнього в межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, чи розглянуті відповідні вимоги у позовному провадженні».

Отже з урахуванням вищенаведеного, нарахування штрафу за січень 2016 року не підпадає під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, передбаченого ст. 19 Закону про банкрутство, оскільки вказані вимоги виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, а як уже зазначалось вище - є поточними та підлягають розгляду господарським судом відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону про банкрутство у позовному провадженні.

Колегія суддів відзначає, що укладаючи з позивачем договір, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо купівлі електричної енергії в оптовому ринку відповідно до замовлених обсягів, в той час як відхиленням відповідачем фактичного обсягу купівлі електричної енергії від замовленого (на 105,12%), становить один з можливих ризиків та, відповідно, не може бути підставою для звільнення повністю чи частково відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

У рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд врахував вказані норми цивільного законодавства та вирішив відмовити у зменшенні суми штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача. При цьому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд діяв виключно в межах повноважень, встановлених нормами матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зауважує, що відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, господарським судом першої інстанції враховано ступінь виконання зобов'язань кожною зі сторін, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, а також враховані пояснення відповідача та позивача, зокрема, відносно того, що позивач також перебуває у скрутному матеріальному становищі, у тому числі через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016

у справі № 911/3269/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2016 у справі № 911/3269/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/3269/16 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 02.03.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко