ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" лютого 2017 р. Справа № 911/4232/16
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро, м. Київ
до Приватного підприємств Трубіж Агро, Київська обл., с. Плоске
про стягнення 7 230 651,48 гривень
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.06.2016)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 30.12.2016)
ОСОБА_3 (довіреність б/н від 30.12.2016)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
23.12.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (далі ТОВ Спектр-Агро/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємств Трубіж Агро (далі - ПП Трубіж Агро/відповідач) про стягнення 7 230 651,48 гривень, з яких: 5 608 547,72 грн основного боргу за поставлений згідно договору поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016 товар, нарахованих на відповідну суму заборгованості 221 576,05 грн 28% річних, 222 809,52 грн пені, 50 476,93 грн інфляційних втрат, 1 121 709,54 грн штрафу, а також 5 531,72 грн відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях проти позову.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2016 порушено провадження в справі №911/4232/16, розгляд справи призначено на 16.01.2017.
13.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.01.2017 розгляд даної справи відкладено на 31.01.2017.
31.01.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від ПП Трубіж Агро надійшла телеграма, відповідно до якої відповідач просив відкласти розгляд справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2017 розгляд даної справи відкладено на 14.02.2017.
14.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від ПП Трубіж Агро надійшло клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи. Відповідне клопотання обґрунтоване відповідачем наявністю у нього сумнівів щодо справжності підпису директора ПП Трубіж Агро на договорі поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016 та укладених до нього додатках.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Водночас, приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи №4 від 23.03.2012 розяснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Беручи до уваги вищенаведені приписи, предмет позову та покладені в основу обґрунтування заявлених вимог обставини, у той час як наявність сумнівності відповідача не є достатньо обґрунтованою підставою для призначення судової експертизи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.
21.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від ПП Трубіж Агро надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи.
У судових засіданнях 14.02.2017 та 21.02.2017 судом оголошувалась перерва до 21.02.2017 та 27.02.2017 відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2017 строк розгляду спору у даній справі продовжено на 15 днів.
Водночас, 21.02.2017, 24.02.2017 та 27.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від ПП Трубіж Агро надійшли клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заявлених до стягнення позивачем сум пені та штрафу до однієї гривні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
20.04.2016 між ТОВ Спектр-Агро (далі-постачальник) та ПП Трубіж Агро (далі-покупець) було укладено договір поставки №91/16-ЧН (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого в строки, визначені договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі визначеній, відповідно до умов договору.
У відповідності до пп. 1.2., 2.4., 2.12., 4.1. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, порядок та термін оплати товару, та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, який є невідємною його часиною.
Покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної із врахуванням вимог п. 2.2.-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника.
Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця є дата виписки видаткової накладної на товар та/або, при необхідності, підписання інших документів, що посвідчують факт передачі товару покупцю.
Приймання товару по кількості та якості проводиться в момент його передачі від постачальника.
Відповідно до скріплених підписами та печатками сторін додатків до договору №№1/СА000007326 та 1/СА000007323 від 20.04.2016, постачальником та покупцем було погоджено поставку товару загальною вартістю 5 608 547,72 грн. Водночас, відповідно до зазначених додатків визначено, що товар оплачується покупцем з відстрочення платежу у наступному порядку: 2 804 273,86 грн зі строком оплати - до 15.10.2016, 2 804 273,86 грн зі строком оплати - до 15.11.2016.
Так, у квітні травні 2016 року позивач на підставі договору поставив відповідачу, а останній прийняв товар загальною вартістю 5 608 547,72 грн, що підтверджується скріпленими печатками та підписами уповноважених представників сторін видатковими накладними:
- №7399 від 21.04.2016 на 306 604,64 грн;
- №7397 від 21.04.2016 318 800,40 грн;
- №7788 від 22.04.2016 на 626 600,96 грн;
- №7904 від 25.04.2016 на 2 471 042,92 грн;
- №7909 від 25.04.2016 на 852 000,00 грн;
- №10773 від 18.05.2016 на 1 033 498,80 грн. Копії відповідних видаткових накладних наявні в матеріалах справи.
Водночас, в підтвердження обставин отримання поставленого за договором товару уповноваженою особою відповідача ОСОБА_4, суду надано копію довіреності №71 від 17.05.2016.
Втім, як зауважив позивач, свої грошові зобовязання за договором відповідач належним чином не виконав, кошти за отриманий товар не сплатив, а тому у ПП Трубіж Агро перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 5 608 547,72 грн.
В підтвердження відповідних обставин позивач надав суду довідку ПАТ «Укрсоцбанк» №10.5-87/67-885 від 19.01.2017 та довідку №2 від 1.01.2017 за підписами генерального директора та головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро.
Таким чином, посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе зобовязання з оплати отриманого товару, позивач просить суд стягнути з ПП Трубіж Агро, зокрема, 5 608 547,72 грн основного боргу.
Водночас, заперечуючи проти позову, відповідач зауважив на наявності у нього сумнівів щодо справжності підпису директора ПП Трубіж Агро на договорі поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016 та укладених до нього додатках.
До того ж, відповідач зазначив про порушення позивачем взятого на себе договором обовязку щодо надання ПП Трубіж Агро належних та допустимих доказів на підтвердження якості поставленого товару, зокрема сертифікату на насіння України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку, що підписання ПП Трубіж Агро як договору, так і видаткових накладених №№7399, 7397, 7788, 7904 та 7909 без будь-яких заперечень щодо умов договору, а також кількості та/або якості поставленої продукції свідчить про погодження відповідача з умовами відповідного правочину та прийняття відповідачем поставленого за ним товару, що породжує для ПП Трубіж Агро обовязок по його оплаті у повному обсязі у передбачені додатками до договору строки.
Посилання відповідача на виникнення у нього сумнівів щодо справжності підпису директора ПП Трубіж Агро на договорі поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016 оцінюються судом критично, позаяк відповідні доводи є субєктивними припущеннями відповідача, у той час як в подальшому уповноваженим представником відповідача було отримано товар за зазначеним договором, відтак підтверджено укладення відповідного правочину та виникнення на його підставі відповідних майнових зобовязань.
Доводи ж відповідача щодо ненадання позивачем сертифікату якості до поставленого товару визнаються неспроможними, оскільки за умовами укладеного договору момент виникнення обов'язку по оплаті товару не ставить в залежність від виконання позивачем обовязку з надання покупцю сертифікату якості.
Водночас, відповідно до положень договору, якість товару перевіряється відповідачем під час його прийняття з повідомленням продавця, у разі виявлення недоліків такого товару, у той час як відповідач при прийняття товару не повідомляв позивача про наявні у нього зауваження чи виявлені недоліки щодо якості отриманого товару.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару за договором не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 608 547,72 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з ПП Трубіж Агро, зокрема, 221 576,05 грн 28% річних та 50 476,93 грн інфляційних втрат, нарахованих за наступні періоди:
- з 16.10.2016 по 21.12.2016 на 2 804 273, 86 грн заборгованості;
- з 16.11.2016 по 21.12.2016 на 2 804 273, 86 грн заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підпунктом «В» пункту 7.2. договору передбачено, що за порушення даних умов договору покупець сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення.
Оскільки розмір заявлених до стягнення 28% річних, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів, є арифметично вірним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 221 576,05 грн 28% річних та, відповідно, задоволення означеної вимоги.
Водночас, оскільки арифметично вірний розмір заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів, становить 101 408,15 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 50 476,93 грн інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 531,72 грн відсотків за користування товарним кредитом.
Приписами статей 627, 694 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Відповідно до пп. 2.6. та 2.11. договору передбачено, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь продавця відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору.
Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п. 2.6. договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування.
Згідно додатків до договору №№1/СА000007326 та 1/СА000007323 від 20.04.2016 річна ставка відсотків - 1,00.
Так, на виконання умов договору в підтвердження отримання відповідачем товарного кредиту та відповідного обовязку ПП Трубіж Агро платити відсотки за користування відповідними коштами, сторонами було підписано акти надання послуг на загальну суму 39 744,08 грн, а саме:
- №18290 від 05.09.2016 на 22 964,54 грн;
- №20442 від 04.10.2016 на 5 531,72 грн;
- №21855 від 04.11.2016 на 5 716,10 грн;
- №22459 від 01.12.2016 на 5 531,72 грн.
Водночас, позивач зауважив, що відповідачем 14.11.2016 було сплачено 196 744,11 грн відсотків за користування товарним кредитом, в підтвердження чого суду надано копію платіжного доручення №71 від 14.11.2016.
Як слідує зі змісту вищезазначеного платіжного доручення відповідна сума коштів була сплачена відповідачем з призначенням платежу: «оплата відсотків по договорам товарного кредиту №116/16 ЧН від 13.05.2016 згідно рах. 18238 від 14.11.2016».
Відповідно до наданих позивачем письмових пояснень сплачені позивачем кошти за відповідним платіжним дорученням були зараховані частково у розмірі 34 212,36 на погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування товарним кредитом згідно договору поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016, решта ж коштів у розмірі 162 531,75 грн була зарахована позивачем на погашення заборгованості по сплаті відсотків за користування товарним кредитом згідно договору поставки №116/16 ЧН від 13.05.2016.
Наявність відповідного права на здійснення такого зарахування коштів позивач обґрунтовує положеннями пп. 2.10. та 3.2.2. договору.
Таким чином, посилаючись на здійснення відповідачем оплати відсотків за користування товарним кредитом за договором поставки №116/16 ЧН від 13.05.2016 та її часткове зарахування в рахунок погашення заборгованості по сплаті відсотків за договором поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016, позивач зауважив що у відповідача перед ним виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 5 531,72 грн.
Втім, відповідно до пп. 2.10. та 3.2.2. договору у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобовязань по цьому договору, постачальник має провести зарахування коштів у наступному порядку:
- в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.5. договору;
- в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами та індексу інфляції в порядку, передбаченому п. 7.2. (в) договору;
- в рахунок сплати пені за кожен день просочення, передбаченої п. 7.2. (А) договору;
- в рахунок сплати штрафу, передбаченого п. 7.2. (Б) договору;
- в рахунок оплат вартості (ціни) товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого товару;
- в рахунок оплати різниці ціни товару, передбаченої п. 2.2.3. договору.
Покупець зобовязаний при перерахуванні коштів обовязково вказувати в платіжному дорученні номер та дату додатка, за яким перераховуються кошти або дату та номер рахунку, якщо такий виставлявся, включно в такому форматі «Д. [№ додатку]/[дата додатку]» або «Д. [№ рахунку]/[дата рахунку]». У випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем вищезазначеної норми договору, постачальник самостійно визначає порядок, суми та напрями зарахування отриманих коштів в рахунок погашення будь-яких існуючих зобовязань покуп перед постачальником. У разі порушення покупцем строків оплати, постачальник, незалежно від зазначеного покупцем призначення платежу, має право зарахувати кошти в рахунок оплати простроченої заборгованості перед постачальником.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених договірних положень, суд дійшов висновку, що відповідний правочин не передбачає права позивача здійснювати зарахування в рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом за договором поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016 коштів, сплачених з призначенням платежу за іншими правочинами, а тому відповідно проведене позивачем зарахування сплачених за іншим договором коштів в рахунок сплати відсотків за договором у даній справі є безпідставним.
За таких обставин, оскільки відповідачем не сплачено відсотки за користування товарним кредитом за договором поставки №91/16-ЧН від 20.04.2016, суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за користування товарним кредитом у даній справі становить 39 744,08 грн.
