Рішення № 65086645, 27.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа № 910/23830/16

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської областідоПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Чернігівські областіпростягнення 146 337 грн 25 коп.Представники: від прокуратури:Колодяжна А.В. - посвідчення від позивача: не з'явились від відповідача: Ходаківськй Ю.П. - представник за довіреністю Крот О.В. - представник за довіреністювід третьої особи:не з'явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.12.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 146 337 грн 25 коп. збитків заподіяних державі внаслідок незаконної вирубки дерев.

Свої позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду від самовільних незаконних вирубок лісу, у зв'язку з чим спричинив матеріальну шкоду лісовому фонду України та має нести матеріальну відповідальність у вигляді відшкодування збитків у розмірі 146 337 грн 25 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23830/16, розгляд справи призначений на 06.02.2017.

05.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.01.2017 до відділу діловодства Господарського суду Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення.

03.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли клопотання про долучення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

06.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи пояснення та документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 розгляд справи відкладено на 27.02.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи.

17.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення у справі.

27.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 27.02.2017 не з'явились, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 40196726 та № 01030 40196750.

У судове засідання 27.02.2017 з'явились представники прокуратури та відповідача та надали пояснення по суті справи.

Представник прокуратури в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просять суд відмовити прокурору в задоволені позову.

У судовому засіданні 27.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 Виробничим підрозділом "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" було складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено факт незаконної порубки 19 дерев невстановленими особами на перегоні Мена-Низківка квартал 9 виділ 183, 185, 67 кв. пікет 10-68 км пікет 9 ліва сторона колії .

Судом встановлено, що до чергової частини Менського ВП ГУНП в Чернігівській області з відокремленого підрозділу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 40 від 28.10.2016 про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень на перегоні Мена-Низківка 67пк10-68пк9 з лівої сторони від колії було виявлено самовільну незаконну рубку 19 дерев дуба черещатого-сироростучого об'ємом 24,22 м3.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом № 343-Н від 24.06.2011, Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" і перебуває в оперативному підпорядкуванні відокремленого підрозділу галузева служба колії Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Згідно з пунктом 3.1. вказаного Положення, підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є відокремленим підрозділом залізниці та не є юридичною особою.

Згідно з пунктом 2.1. Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" створений і виконує роботи по захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих кліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту шляхом проведення лісогосподарських, лісозахисних, лісоохоронних заходів. Пунктом 2.2. вказаного Положення передбачено, що основними напрямками діяльності підрозділу є, зокрема, проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень.

Земельна ділянка, на якій здійснена незаконна порубка дерев знаходиться на території Данилівської сільської ради Менського району і виділена на праві постійного користування Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає про завдання відповідачем шкоди державі, внаслідок недодержання ним, як постійним лісокористувачем, вимог законодавства щодо забезпечення охорони лісу, розташованого в межах смуги відведення залізниць, а саме в захисних насадженнях на перегоні Мена-Низківка квартал 9 виділ 183, 185, 67 кв. пікет 10-68 км пікет 9 ліва сторона колії в межах земельної ділянки на території Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області, внаслідок чого на вказаній території невідомими особами здійснено незаконну рубку 19 дерев дуба черещатого-сироростучого об'ємом 24,22 м3, що зафіксовано в акті огляду місця вчинення порушення лісового законодавства від 28.10.2016. З огляду на вищенаведене, прокурор вважає, що відповідач повинен відшкодувати державі збитки, завдані неналежним виконанням обов'язків із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, що розраховується на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 N 665.

За таких обставин, прокурор просить суд стягнути з відповідача 146 337 грн 25 коп. збитків, заподіяних незаконною порубкою дерев, на користь Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Як передбачено статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на дату подачі позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом:1) звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); 2) вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

З положень статті 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Положеннями статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

За змістом статті 94 Лісового кодексу України, державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 N 454/2011, Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За таких обставин, з огляду на те, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади, з урахуванням предмету та підстав даного позову, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, як орган виконавчої влади, створений для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, є належним позивачем у даній справі.

Крім того, нормами статті 9 Лісового кодексу України передбачено, що у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки на перегоні Мена-Низківка 67пк10-68пк9 19 дерев дуба черещатого-сироростучого об'ємом 24,22 м3, що знаходяться в межах земельної ділянки, яка передана в постійне користування відповідачеві.

Згідно з положеннями статті 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" є постійним користувачем земельної ділянки, що розташована на території Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

При цьому, за змістом статті 89 Лісового кодексу України, охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

При цьому, за змістом статті 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено судом, в межах Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" створено відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Так, відповідно до Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого наказом № 343-Н від 24.06.2011, Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" і перебуває в оперативному підпорядкуванні відокремленого підрозділу галузева служба колії Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця". Згідно з пунктом 3.1. вказаного Положення, підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" є відокремленим підрозділом залізниці та не є юридичною особою.

Згідно з пунктом 2.1. Положення про відокремлений підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" підрозділ Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" створений і виконує роботи по захисту залізничної колії та інших її облаштувань від несприятливих кліматичних умов і факторів з метою забезпечення безпечного та безперебійного руху залізничного транспорту шляхом проведення лісогосподарських, лісозахисних, лісоохоронних заходів. Пунктом 2.2. вказаного Положення передбачено, що основними напрямками діяльності підрозділу є, зокрема, проведення заходів силами відомчої лісової охорони Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, пожеж, інших лісопорушень.

Так, 28.10.2016 Виробничим підрозділом "Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" було складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено факт незаконної порубки 19 дерев невстановленими особами на перегоні Мена-Низківка квартал 9 виділ 183, 185, 67 кв. пікет 10-68 км пікет 9 ліва сторона колії.

При цьому, як встановлено судом, до чергової частини Менського ВП ГУНП в Чернігівській області з відокремленого підрозділу Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень надійшло повідомлення за вих. № 40 від 28.10.2016 про те, що лісовою охороною Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень на перегоні Мена-Низківка 67пк10-68пк9 з лівої сторони від колії було виявлено самовільну незаконну рубку 19 дерев дуба черещатого-сироростучого об'ємом 24,22 м3.

Як зазначено вище, прокурор вважає, що внаслідок неналежного забезпечення відповідачем охорони розташованого в межах Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області, постійним користувачем якого він є, що мало наслідком здійснення невідомими особами незаконної рубки лісу, відповідач, який не забезпечив охорону лісу, повинен відшкодувати державі шкоду, спричинену незаконною рубкою лісу.

Отже, фактично прокурор просить суд застосувати до відповідача заходи відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, оскільки розмір шкоди, завданої державі, прокурором обчислено на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008

При цьому, як зазначено в позові прокурора, за фактом вчиненої невідомими особами незаконної порубки, 29.10.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статті 246 Кримінального кодексу України, водночас, особи, які вчинили кримінальне правопорушення, не встановлені.

Суд зазначає, що спір у даній справі про стягнення збитків, з огляду на заявлені предмет і підстави, виник з делікту, а отже фактично позовні вимоги у даній справі заявлено про стягнення шкоди, у зв'язку з чим на спірні правовідносини поширюються норми статті 1166 Цивільного кодексу України.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Так, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідним є доведення таких фактів: а) неправомірність поведінки особи: неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди, зокрема, втрату або пошкодження майна потерпілого. При цьому, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

При цьому, за змістом статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За таких обставин, з огляду на наведене вище, заявляючи позов про відшкодування відповідачем шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки лісу, прокурор повинен довести наявність усіх зазначених вище елементів складу цивільного правопорушення, в тому числі (але не виключно), і наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу об'єктивно може бути наслідком лише активної фізичної поведінки особи, спрямованої на порубку дерев.

Водночас, прокурор в обґрунтування своїх вимог про відшкодування шкоди, оціненої як за незаконну рубку дерев (враховуючи здійснений розрахунок шкоди за Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 N 665), вказує на незабезпечення відповідачем належної охорони та збереження лісу, що знаходився на земельній ділянці, переданій відповідачу в постійне користування.

Дійсно, відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В той же час, відповідно до положень статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Дана норма закону передбачає загальну підставу відповідальності, відсилаючи до застосування спеціальних норм за конкретне правопорушення.

При цьому, як передбачено статтею 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: 1) незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; 2) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах; 3) знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; 4) засміченні лісів побутовими і промисловими відходами; 5) порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 6) знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу; 7) порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів; 8) розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу; 9) самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на лісових ділянках; 10) порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо; 11) заготівлі лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів; 12) порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів; 13) невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки; 14) знищенні та пошкодженні відмежувальних знаків у лісах; 15) введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів; 16) порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; 17) пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення; 18) знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках; 19) невиконанні приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення лісового законодавства.

Суд зазначає, що нормами Лісового кодексу України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу.

Більше того, суд наголошує на тому, що постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" від 23.07.2008 N 665, якими затверджено, зокрема, Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, на підставі яких, власне, прокурором розраховано розмір шкоди, що є предметом розгляду, також не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і, відповідно, порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Наведене вище дає підстави для висновку суду, що забезпечення охорони лісу дійсно входить до обов'язків постійних лісокористувачів, однак неналежна охорона лісу, відповідно до норм чинного законодавства України, не є лісовим правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність за неналежне здійснення контролю за збереженням лісу.

В той же час, суд зазначає, що підставами притягнення до юридичної відповідальності є наявність складу правопорушення, як такого (фактична підстава) та наявність норми права, що прямо передбачає склад правопорушення та санкцію за його вчинення (нормативна підстава).

Так, згідно з нормами статті 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав застосування до відповідача, який, за твердженням прокурора, не забезпечив належну охорону лісу, міри відповідальності у вигляді відшкодування шкоди за незаконну рубку лісу, за відсутності відповідних доказів на підтвердження вчинення відповідачем таких дій (рубки лісу), а також з огляду на заявлені предмет та підстави даного позову.

Такі висновки суду ґрунтуються також і на тих обставинах, що у випадку встановлення відповідними правоохоронними органами особи порушника, який вчинив незаконну рубку лісу, позивач, як орган місцевого самоврядування, що реалізовує права власника спірних ділянок, зайнятих лісом, та що уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вправі буде заявляти до стягнення з правопорушника завдану внаслідок таких дій шкоду, розраховану на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 N 665, саме за незаконну рубку лісу. І саме особа, визнана винною у незаконній рубці лісу, зобов'язана буде нести відповідальність з такі дії та відшкодовувати шкоду, розмір якої визначається відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 N 665. Таким чином, держава отримає подвійне відшкодування шкоди: перше - з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу від незаконних порубок; друге - з особи, визнаної винною у незаконній рубці лісу, що суперечить засадам розумності та справедливості, а також підставам і порядку відшкодування шкоди, що визначені нормами Цивільного кодексу України та Лісового кодексу України.

В той же час, у випадку стягнення з постійного лісокористувача (відповідача), за умови незабезпечення ним належної охорони лісу від незаконних порубок, шкоди за вказану бездіяльність у такому ж розмірі (як за незаконну рубку лісу), в наведеній ситуації ця особа, яка фактично буде такою, що відшкодувала шкоду замість іншої, винної особи (яка здійснила рубку лісу), водночас буде позбавлена правової можливості в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України звернутись до винної особи зі зворотною вимогою (регресом) у розмірі виплаченого відшкодування, оскільки підстави відповідальності постійного лісокористувача (відповідача) та особи, визнаної винною у незаконній порубці дерев, будуть різними (відповідальність за неналежну охорону лісу в першому випадку та відповідальність за незаконну рубку лісу у другому), що певною мірою суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, адже розрахований на підставі спеціальних Такс розмір шкоди, завданої саме незаконною рубкою лісу, повністю охоплює розмір шкоди за такий вид правопорушення, як незаконна рубка лісу, натомість стягнення такої шкоди з обох осіб (лісокористувача-охоронника та особи, що незаконно здійснила рубку дерев), тобто в подвійному розмірі, по-перше, суперечить загальним принципам притягнення до юридичної відповідальності, по-друге, не передбачено нормами чинного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відповідальність зберігача, передбачена законом (в тому числі, Цивільним кодексом України - статтею 950 Цивільного кодексу України) та договором, за незбереження речі, яка передана на зберігання за договором, у даних правовідносинах не може бути застосована, оскільки спірні правовідносини є деліктними.

Суд зазначає, що позивачем повинна бути доведена неправомірність поведінки, яка виражається у діях чи бездіяльності особи, до якої заявляється позов про стягнення шкоди. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем має бути доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону.

Суд наголошує на тому, що позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено відповідачем з метою збереження лісів від незаконних порубок.

Так, як вбачається з наданих відповідачем документів, Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень було розроблено заходи щодо недопущення самовільних порубок, до таких заходів було включено наступні: видати наказ по дистанції про охорону лісонасаджень від лісопорушень; розробити графік та маршрути патрулювання майстрів-лісників; задіяти лісову охорону для оглядів насаджень у вихідні з наданням відгулів у наступні дні; провести своєчасне планування санітарно-оздоровчих заходів та проведення їх, не провокуючи населення до здійснення самовільних рубок; здійснити доукомплектування лісниками майстерських дільниць, де вони були відсутні; проводити профілактичні бесіди з місцевим населенням про недопустимість скоєння лісопорушень.

Так, з наданих відповідачем документів вбачається, що начальником Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень було затверджено Розподіл захисних лісонасаджень Бахмацької дистанції на лісові квартали 2016 року, Графік патрулювання по дільницям на 2016 рік, а також видано наказ "Про охорону лісонасаджень від лісо порушень", відповідно до якого наказано всім начальникам дільниць, майстрам лісу, лісникам: забезпечити періодичність огляду всіх насаджень, закріплених за дільницями згідно з графіком патрулювання; проводити сумісні рейди по охороні лісонасаджень з працівниками ЛВ і ВОХР; задіяти лісову охорону для оглядів насаджень в неробочі дні тижня з наданням відгулів в інші дні; доукомплектувати лісниками виробничі дільниці з числа працюючих згідно з Положенням про відомчу лісову охорону дистанцій захисних лісонасаджень ЦП-0005; про виявлення випадків лісопорушень лісник повинен негайно доповідати майстру лісу або начальнику виробничої дільниці. Майстер, начальник дільниці повинен повідомити начальнику дистанції або інженеру охорони та захисту лісу і надати в дистанцію протокол про лісопорушення не пізніше, ніж наступного дня після виявлення; забезпечити своєчасне планування санітарно-оздоровчих заходів та проведення їх в стислі терміни згідно з санітарними правилами, не провокуючи населення до здійснення самовільних порубок.

Наведене вище свідчить про вчинення відповідачем ряду заходів з метою забезпечення належної охорони лісу, спрямованих на охорону лісу та попередження незаконної рубки лісу. При цьому, з огляду на встановлені судом обставини, відповідачем було здійснено негайне реагування за наслідками виявлення самовільної порубки 19 дерев дуба черещатого-сироростучого об'ємом 24,22 м3 на перегоні Мена-Низківка 67пк10-68пк9 з лівої сторони від колії в порядку, передбаченому наказом "Про охорону лісонасаджень від лісопорушень", зокрема, повідомлення 28.10.2016 чергової частини Менського ВП ГУНП в Чернігівській області про виявлене лісопорушення.

При цьому, прокурором не вказано, якого конкретного заходу/яких дій не було здійснено/вчинено відповідачем, виконання яких чітко передбачено законом, та, власне, внаслідок нездійснення/невчинення яких невідомими особами було вчинено незаконну рубку 19 дерев. При цьому, доводи прокурора щодо неперешкоджання відповідачем у незаконній рубці дерев особами, які таку рубку здійснювали, судом не приймаються як обґрунтовані, оскільки жодними нормативними актами відповідача не уповноважено на здійснення активних дій по затриманню порушника/перешкоджанню йому тощо.

Таким чином, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди, прокурором повинно бути доведено факт бездіяльності відповідача, при чому така бездіяльність не може мати абстрактний характер, в тому числі мати своє вираження у вигляді - "невчинення всіх можливих заходів". Прокурор (позивач) повинен довести, що конкретні дії, виконання яких покладено на відповідача законом, не були ним вчинені. Водночас, доведення обов'язку виконання конкретних дій не повинно перекладатись на відповідача. При цьому, позиція прокурора зводиться саме до такого обов'язку відповідача довести, що ним вчинялись "всі можливі" заходи. Однак, такі абстрактні, неконкретні доводи не можуть бути доведені або спростовані, з огляду на те, що навіть у випадку вжиття всіх розроблених заходів Бахмацькою дистанцією захисних лісонасаджень щодо охорони лісу, в тому числі недопущення самовільних порубок (враховуючи відсутність у законі визначення конкретних та необхідних дій, які відповідач повинен виконати), однак за наявності факту вчинення незаконної порубки, з огляду на заявлені підстави позову, свідчать, на думку прокурора, про невжиття відповідачем достатніх (але невизначених, абстрактних) заходів для запобіганню правопорушенню. Таким чином, на думку прокурора, сам факт незаконної порубки лісу звільняє його від обов'язку довести, у чому саме полягає незаконна бездіяльність відповідача, доведення якої є одним з елементів підстави цивільно-правової відповідальності - завдання шкоди.

Окрім того, суд зазначає, що за приписами статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Як зазначено вище, охорону і захист лісів на території України здійснює, в тому числі, державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.

Також, відповідно до статті 23 Закону України "Про національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Тобто обов'язки із забезпечення охорони та захисту лісів в Україні покладено не виключно на лісокористувачів, а тому твердження прокурора про неналежне забезпечення відповідачем охорони лісу у Бахмацькій дистанції захисних лісонасаджень на перегоні Мена-Низківка 67пк10-68пк9 з лівої сторони від колії, що призвело до незаконної рубки лісу, одночасно свідчить і про неналежне виконання таких обов'язків щодо охорони лісу іншими, уповноваженими нормами наведеного вище законодавства, суб'єктами, що в свою чергу, зважаючи на позицію прокурора щодо наявності окремого складу правопорушення у вигляді незабезпечення охорони лісу, повинно свідчити про наявність підстав для солідарної відповідальності усіх суб'єктів, на яких законом покладено обов'язок щодо забезпечення охорони лісу, у випадку доведення завдання такої шкоди.

Крім того, щодо посилання прокурора на норми статті 1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, суд зазначає, що у випадку встановлення у передбаченому законом порядку вини працівника відповідача у незаконній порубці лісу (тобто встановлення факту, що незаконна порубка здійснена саме такою особою), наявні були б підстави для стягнення шкоди, завданої саме незаконною порубкою лісу, з відповідача, як юридичної особи, працівником якої завдано шкоду під час виконання трудових обов'язків. Водночас, фактичні обставини, якими прокурор обґрунтовує позов, таких відомостей не містять, а отже такі обставини не входять до підстав позову, та відповідно судом не досліджуються в межах даної справи.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, з огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Данилівської сільської ради Менського району Чернігівської області до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 146 337 грн 25 коп. збитків заподіяних державі внаслідок незаконної вирубки дерев, не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.03.2017

Суддя Н.Б. Плотницька