Постанова № 65088143, 27.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа №920/880/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 15.09.2016р.,

1-го відповідача не з'явився,

2-го відповідача не з'явився,

третя особа не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське" (вх.№3429С/1-41 від 22.12.2016р.) на рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2016р. у справі №920/880/16,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Горлівка, Донецька область,

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське", с. Грабовське, Краснопільський район, Сумська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3.-Дружба", м. Дніпро,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СХ-Технік", с. Щиборівка, Красилівський район, Хмельницька область,

про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.11.2016р. (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір №1 від 24.11.2014р. про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грабовське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3.-Дружба". Визнано недійсною односторонню угоду про залік Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське" відповідно до заяви №141 від 25.11.2014р. про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3.-Дружба" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грабовське" не погодилось з зазначеним рішенням, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2016р. у справі №920/880/16 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що по-перше, оскаржувані правочини жодним чином не порушували права та охоронювані законом інтереси ФОП ОСОБА_2, який на підставі договору про відступлення права вимоги від 15.07.2015р. передав ТОВ "СК-Технік" своє право вимоги до ТОВ "Грабовське", тому його інтереси не можуть бути порушені і він є неналежним позивачем у справі; по-друге, судом безпідставно прийнято доводи позивача, що при складанні угоди від 28.12.2012р. була допущена технічна помилка у номері договору, оскільки даний факт не знайшов підтвердження в процесі розгляду справи, зокрема, лист ДФС України не доводить факту відсутності в грудні 2012р. двох або більше договорів, або наявність лише однієї господарської операції в грудні 2012р. на суму 975000,00 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2016р. апеляційну скаргу 1-го відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.02.2017р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №920/880/16; доручено Київському апеляційному господарському суду забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/880/16.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх.1261 від 06.02.2017р.), в яких просить скаргу 1-го відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Зокрема, позивач вказує, що в порушення ст.ст.32,34 Господарського процесуального кодексу України, апелянт не надає жодних доказів своїх заперечень, ні жодної накладної, ні копії договору №946 від 04.12.2012р., а 2-й відповідач в судове засідання не з'являється та надісланий позивачем акт звірки не підписує.

06.02.2017р. до суду апеляційної інстанції через засоби електронного зв'язку від апелянта надійшло клопотання (вх.№1262 від 06.02.2017р.) про відкладення розгляду справи, через неможливість забезпечити участь уповноваженого представника в дане судове засідання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. розгляд справи відкладено на 27.02.2017р.; задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду з розгляду справи №920/880/16 яке відбудеться 27.02.2017р. о 10:00 год., у залі судового засідання №131 в режимі відеоконференції; доручено Київському апеляційному господарському суду (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) забезпечити проведення відеоконференції у справі №920/880/16; повторно зобовязано апелянта в строк до 20.02.2017р. надати суду для долучення до матеріалів справи докази надсилання копії скарги ТОВ "ОСОБА_3. Дружба"; зобов'язано сторони ТОВ "ОСОБА_3. Дружба" та ФОП ОСОБА_2 провести звірення розрахунків за період з 01.11.2012р. по 31.12.2015р. та надати до суду складений за результатами звірки акт.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2017р., у звязку із відпусткою судді Россолова В.В., сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.

У звязку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочато знову.

Сторони у справі станом на 27.02.2017р. будь-яких нових письмових пояснень у справі не надали.

Від ТОВ "СХ-Технік" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2133 від 27.02.2017р.), у зв'язку із тим, що представник третьої особи не має змоги вчасно направити представника до судового засідання та ознайомитися з апеляційною скаргою для надання пояснень.

Колегія суддів, розглянувши надане клопотання про відкладення розгляду справи, відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом у відповідності до приписів частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, створено учасникам процесу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Всі ухвали в даному апеляційному провадженні направлялись стороні вчасно.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, повернення ухвал у даному апеляційному провадженні на адресу суду із позначкою "за закінченням встановленого строку зберігання" вважається належним повідомленням сторони про слухання справи; неотримання вказаних ухвал суду на пошті є діями третьої особи, що полягають в неналежному користуванні своїми процесуальними правами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 27.02.2017р. представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

14.09.2012р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грабовське" (першим відповідачем) було укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом за №2, відповідно до умов якого позивач надав транспортні послуги першому відповідачу на загальну суму 667367,24 грн.

Перший відповідач, на виконання умов договору №2 від 14.09.2012р. частково оплатив надані третьою особою транспортні послуги на суму 349131,88 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1090 від 15.10.2012р., №1338 від 19.04.2013р., №1343 від 24.04.2013р., №129 від 04.10.2013р., після чого заборгованість першого відповідача перед позивачем складала 318235,36 грн.

15.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХ Технік" (третьою особою) та позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_2 передав ТОВ "СХ-Технік" право вимагати від першого відповідача сплати заборгованості за договором №2 від 14.09.2012р.

Повідомленням від 17.07.2015р. ТОВ "СХ-Технік" повідомило першого відповідача про уступку права вимоги, але ТОВ Грабовське заборгованість не сплатило, у зв`язку з чим третьою особою був поданий позов до господарського суду з вимогами про стягнення з першого відповідача 318235 грн. 36 коп. боргу, також 187758 грн. 86 коп. інфляційних збитків та 3 % річних у сумі 23544 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.01.2016р. у справі № 920/1456/15, яке набрало законної сили, позов третьої особи був задоволений частково; стягнуто з першого відповідача на користь третьої особи 69483 грн. 89 коп. інфляційних збитків, 18309 грн. 43 коп. 3% річних, 1316 грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору, 4456 грн. 30 коп. витрат по оплаті послуг адвоката; в іншій частині позову відмовлено.

При цьому, як було встановлено у ході розгляду справи №920/1456/15, 24.11.2014р. між ТОВ "Грабовське" та ТОВ "ОСОБА_3.-ДРУЖБА" було укладено договір про відступлення права вимоги за №1, відповідно до умов якого перший відповідач набув права вимагати від ФОП ОСОБА_2 сплати заборгованості за укладеним між ТОВ "ОСОБА_3.-ДРУЖБА" та ФОП ОСОБА_2 договором поставки №964 від 04.12.2012р. в сумі 975000 грн. 00 коп. (судом були досліджені і договір про відступлення права вимоги № 1 від 24.11.2014, і договір поставки № 964 від 04.12.2012, а також, на виконання останнього, видаткова накладна № 1663 від 04.12.2012 на суму 975000 грн. 00 коп., яка підписана особисто ФОП ОСОБА_2Р.).

Судом при розгляді справи №920/1456/15 також було встановлено, що позивача було повідомлено першим відповідачем про відступлення права вимоги ТОВ "ОСОБА_3.-ДРУЖБА" заборгованості в розмірі 975 000 грн. 00 коп. листом №140 від 24.11.2014.

25.11.2014р. першим відповідачем було складено заяву про припинення зобов`язань заліком зустрічних однорідних вимог №141, яку разом із повідомленням про відступлення права вимоги №140 від 24.11.2014р. та договором про відступлення права вимоги №1 від 24.11.2014р. було направлено позивачу, що підтверджується описом вкладення від 28.11.2014р. Вказані документи були направлені позивачеві на адресу: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Космонавтів, 9, повідомлену позивачем особисто 11.10.2014р. засобами факсимільного зав`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Однак, позивач вважає, що договір №1 від 24.11.2014р., укладений між відвідачами у даній справі підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що станом на дату його укладання не існувала вимога, передана за цим договором.

Колегія суддів вказує на наступні обставини встановлені і судом першої інстанції, а саме на те, що 28.12.2012р. між позивачем та другим відповідачем було укладено дві Угоди про припинення повязань заліком зустрічних однорідних вимог, відповідно до змісту яких позивач та другий відповідач припинили взаємні грошові зобовязання один до одного заліком зустрічних однорідних вимог на загальну суму 975000,00 грн.

На підставі вищезазначених Угод про припинення зобовязань ТОВ "ОСОБА_3.-Дружба" та ФОП ОСОБА_2 заліком зустрічних однорідних вимог від 28.12.2012р. відповідно до положень ст. 601 Цивільного кодексу України було припинено:

- зобовязання позивача по сплаті 975000,00 грн., що виникло з договору поставки №964 від 04.12.2012р. та відповідно до накладної №1663 від 04.12.2012р. на поставку цукру на суму 975000,00грн.;

- зобовязання другого відповідача по сплаті 975000,00 грн., право вимоги на яке було набуте позивачем за договорами про відступлення права вимоги №1015 від 04.12.2012р. та №1018 від 13.12.2012р. на загальну суму 975000,00 грн. за поставлений цукровий буряк.

Отже, на думку позивача, станом на 24.11.2014р. (момент укладення договору №1 уступки права вимоги між першим та другим відповідачами) ТОВ "ОСОБА_3.-Дружба" не мав права вимоги до позивача на суму 975000,00 грн., оскільки це зобовязання було припинено за взаємною угодою останнього з позивачем ще 28.12.2012р.

Тобто, як наполягає позивач, на момент укладення договору №1 від 24.11.2014р. предмет цього договору не існував, про що було відомо другому відповідачу, а відповідно до умов оспорюваного договору ТОВ "ОСОБА_3.-Дружба" відступило ТОВ "Грабовське" вже припинену 28.12.2012р. вимогу до ФОП ОСОБА_2 на суму 975000,00грн. за поставлений цукор за договором поставки №964 від 04.12.2012.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог перший відповідач посилався на те, що угодами про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимоги від 28.12.2012р., на які посилається позивач, було припинено зобовязання за договором поставки №946 від 04.12.2012р., а не за договором №964, як на про те зазначав позивач, а відтак, заборгованість за договором поставки №946 від 04.12.2012р. не припинена зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позивач проти зазначеного заперечував та надав суду пояснення, що при складанні угод від 28.12.2012р. була допущена технічна помилка у номері договору поставки, однак підлягало зарахуванню зобовязання позивача саме за договором поставки №964 від 04.12.2012р.

Як доказ зазначеного, представником позивача були подані до суду відомості з Єдиного реєстру податкових накладних по ТОВ "ОСОБА_3.-Дружба" та дані додатку №5 до декларацій з податку на додану вартість за період з 03.12.2012р. по 01.01.2015р., з яких вбачається, що другим відповідачем за вказаний період у податкових деклараціях відображено лише одну господарську операцію за 04.12.2012р. з контрагентом ФОП ОСОБА_2 на суму 975000,00 грн.

Суд першої інстанції погодився із позицією позивача та враховуючи те, що позивач довів суду факт неправомірності укладання між відповідачами договору про відступлення права вимоги від 24.11.2014р., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та визнав їх такими, що підлягають задоволенню; також суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає і вимога позивача про визнання недійсною односторонньої угоди про залік ТОВ "Грабовське" відповідно до заяви про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог №141 від 25.11.2014р.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (стаття 627 ЦК України).

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися відносно лише дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2012р. у справі №23/236 і від 16.09.2015р. у справі №3-555гс15 та висновках Верховного суду України від 01.02.2013р., викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 статті 111-16 ГПК України, за ІІ півріччя 2012року.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується факт зарахування зустрічних однорідних вимог позивача та другого відповідача відповідно до угод від 28.12.2012р. При цьому, зазначення в угодах про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог підстави виникнення заборгованості позивача перед другим відповідачем договору поставки №946 від 04.12.2012 замість договору №964 суд першої інстанції вірно вважає суто технічною помилкою.

Зокрема, існування лише одного договору №964 від 04.12.2012р. підтверджується довідкою бухгалтера, документами, наданими органами Державної фіскальної служби, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій між вищезазначеними контрагентами за період з 03.12.2012 по 01.01.2015 з відображенням цих операцій у податкових деклараціях та відображення у цих відомостях лише однієї господарської операції на суму 975000,00 грн., що становить предмет угод від 28.12.2012р.

Відповідач, в порушення статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав жодних доказів на підтвердження обставин, викладених в апеляційній скарзі, зокрема ані копії відповідного договору №946 від 04.12.2012р., ані накладних, що стосуються вказаного договору.

Отже, матеріали справи свідчать, що за оспорюваним правочином було передано вимогу, яка станом на дату його укладання (24.11.2014р.) вже була припинена.

У відповідності до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно статті 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання. Позов обґрунтовано тим, що укладений між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем прямо порушує права та інтереси позивача, оскільки стосується існування у позивача права вимоги до 1-го відповідача по договору №2 від 14.09.2012р., то позивач має належне та законне право оскаржити договір №1 від 24.11.2014р.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, за спірним договором передано право первісного кредитора, яке не існувало на момент переходу цього права, що суперечить приписам статті 514 Цивільного кодексу України та висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 02.10.2012р. у справі №23/236, відповідно до яких відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, у звязку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про недійсність договору про відступлення права вимоги від 24.11.2014р. №1, оскільки він суперечить приписам Цивільного кодексу України, та, відповідно, укладений з порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України. Також, враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що задоволенню підлягає і вимога позивача про визнання недійсною односторонньої угоди про залік ТОВ "Грабовське" відповідно до заяви про припинення зобовязань заліком зустрічних однорідних вимог №141 від 25.11.2014р.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2016р. у справі №920/880/16 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст.49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грабовське" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.11.2016р. у справі №920/880/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03 березня 2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий