Рішення № 65087282, 16.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа № 911/4079/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справиза позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укразалізниця"доДержавного підприємства "Клавдіївське лісове господарство"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Чернівецької митниці Державної фіскальної служби Українипростягнення 94169,70 грн,

за участю представників: від позивачаОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.10.2016);від відповідачаОСОБА_2 (довіреність №2/08 від 03.01.2017);від третьої особине зявились.Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (за участю третьої особи Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України) звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Клавдіївське лісове господарство" про стягнення зборів у сумі 94169,70 грн. нарахованих платежів за час затримки вагонів.

У письмових відзивах на позовну заяву від 28.12.2016 № 9857/24-70-10-15/01 Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України (третя особа) зазначає, що нараховані платежі за затримку вагонів на ст. Вадул-Сірет в розмірі 13727,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у відповідності до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, оскільки вказана норма регулює здійснення митних формальностей на залізничному транспорті та є спеціальною по відношенню до положень ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, якою визначений загальний порядок митного контролю. Таким чином вказує, що оплата операцій, необхідних при здійсненні митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю є обовязком власників товару або уповноважених ними осіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.01.2017 № 30/08 проти позову заперечив, посилаючись на існування контракту № 13/14-КL від 11.03.2014 та доповнення № 9 до контракту між ним та Фірмою "Пролісок СРЛ", Румунія, за умовами якого продавець продає і відвантажує, а покупець купує і приймає в цілому деревину паливну хвойну на умовах FCA у відповідності до Інкотерм 2010. Також відповідач зазначає, що у доданих до позовної заяви СМГС накладних за відправками № № 493551, 493569, 493577, 493601, 493619, 493627 зазначено перевізника ДП "УТЛЦ" (ОСОБА_3), договірних відносин з яким відповідач не має. Оскільки заявки на подачу вагонів були зроблені фірмою "ПРОЛІСОК СРЛ", а не відповідачем, останній вважає, що усі витрати, повязані з перевезенням вантажу, в тому числі платежі за час затримки вагонів повинен нести покупець Фірма "ПРОЛІСОК СРЛ", а не продавець відповідач.

Також від відповідача 09.02.2017 надійшло клопотання від 06.02.2017 № 50/08 про залучення до участі в справі в якості належного відповідача СЧ "ПРОЛІСОК СРЛ" (58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 1, оф. 7).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Позивач в судовому засіданні 16.02.2017 заперечив проти заміни відповідача.

Крім того відповідачем не обґрунтовано необхідність залучення СЧ "ПРОЛІСОК" СРЛ (58018, м. Чернівці, вул. Комарова, 1, оф. 7), в той час як контракт № 13/14-КL від 11.03.2014 укладався ним з "ПРОЛІСОК" С.Р.Л., Румунія (Сучавська обл, р-н Балкауць, с. Негостинна, вул. Бісерічі, 375).

За таких обставин суд відхиляє клопотання відповідача як безпіставне необґрунтоване.

Крім того, у додаткових поясненнях від 15.02.2017 № НЮ-212 позивач посилається на параграфи 2,3 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відповідно до яких перевізник не зобовязаний перевіряти правильність та повноту супровідних документів, доданих відправником до накладної; відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, неповноти чи неправильності супровідних документів. Позивач вказує, що оскільки затримка вантажу сталася на прикордонній станції України Вадул-Сірет, і залізниця саме відправника (відповідача) повідомляла про затримку вантажу на станції Вадул-Сірет та зважаючи на ту обставину, що відповідач самостійно здійснював декларування вантажу та його відправлення, згідно з Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення право розпоряджатися вантажем у отримувача не настало.

20.02.2017 до суду надійшло клопотання Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, якому третя особа просить проводити розгляд справи без участі представника третьої особи з урахуванням позиції, висловленої в письмових поясненнях від 28.12.2016 № 9857/24-70-10-15/01.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з викладених у відзиві підстав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

В травні 2016 Державне підприємство "Клавдіївське лісове господарство" відправило зі станції Немішаєве Південно-Західної залізниці до ст. Дорнешти вагони №№ 63448237, 67859637, 65752156, 65097982, 60482635, 60690401 з вантажем лісоматеріалів, про що укладено накладні відправок №№ 493551, 493569, 493577, 493601, 493619, 493627.

18.05.2016 на станції Ходорів Львівської залізниці вказані вагони були затримані працівниками поліції.

Згідно з актом загальної форми від 18.05.2016 № 162 позивачем надано телеграфне повідомлення № 17 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

Працівники Жидачівського відділення поліції надали залізниці ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів від 20.05.2016 та від 21.05.2016 у справі №443/867/16-к.

На підставі листів Жидачівського відділення поліції № 3142/60/05-2016 від 28.05.2016, № 3225/60/05-2016 від 31.05.2016, в яких вказано, що вагони з лісопродукцією необхідно скерувати на станцію "Вадул-Сірет" для ретельного митного огляду лісопродукції працівниками Чернівецької митниці із залученням відповідних спеціалістів з метою встановлення відповідності вантажу до товаро-супровідних документів, а також виявлення можливих порушень законодавства при транспортуванні товару, вагони відправлено на станцію Вадул-Сірет Львівської залізниці для здійснення митного огляду (переогляду) вантажу.

Про затримку вагонів станцією Ходорів складено акти загальної форми ГУ-23 від 28.05.2016 №№ 193 , 194, 195, 196, 197, 198 за затримку вагонів №№ 63448237, 67859637, 67752156, 65097982, 60482635, 60690401 з нарахування належних платежів на загальну суму 80442,20 грн.

Після прибуття на станцію Вадул-Сірет вагони з вантажем лісоматеріалів затримано для здійснення переогляду згідно з актами загальної форми від 05.06.2016 №№ 766, 768 на підставі листа Чернівецької митниці ДФС від 06.06.2016 № 24-70-62-20/03 та надані для здійснення митного огляду на ділянку митного контролю, про що здійснено телеграфні повідомлення № № 16, 26 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника.

За результатами огляду митницею складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів від 07.06.2016 № 408020205/2016/000021, згідно з яким товари відповідають заявленим у електронних митних деклараціях та товаросупровідних документах, порушень митних правил не виявлено.

Залізниця склала акти загальної форми на випуск вагонів №№ 63448237, 67859637, 67752156, 65097982, 60482635, 60690401 на станції Ваділ-Сірет від 07.06.2016 №№ 791, 797 з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта на загальну суму 13727,50 грн.

Позивачем заявлено відповідачу претензію № НЮ-1213 про сплату 94169,70 грн. за затримку вагонів.

На підставі відповідних актів, позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості.

Відносинами перевезення з переміщенням продукції залізницями регламентується Цивільним кодексом Україні, Господарським кодексом України, Митним кодексом України, Статутом залізниць України, Правилами користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та іншими підзаконними актами.

Перевезенням вантажів, відповідно до ст. 306 ГК України, визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 № 457) (далі - Статут).

Згідно з ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 № 273/96-ВР, ст. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Згідно з ст. 119 Статуту, п. 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі за текстом Правила та/або Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з ст. 46 Статуту, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

За приписами п. п. 10, 12, 13 Правил користування вагонам і контейнерами затверджених станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085.

У п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не входять до цього переліку.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Відповідно до ст. 119 Статуту плата вноситься за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено що, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Так як главою 32 Митного кодексу України, до якої включено ст. 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Матеріали справи містять акти № 162 від 18.05.2016, №№ 193, 194, 195, 196, 197, 198 від 28.05.2016, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів №№ 63448237, 67859637, 65752156, 65097982, 60482635, 60690401 на вимогу правоохоронних органів та громадських активістів, а також акти №№ 791, 797 про затримку через здійснення митних формальностей.

Вимогами спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 "Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України" регламентуються дії працівника митниці та працівників залізниці.

Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951, до якої Україна приєдналася 05.06.1992, перевізник не зобовязаний перевіряти правильність і достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної. Відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатньості чи неправильності супровідних документів.

Позивачем на підставі наведених вище актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на укладення 11.03.2014 між Державним підприємством "Клавдіївське лісове господарство", як продавцем, та СЧ "ПРОЛІСОК" С.Р.Л.", Румунія (Сучавська обл, р-н Балкауць, с. Негостинна, вул. Бісерічі, 375), як покупцем, контракту № 13/14-КL від (далі-Контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає і відвантажує, а покупець купує та приймає в цілому деревину паливну хвойну на умовах ДАФ, ж/д ст. Вадул-Сірет (Україна) ст. Дорнешти (Румунія) у відповідності до Інкотермс 2000.

Доповненням № 11 від 15.03.2016 до Контракту сторони доповнили п. 1 наступним текстом: "продавець продає і відвантажує, а покупець купує та приймає в цілому деревину паливну хвойних, листових порід і березу на умовах FCA (зі складу ДП "Клавдіївське лісове господарство" Україна) і ДАФ, ж/д ст. Вадул-Сірет (Україна) ст. Дорнешти (Румунія) у відповідності до Інкотермс 2010.

Базовою поставкою за правилами DAF Інкотермс 2000 на продавця покладався обовязок з виконання експортних таможних процедур для вивозу товару, при цьому продавець не був зобовязаний виконувати таможні формальності для ввозу товару, сплачувати імпортні таможні процедури при ввозі.

Згідно з ІНКОТЕРМС 2010 термін FCA - FREE CARRIER/Франко перевізник свідчить, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій Покупцем, у своїх приміщеннях або в іншому обумовленому пункті. Відповідно до статті А.4 (поставка) базисної умови FCA, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, вказаній покупцем або визначений продавцем у відповідності зі статтею А3 у зазначеному місці у визначену дату або обумовлений строк.

Поставка вважається виконаною, якщо визначене місце знаходиться за межами приміщення продавця, коли невідвантажений з транспортного засобу продавця товар наданий в розпорядження перевізника або іншої особи, вказаної покупцем або обраного продавцем згідно зі статтею А.3. Якщо сторони не домовилися щодо конкретного пункту у визначеному місці поставки і якщо таких пунктів декілька, то продавець може обрати найбільш підходящий для нього пункт. Якщо у продавця немає чітких інструкцій від покупця, він може поставити товар для подальшого транспортування таким способом, який передбачає та/або кількість та/або характер товару.

Згідно з ст. 6 ІНКОТЕРМС 2010 FCA продавець зобовязаний, з урахуванням умов ст. В.6: нести всі витрати, повязані з товаром до моменту його поставки у відповідності з п. В.4, і оплатити, якщо це знадобиться, всі податки і інші збори, що підлягають оплаті при експорті а також видатки на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при експорті.

Відповідно до статті А.8 вказаних правил продавець зобовязаний надати покупцю за власний рахунок у якості доказів поставки товару звичайні транспортні документи відповідно до статті А.4 у випадку, якщо зазначені вище документи не являються транспортними документами, продавець зобовязаний надати покупцю на його прохання, за його рахунок і на його ризик будь-яку допомогу для отримання транспортних документів (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, докази перевезення внутрішнім водним транспортом, авіа накладна, накладна залізничного або автотранспортного сполучення або накладна змішаних перевезень).

Оскільки відповідач - Державне підприємство "Клавдіївське лісове господарство" значиться вантажовідправником в накладних ЦИМ/СМГС (УМВС), при здійсненні митного оформлення 13.05.2016 виступав відправником /уповноваженою особою за фінансове врегулювання, з урахуванням умов поставки терміну FCA правил ІНКОТЕРМС 2010 та виходячи з умов Контракту, суд дійшов висновку, що продавець здійснював всі необхідні процедури з відправлення товару, а отже виступав уповноваженою особою покупця товару.

Таким чином, відповідач, в розумінні ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, є уповноваженою особою власника товару.

Термін уповноваженої особи визначено в п. 63 ст. 4 Митного кодексу України, відповідно до якого уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта;

Відповідно до відомостей експортної декларації на товар "деревина паливна" в графі 2 "відправником/експортером" зазначено ДП "Клавдієвський лісгосп" смт Клавдієво-Тарасове, вул. Жовтня, 4; в графах 9, 14 декларації "декларант/представник" вказано ДП "Клавдієвський лісгосп" смт Клавдієво-Тарасове, вул. Жовтня, 4.

Термін вантажовідправник визначено в Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженій наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 N 1019/1143, згідно з якою вантажовідправник - зазначена в перевізних документах юридична чи фізична особа, яка довіряє товар (вантаж) залізниці для його перевезення.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема накладними за відправками №№ 493551, 493569, 493577, 493601, 493619, 493627 вагонів №№ 63448237, 67859637, 65752156, 65097982, 60482635, 60690401, в яких вантажовідправником значиться ДП "Клавдіївське лісове господарство" спростовуються твердження відповідача про те, що відправка здійснювалась перевізником ДП "УТЛЦ"(РейлТранс).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про покладення на відповідача зобов'язання з оплати нарахованих платежів за час затримки вагонів в загальній сумі 94169,70 грн.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Клавдіївське лісове господарство" (07850, Київська обл, Бородянський р-н, смт Клавдієво-Тарасове, вул. Великого Жовтня, 4; ідентифікаційний код 00992065) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; ідентифікаційний код 40081195) 94169 (девяносто чотири тисячі сто шістдесят девять) грн 70 коп. нарахованих платежів за час затримки вагонів та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 03.03.2017

Суддя В.М. Антонова