Ухвала суду № 65087642, 01.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/1894/15-к Суддя 1 інстанції Гаєвий О. В.

Номер провадження 11-кп/774/29/К/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Воловик Н.Ф., Русакової І.Ю.

секретар Кузьміна Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кривому Розі 01 березня 2017 року апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 за кримінальним провадженням №12014040360000933 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, дітей на утриманні не має, не працюючого, має повну середню освіту, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.4 ст.187, п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України, який визнаний винним та засуджений за:

- ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі;

- ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

- п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, українця, не одруженого, дітей на утриманні не має, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України, який визнаний винним та засуджений за:

- ч.4 ст.187 КК України до покарання у виді 9 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

- п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України, українця, має середню-технічну освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, працюючого вантажником супермаркету «Варус», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, який визнаний винним та засуджений за:

- ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі;

- ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі.

ОСОБА_9, 01 серпня1989 року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, не одруженого, дітей на утриманні не має, не працюючого, має неповну вищу освіту, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, який визнаний винним та засуджений за:

- ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі;

Цивільний позов Комунального підприємства «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь Комунального підприємства «Покровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» 10 725 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 20794 гривні 44 копійки.

Питання з речовими доказами вирішено.

Учасники судового провадження:

прокурор Бурчик Ю.В.

обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_3

ОСОБА_7, ОСОБА_9

захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10

захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2

захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_6

потерпіла ОСОБА_11

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, просить скасувати вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить скасувати вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, просить скасувати вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області просить скасувати вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_5 та призначити покарання за п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.4 ст.187 КК України у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Визнати ОСОБА_3 винним та призначити покарання за п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.4 ст.187 КК України у виді 12 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Визнати ОСОБА_7 винним та призначити йому покарання за ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України у виді 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбування 9 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Визнати ОСОБА_9 винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Зазначити у мотивувальній частині вироку обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, встановлену п.6 ч.1 ст.67 КК України, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, просить змінити вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5, просить скасувати вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року ОСОБА_5 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.185, ч.4 ст.187, п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 був визнаний винним та засуджений за ч.4 ст.187, п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_7 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.185, ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_9 був визнаний винним та засуджений за ч.2 ст.185 КК України за наступних обставин.

В ніч на 23.09.2014 року, точного часу в ході слідства встановити не надалося можливим, ОСОБА_5 вступив у злочинний зговір із ОСОБА_7 та ОСОБА_9, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме металевих кришок каналізаційних люків розташованих на території м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області.

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, для скоєння вище вказаного злочину підшукали необхідний їм автомобіль НОМЕР_1 синього кольору, що належить вітчиму ОСОБА_7 - ОСОБА_12, на якому в ніч на 23.09.2014 року прибули до заздалегідь обумовленого місця біля магазину «АТБ», розташованого по вул. Л.Чайкіної, 29, в м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, де забрали ОСОБА_9

В той день та час, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 і ОСОБА_9, приступили до реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, а саме металевих кришок каналізаційних люків розташованих на території м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, так в нічний час з 22.09.2014 року на 23.09.2014 року пересуваючись на автомобілі НОМЕР_1 синього кольору, умисно, з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, шляхом демонтажу таємно викрали:

- 2 металеві кришки каналізаційних люків розташованих біля будинку №1 по вул. Горького вартістю 825 грн. за одну кришку;

- 1металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №3 по вул. Горького вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №5 по вул. Горького вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №9 по вул. Горького вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №12 по вул. Горького вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №18 по вул. Горького вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №22 по вул. Горького вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого на перехресті вул. Горького та вул. Середи вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №26 по вул. Петровського вартістю 825 грн.;

- 1 металеву кришку каналізаційного люку розташованого біля будинку №40 по вул. Петровського вартістю 825 грн.;

- 2 металеві кришки каналізаційних люків розташованих біля будинку №25 по вул. Г.Правди вартістю 825 грн. за одну кришку.

Таким чином, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 загалом таємно викрали 13 металевих кришок каналізаційних люків, які належать міському комунальному підприємству «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства».

Після вчинення крадіжки, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим розпорядились за власним розсудом, завдавши міському комунальному підприємству «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» матеріального збитку на загальну суму 10 725 грн.

Крім цього, приблизно наприкінці січня 2015 року ОСОБА_7, знаходячись в м. Нікополь Дніпропетровської області зустрів раніше йому знайомого ОСОБА_5 та в ході розмови поскаржився останньому на те, що в нього склалися недоброзичливі стосунки із своєю бабусею - ОСОБА_13, яка мешкала за адресою: Дніпропетровська область м. Покров (Орджонікідзе), вул. Гоголя 49.

Під час розмови з ОСОБА_5, ОСОБА_7, розповів йому, що ОСОБА_13 при собі має золоті прикраси, а також, за місцем свого мешкання зберігає значну кількість золотих виробів. Вислухав ОСОБА_7 у ОСОБА_5 відразу виник умисел на вчинення таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_13, про що він повідомив ОСОБА_7 Останній дав свою добровільну згоду, тим самим у той час вступив у злочинну змову із ОСОБА_5 на скоєння таємного викрадення майна ОСОБА_13, поєднаного з проникненням до житла останньої.

Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний намір, розподілили між собою ролі, а саме: ОСОБА_5 підшукав співучасника для скоєння вказаного злочину, свого знайомого - ОСОБА_3, а ОСОБА_7 своїми діями мав полегшити співучасникам його вчинення, а саме вказав місце розташування золотих виробів у приміщенні домоволодіння ОСОБА_13

У подальшому ОСОБА_5, реалізуючи злочинний умисел направлений на скоєння таємного викрадення майна ОСОБА_13, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло, приблизно у перших числах лютого 2015 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим) прибув до домоволодіння №15 по вул. Колгоспна м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, де зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_3, та в ході розмови запропонував останньому вчинити таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_13, за попередньою змовою групою осіб, на що ОСОБА_3 відразу дав свою добровільну згоду, тим самим вступивши у злочинний зговір з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 який спрямований на скоєння таємного заволодіння майном ОСОБА_13, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на скоєння таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло, 22 лютого 2015 року ОСОБА_5 приблизно о 20.00 годинні прибув за місцем мешкання співучасника злочину ОСОБА_3, за адресою м. Покров (Орджонікідзе), вул. Колгоспна, 15, де зі свого абонентського номеру телефону 063-101-04-26 викликав таксі, автомобіль марки «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_14

Далі на вказаному автомобілі ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_3 23 лютого 2015 року приблизно о 00 годинні 01 хвилину, прибули до домоволодіння №49 по вул. Гоголя в м. Орджонікідзе та через огорожу перелізли на його територію, де ОСОБА_5 за допомогою викрутки вийняв віконне скло з вікна і через даний отвір, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_3 протиправно, проникли до приміщення вищевказаного будинку, з метою таємного заволодіння майно потерпілої ОСОБА_13, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло.

Перебуваючи в даному будинку в той же день та час, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3, зайшли до зальної кімнати, де знаходилась ОСОБА_13, яка лежала на ліжку. Потерпіла ОСОБА_13 побачила у своїй кімнаті сторонніх осіб, а саме ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна, не припиняючи своїх протиправних дій навіть після їх виявлення потерпілою ОСОБА_13, напали на неї, з метою подолання її опору і продовження своєї злочинної діяльності.

У ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які розуміли та усвідомлювали настання для них негативних наслідків, у разі їх викриття у вчиненні корисного злочину, раптово виник злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а саме ОСОБА_13 за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою приховування корисного злочину або полегшення його вчинення та заволодіння майном потерпілої ОСОБА_13

Так, ОСОБА_5 відразу запропонував ОСОБА_3 вчинити навмисне вбивство ОСОБА_13, на що ОСОБА_3 без сумніву надав свою добровільну згоду, тим самим вступивши у злочину змову з ОСОБА_5 спрямовану на умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою приховування корисного злочину або полегшення його вчинення.

У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_3 реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою приховування корисного злочину або полегшення його вчинення та заволодіння чужим майном потерпілої ОСОБА_13, знаходячись у вищевказаному домоволодінні разом підійшли до її ліжка, де діючи з прямим умислом усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті іншій людині та бажаючи їх настання, діючи спільно, з метою перешкоджання опору потерпілої, ОСОБА_5 утримуючи своїм тілом тіло потерпілої та тримаючи обома руками за шию ОСОБА_13, яка лежала на спині на ліжку, та подавляючи її опір, негайно почав душити останню, при цьому ОСОБА_3 обома руками, за безпосередньою вказівкою ОСОБА_5 утримував потерпілу за її ноги.

Вказані сумісні злочинні дії ОСОБА_5 та ОСОБА_3, призвели до настання смерті потерпілої ОСОБА_13, тобто спричинило особливо тяжкі наслідки.

В результаті сумісних злочинних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №122 від 24.03.2015 року, потерпілій ОСОБА_13 були спричиненні наступні тілесні ушкодження: «внутрішні шкірні крововиливи передньої поверхні грудей (екхімози); переломо-вивих лівого великого рогу підязикової кістки; переломи правого, лівого верхніх рогів та правого нижнього рогу щитовидного хряща; крововиливи у мяких тканинах органокомплексу шиї по передній, задній та боковим поверхням в області підязикової кістки та щитовидного хряща. Смерть ОСОБА_13 настала від закритої тупої травми шиї, у вигляді крововиливів шиї, переломів підязикової кістки та щитовидного хряща, внаслідок чого розвилась механічна асфіксія, яка є безпосередньою причиною смерті».

Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_3, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, який переріс у розбійний напад на ОСОБА_13, за попередньою змовою групою осіб, поєднаним з проникненням у житло, з метою заволодіння майном останньої з корисливих мотивів, заволоділи з будинку № 49 по вул. Гоголя в м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області мобільним телефоном марки Самсунг GT-C 3322 вартістю 999 гривень, у якому знаходилась сім-картка оператора мобільного звязку «Київстар» вартістю 20 гривень, та сім-картка оператора мобільного звязку «МТС» вартістю 20 гривень, ТВ тюнером Т-2 «Strong» вартістю 800 гривень, пультом від телевізора «Rainford» вартістю 100 гривень, жіночим гаманцем вартістю 100 гривень, сумкою «AVON» вартістю 100 гривень із документами та іншими речами, золотими виробами та коштовностями у невстановленій слідством кількості, яке належало потерпілій ОСОБА_13, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 23835 грн.

Після вчиненого ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 з місця злочину зникли, та знаходячись на автобусні зупинці по вул. І.Малки в м. Покров (Орджонікідзе), ОСОБА_5 зі свого абонентського номеру телефону 063-101-04-26 знову викликав таксі, автомобіль марки «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_14, де останні сіли до автомобілю та з викраденим майном поїхали в м. Нікополь до ОСОБА_7, якому ОСОБА_5 з метою приховування злочину передав золоті вироби, що належали ОСОБА_13

Далі ОСОБА_5 знаходячись у м. Нікополь Дніпропетровської області, 23.02.2015 року приблизно о 03.00 годинні знову зі свого абонентського номеру телефону 063-101-04-26 викликав таксі, автомобіль марки «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_14, на якому ОСОБА_5 та ОСОБА_3 направились до м. Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, де по дорозі, ОСОБА_5 наказав ОСОБА_14 зупинитися поблизу с. Олексіївка Нікопольського району, біля зупинки громадського транспорту Садова, що знаходиться на проїжджій частині сполученням від м. Покров (Орджонікідзе) до повороту на с. Капулівка Нікопольського району.

Зупинившись у вказаному місці, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вийшли з автомобіля та відішли в північно-західному напрямку від зупинки «Садова» де ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з метою приховати слідів злочину викинули частину речей та документів, які вони викрали з будинку ОСОБА_13

В той же день, 23.02.3015 року приблизно о 09.00 годин ОСОБА_5 знаходячись в м. Нікополі Дніпропетровської області разом з ОСОБА_7, зі свого абонентського номеру телефону 063-101-04-26 знову викликав таксі, автомобіль марки «Рено Кенго», д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_14 на якому останні виїхали до м. Дніпропетровськ. Також, у цей час ОСОБА_5 зі свого абонентського номеру телефону 063-101-04-26 подзвонив до свого знайомого ОСОБА_15 що знаходився в м. Дніпропетровську, та домовився з ним про зустріч у м. Дніпропетровську.

23.02.2015 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 приблизно в період часу з 12.00 годин по 13.00 годин збули в ломбард «Капітал», що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 8 А, частину золотих виробів здобутих злочинних шляхом, які належали ОСОБА_13 на загальну суму 21 696 грн.

Далі ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_15 23.02.2015 року в період часу з 13.00 годи по 14.30 годин збули в пункти прийому золотих виробів розташовані в ЦУМі м. Дніпропетровська іншу частину золотих виробів здобутих злочинних шляхом, на не встановлену слідством суму, гроші, які вони отримали від продажу поділили між собою, якими кожен з обвинувачених у подальшому розпорядився на власний розсуд. Частину коштів ОСОБА_5 віддав ОСОБА_3

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_3, посилається на ті обставини, що він не згоден з вироком суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не розглянув, не дослідив і в оскаржуваному вироку жодним чином не мотивував ті обставини, що провина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачені ч.4 ст.187 та п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України, створювалася штучно. Під час досудового слідства було проведено три молекулярно-генетичні експертизи. При цьому в усіх трьох вищезазначених експертних висновках зазначається, що об'єктом експертного дослідження були біологічні сліди на трьох рукавичках, а експерт ОСОБА_16 з невідомих підстав досліджувала дві з них. Однак, як з'ясувалося в ході судового засідання, жодних біологічних слідів для вищезазначених молекулярно-генетичних експертиз ніколи процесуально не вилучалося і на дослідження експертам не надавалося. При цьому в усіх трьох експертних висновках вказувалося саме на те, що ДНК-клітини обвинуваченого ОСОБА_3 були виявлені саме на біологічних слідах на вищезазначених гумових рукавичок. Також, судова колегія відмовила захиснику в клопотанні про виклик та допит в якості свідка експерта ОСОБА_17 та в додатковому допиті слідчого Парошина Є.О. Крім того, слідством не встановлено, яким письмовим доказом або якими слідчими діями підтверджується, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розподілили між собою ролі. Також, на ОСОБА_3 як особу, що заподіяла потерпілій ОСОБА_13 смертельні тілесні ушкодження вказав тільки обвинувачений ОСОБА_5. Але при цьому ОСОБА_3 вказав так само на ОСОБА_5 як особу, що заподіяла потерпілій ОСОБА_13 смертельні тілесні ушкодження поза волею ОСОБА_3 Він не тільки не мав наміру і жодного мотиву вбивати ОСОБА_13, а й навіть грабувати її, що підтверджується тим, що він жодним чином не претендував на те, щоб збувати викрадене майно, зокрема, золоті вироби і ділити виручку, а задовольнився отриманою від ОСОБА_5 винагороду від викрадення домової книги, що назвав ОСОБА_3 єдиним мотивом для їхнього нічного проникнення до оселі ОСОБА_13 сам ОСОБА_5 Суд при цьому жодним доказом ці обставини не спростував. Окрім того, судом було постановлено 23 липня 2016 року ухвалу в режимі відеоконференції, якою обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто, до 15.00 години 21 вересня 2016 року, без участі обвинуваченого і його захисника, яка є обов'язковою. Крім того, судом неправильно застосовано ст.115 та 187 КК України до ОСОБА_3, оскільки його провина у діяннях, відповідальність за які передбачена цими статтями, жодним чином не доведена.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, посилається на ті обставини, що висновок суду про винуватість ОСОБА_5 ґрунтується тільки на показаннях обвинуваченого ОСОБА_7, які викликають сумніви та мають ознаки обмови, зважаючи обвинувачення його у пособництві у таємному викраденні чужого майна. Крім того, судом достовірно не встановлено точну кількість викрадених люків, адже у вироку мова йде від 10 до 13 штук. Не встановлено судом й жодних даних які б свідчили про наявність у обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 Г,В. попередньої змови на крадіжку. Крім того, проведенням рядом експертиз не встановлено жодних даних про перебування ОСОБА_5 на території домоволодіння № 49 по вул. Горького у м. Орджонікідзе, де сталась подія злочину. З наданих у судовому засіданні пояснень експертів щодо можливості настання смерті за обставин, які вказують обвинувачений ОСОБА_18 та ОСОБА_7 при здійсненні з ними слідчих експериментів (неодноразових) вбачається, що тілесні ушкодження від яких наступила смерть ОСОБА_13 заподіяні інакше ніж вказують обвинувачені. При цьому суд у вироку не наводить мотивів з яких не бере до уваги вказані пояснення експертів, проте приймає як доказ показання обвинувачених про те, що саме ОСОБА_5 безпосередньо вчинив вбивство. Крім того, суд ніяк не мотивує, чому за наявності експертних висновків про те, що на знайдених рукавичках наявний ДНК-профіль ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_13, тобто ці дві особи контактували з вказаним об'єктом дослідження, приходить до висновку про заподіяння смерті саме ОСОБА_5 Не досліджено судом, також можливість проникнення ОСОБА_5 у будинок ОСОБА_13 через виставлене скло вікна, зважаючи на його фізіологічні розміри. Поза увагою суду, залишилось й встановлення того, які точно золоті прикраси було викрадено у ОСОБА_13 та чи саме їх було здано у ломбард ОСОБА_5 і ОСОБА_15 у м. Дніпропетровську. Також, суд неправильно застосував норму закону України про кримінальну відповідальність, визнавши ОСОБА_5 винним одночасно за п.6 та п.9 ч.2 ст.115 КК, які виключають їх одночасну кваліфікацію особі у випадку вчинення одного посягання. Крім того, 23 липня 2016 року було проведено судове засідання і оголошено ухвалу про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 Захисники ОСОБА_5 не повідомлялись про дату та час судового засідання на 23 липня 2016 року, в той же час були повідомленні про судове засідання 28 липня 2016 року на 11.00 годину. Також, всупереч вимогам закону та Конвенції, ОСОБА_5 не було роз'яснено права та можливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Прокурор та суд у попередньому судовому засіданні, формально вручивши пам'ятки про права, не повідомили жодних даних, які б стосувалися здійснення розгляду кримінального провадження у суді присяжних та щодо особливостей такого розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області, посилається на ті обставини, що суд приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст.187 КК України та п.п.6, 9, 12 ч.2 ст.115 КК України ближче до мінімального розміру передбаченого санкціями статей Кримінально кодексу України не врахував ті обставини, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вчинили злочини, які є особливо тяжкими за наявності обставин, що обтяжують покарання та за відсутності пом'якшуючих покарання обставин. Посилання у судовому рішенні на те, що обвинувачені ОСОБА_5 ОСОБА_3 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, не зменшують цінність життя та здоров'я людини, не усувають небезпечності винності діяння засуджених, а тому не можуть бути підставами для помякшення покарання.

Крім тог, суд першої інстанції призначаючи ОСОБА_5 та ОСОБА_3 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, у порушення вимог ст.59 України, не зазначив, яке саме майно чи його частина підлягають конфіскації.

Також, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.5 ст.27, ст.185 КК України, суд першої інстанції не врахував та не зазначив у мотивувальній частині вироку обставину, яка обтяжує покарання, передбачену п.6 ч.1 ст.67 КК України, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи вирок посилається на те, що державним обвинуваченням не надано суду жодного матеріального доказу показань свідків або потерпілих, який би доводили вину обвинувачених ОСОБА_7 в скоєнні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України.

Так, відповідно, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 необхідно перекваліфікувати з ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України на ч.5 ст.27, ч.3 ст.185 КК України, оскільки останній вчинив кримінальне правопорушення передбачене у пособництві таємному викраденні чужого майна поєднаний з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, встановленим у судовому засіданні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_7 вступив у злочинну змову із ОСОБА_5 на скоєння таємного викрадення майна ОСОБА_13, поєднаного з проникненням до житла останньої. У подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний намір, розподілили між собою ролі, а саме: ОСОБА_5 підшукав співучасника для скоєння вказаного злочину, свого знайомого - ОСОБА_3, а ОСОБА_7 своїми діями мав полегшити співучасникам його вчинення, а саме вказав місце розташування золотих виробів у приміщенні домоволодіння ОСОБА_13

Однак, згідно показань самого обвинуваченого ОСОБА_7 під час попередньої змови він не повідомляв співучасникам ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відомості, щодо відсутності вдома потерпілої ОСОБА_13

Також, встановлено, що саме ОСОБА_7, з метою приховування злочину, ОСОБА_5 передав золоті вироби, що належали ОСОБА_13

Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_15 збував золоті вироби, здобуті злочинним шляхом, у місті Дніпропетровську та отримав частину грошових коштів від збуту цих золотих виробів.

Таким чином, дії ОСОБА_7 свідчать про наявність у нього умислу саме на вчинення злочину передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.187 КК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, посилається на ті обставини, що призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про неможливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства. Тому призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки. Судом було зазначено, що обставин які пом'якшують та обтяжують покарання не встановлено. Погоджуючись з висновком про відсутність обтяжуючих обставин, не можна погодитись з висновком про відсутність пом'якшувальних обставин, про що в свою чергу було зазначено стороною захисту. А саме, ОСОБА_7 як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду єдиний з обвинувачених, хто визнав факт крадіжки металевих люків, та не в останню чергу завдяки його правдивим показам та активному сприянню слідству, даний злочин було розкрито. ОСОБА_7 щиро розкаявся у скоєному правопорушенні та висловив бажання відшкодувати матеріальні збитки потерпілій особі. Характеризується він позитивно, працює, має на утримані малолітню дитину і дружину, яка здійснює догляд за дитиною.

Надмірна суворість покарання також полягає в тому, що суд сам зазначив про те, що ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, тому суд в силу ч.2 ст. 66 КК України міг визнати дані обставини такими, що пом'якшують покарання.

Окрім цього, суд не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_7 вже під час розгляду кримінального провадження одружився, почав працювати та в нього народилася донька, що свідчить про намір обвинуваченого твердо стати на шлях виправлення та перевиховання.

До того ж, суд не врахував думку потерпілої ОСОБА_11, яка наполягала на покаранні для обвинуваченого ОСОБА_7, яке не передбачає позбавлення волі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_5, посилається на ті обставини, що вимогам закону та Конвенції, йому не було роз'яснено права та можливості розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних. Прокурор та суд у попередньому судовому засіданні, формально вручивши пам'ятки про права, не повідомили жодних даних, які б стосувалися здійснення розгляду кримінального провадження у суді присяжних.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, підтримав викладені в своїй апеляційній скарзі вимоги та вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 та просив вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити. Проти задоволення апеляційних скарг інших учасників судового розгляду не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_10 підтримав апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 В задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити. Стосовно інших апеляційних скарг покладався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, підтримав викладені в своїй апеляційній скарзі вимоги та вимоги апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 та просив вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити. Проти задоволення апеляційних скарг інших учасників судового розгляду не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу свого підзахисного. В задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити. Стосовно інших апеляційних скарг покладався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 при апеляційному розгляді кримінального провадження, кожен окремо, підтримали викладені в апеляційній скарзі вимоги захисника ОСОБА_6 В задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити. Стосовно інших апеляційних скарг покладалися на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні при апеляційному розгляді кримінального провадження, в задоволенні апеляційної скарги прокурора просив відмовити. Стосовно інших апеляційних скарг покладався на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_11 підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 В задоволенні апеляційної скарги прокурора просила відмовити. Стосовно інших апеляційних скарг покладалася на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора та просив задовольнити її в повному обсязі. Проти задоволення апеляційних скарг інших учасників судового розгулу заперечував.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження, прослухавши технічний запис судових засідань та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Судове рішення є актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією України принципу верховенства права.

Як передбачено п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами і доповненнями, вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України.

Як витікає з положень ч.3 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачене довічне позбавлення волі, здійснюється колегіальним судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого судом присяжних.

Саме до компетенції суду присяжних законодавець відніс розгляд особливо тяжких злочинів, за які передбачено найбільш суворий вид покарання довічне позбавлення волі, а також встановив інший, відмінний від загального, порядок розяснення обвинуваченому права на суд присяжних.

Крім того, відповідно до вимог ст.384 КПК України прокурор, суд зобовязані розяснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове розяснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Всі вказані вимоги міжнародного та національного законодавства судом першої інстанції під час судового провадження були порушені.

Так, при перевірці доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4, колегією суддів було встановлено порушення права обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на можливість розгляду кримінального провадження стосовно них судом присяжних.

При вивченні матеріалів кримінального провадження було встановлено, що прокурор на момент складання обвинувального акта розяснив обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження щодо них судом присяжних, і ця обставина засвідчена особистим підписом обвинувачених, що міститься в письмових розясненнях долучених до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (том 1, а.кп.45-49, 50-54).

В свою чергу суд першої інстанції, отримавши вказане кримінальне провадження, при проведенні підготовчого судового засідання 01 вересня 2015 року (том 1 а.кп.85-89, 1-5 хвилини звукозапису) і в підготовчому судовому засіданні 15 вересня 2015 року (том 1 а.кп.122-124, 1-8 хвилини звукозапису), в порушення вимог ст.384 КПК України, не розяснив обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3, їх право на розгляд справи судом присяжних та особливості такого провадження.

Крім того, судом не долучені до матеріалів кримінального провадження памятки про права та обовязки обвинуваченого у судовому засіданні, передбачені чинним КПК України, що були їм вручені. Маються тільки розписки про отримання ними вказаних пімяток (том 1 а.кп.75, 76). Тому у колегії суддів відсутня можливість перевірити, чи було розяснено обвинуваченим право на суд присяжних у вручених їм памятках.

Не містить такого розяснення і Памятка про права та обовязки особи (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, яка є додатком 172 до пункту 16.10 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена наказом Держаної судової адміністрації України 17 грудня 2013 року № 173, погодженим з Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ відповідно листа № 11-2038/0/4-13, яка повинна бути вручена обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в суді першої інстанції при проведенні підготовчого та судового розгляду, в яких вказано лише, що обвинувачений повинен бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а також отримати їх роз'яснення.

Таким чином суд першої інстанції, ухвалюючи вирок за вказаним кримінальним провадженням, допустив істотне порушення прав обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на захист.

Ідентичну правову позицію висловив Верховний Суд України в Постанові №5-262кс(15)16 від 24 листопада 2016 року, згідно якої право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невідємною складовою права особи на захист і гарантоване як міжнародними стандартами, так і відповідним національним законодавством. Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинен бути поінформований про таке право прокурором і судом у чітко визначені законом строки та в обсязі, необхідному й достатньому для його правильного розуміння, і мати безперешкодну можливість скористатись цим правом.

Крім того, в Постанові №5-111кс15 від 25 червня 2015 року Верховного Суду України зазначено, що інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обґрунтованим. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України сформулювала висновок із приводу застосування статті 384 КПК України, який зводиться до такого:

а) право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невідємною складовою права обвинуваченого на захист;

б) порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону, і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом;

в) прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акта, повинен розяснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове розяснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування;

г) суд під час підготовчого судового засідання повинен розяснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій памятці про права та обовязки;

д) невиконання прокурором вимог статті 384 КПК України, в силу вимог пункту третього частини третьої статі 314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акта прокуророві;

е) невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог статті 384 КПК України є безумовною підставою для скасування судових рішень вищими судами.

За таких обставин ухвалений вирок відповідно до ст.412 КПК України внаслідок істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

У зв'язку зі скасуванням вироку по вказаним підставам, колегія судів не входить в обговорення інших доводів апеляційних скарг прокурора, захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3, які необхідно перевірити при новому розгляді кримінального провадження по суті суду першої інстанції, усунувши вказані порушення, з дотриманням вимог закону перевірити доводи, зазначені в ухвалі апеляційного суду, та постановити законне й обґрунтоване рішення.

При новому розгляді кримінального провадження слід усунути виявлені порушення кримінального процесуального закону, викладені в мотивувальній частині ухвали, та належним чином вмотивувати вирок на підставі досліджених безпосередньо судом доказів.

Таким чином, вимоги апеляційних скарг прокурора, захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року скасуванню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишити тримання під вартою до 26 квітня 2017 року включно.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_7 залишити у виді домашнього арешту до 26 квітня 2017 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Н.О. ОСОБА_19 ОСОБА_20 Русакова