З огляду наведеного, оскільки встановлений судом арифметично вірний розмір відсотків за користування кредитом становить 39 744,08 грн, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 5 531,72 грн відсотків за користування товарним кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням покупцем своїх грошових зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 222 809,52 грн пені, нарахованої: з 16.10.2016 по 21.12.2016 на 2 804 273, 86 грн заборгованості та з 16.11.2016 по 21.12.2016 на 2 804 273, 86 грн заборгованості, а також 1 121 709,54 грн 20% штрафу, нарахованого на несплачені у передбачені додатками до договору строки суми боргу.
Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити уразі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Підпунктами «А», «Б» пункту 7.2. договору передбачено, що за порушення даних умов договору покупець: сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення; сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалась на наступний день після прострочення виконання грошового зобовязання.
За таких обставин, оскільки розмір заявленої до стягнення суми пені, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів, є арифметично вірним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 222 809,52 грн пені.
Крім того, оскільки відповідачем порушено встановлені договором строки оплати вартості отриманого товару, що є підставою для нарахування штрафу в порядку п. 7.2. договору, у той час як обрахунок відповідної штрафної санкції є арифметично вірним, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 121 709,54 грн штрафу.
Водночас, 21.02.2017, 24.02.2017 та 27.02.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від ПП Трубіж Агро надійшли клопотання про зменшення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України розміру заявлених до стягнення позивачем сум пені та штрафу до однієї гривні.
У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положення наведених норм кореспондують з приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що внаслідок отримання від позивача неякісного товару насіння кукурудзи, ПП Трубіж Агро зібрало менше урожаю, ніж очкувало, що в свою чергу призвело до неотримання прибутку відповідачем.
До того ж, відповідач зауважив, що окрім стягнення суми основного боргу, неспіврозмірно завищених сум пені та штрафу, позивач просить стягнути 28% річних, інфляційні втрати та відсотки за користування товарним кредитом, що певною мірю компенсують позивачу знецінення несплачених відповідачем коштів.
Поряд з тим, ПП Трубіж Агро зазначило, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, а тому стягнення відповідно заявлених сум пені та штрафу може поглибити становище відповідача та призвести до банкрутства підприємства. В підтвердження вказаних тверджень відповідачем надано суду копію фінансового звіту від 31.12.2016.
Позивач заперечив проти відповідно заявленого відповідачем клопотання з огляду на те, що відповідач, не виконуючи грошове зобовязання, завдає значних збитків ТОВ Спектр-Агро, чим порушує матеріальні інтереси останнього, у той час як нарахування штрафних санкцій є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного ризику та розрахунку.
Враховуючи вищенаведене, доводи та інтереси сторін, зокрема щодо неспіврозмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій з сумою боргу, а також відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків у звязку з несплатою коштів за поставлений товар, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України розміру сум пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача, у 10 разів відповідно до 22 280,95 грн пені та 112 170,95 грн штрафу.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі, без урахування зменшення розміру штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 551, 627, 692, 694 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233, 265 Господарського кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємств Трубіж Агро (07450, Київська обл., Броварський р-н, с. Плоске, вул. Жовтнева, 47, ідентифікаційний код 39333971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро (03038, м. Київ, вул. Ямська, 8, ідентифікаційний код 36348550) 5 608 547 (пять мільйонів шістсот вісім тисяч пятсот сорок сім) грн 72 коп. основного боргу, 221 576 (двісті двадцять одну тисячу пятсот сімдесят шість) грн 05 коп. 28% річних, 50 476 (пятдесят тисяч чотириста сімдесят шість) грн 93 коп. інфляційних втрат, 5 531 (пять тисяч пятсот тридцять одну) грн 72 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 22 280 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят) грн 95 коп. пені, 112 170 (сто дванадцять тисяч сто сімдесят) грн 95 коп. штрафу та 108 459 (сто вісім тисяч чотириста пятдесят девять) грн 77 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 03.03.2017.
Суддя В.А. Ярема
Судове рішення № 65086679, Господарський суд Київської області було прийнято 27.02.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/4232/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: