Вирок № 65086080, 03.03.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/66/16-к

Провадження № 1-кп/442/41/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді: Коваля Р.Г.

з участю секретаря: Бучок М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженнівнесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015140110001875 від 25.08.2016 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця с. Нагуєвичі Дрогобицького району Львівської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, з середньо спеціальною освітою, непрацюючого, військовозобов'язаного, одруженого, на утриманні в якого двоє дітей, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України,

з участю сторін:

прокурора: Дзерина О.М.

потерпілих та їх представників адвокатів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_4, ОСОБА_5, його представника адвоката ОСОБА_6, ОСОБА_7

обвинуваченого: ОСОБА_1

його захисників адвокатів: Детинича П.І., Петріва А.Я.

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, 23 серпня 2015 року приблизно о 19 годині неподалік магазину МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, безпричинно наніс один удар кулаком руки в ділянку обличчя ОСОБА_2 чим спричинив останньому фізичний біль. Продовжуючи свої злочинні дії на вчинення хуліганства ОСОБА_1, після нанесеного удару ОСОБА_2, безпричинно умисно наніс один удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_10, який підійшов до вказаних осіб з метою припинення хуліганських дій внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись головою до дерев'яного піддону, що знаходився біля металевого кіоску вищевказаного магазину, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу, що згідно висновку експерта № 258 від 08.10.2015 року відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що було, небезпечним для життя в момент його заподіяння, яке в подальшому, а саме 4 вересня 2015 року призвело до смерті ОСОБА_10

Крім цього, 23 серпня 2015 року, приблизно о 19 годині, неподалік магазину МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час вчинення хуліганства, об'єктивно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизуючи у своїй свідомості якою саме буде така шкода умисно, раптово наніс ОСОБА_10 один удар кулаком руки в обличчя, внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись головою до дерев'яного піддону, що знаходився біля металевого кіоску вищевказаного магазину, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу, що згідно висновку експерта №258 від 08.10.2015 року відноситься до категорії, тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що було небезпечним для життя в момент його заподіяння, яке в подальшому, а саме 4 вересня 2015 року призвело до смерті ОСОБА_10

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою причетність до інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 296, ч.2 ст.121 КК України заперечив, вказав, що визнає свою причетність за те, що вчинив вбивство через необережність ст. 119 КК України та пояснив, що 23.08.2015 року, близько 14 год. пішов на стадіон у смт. Підбужі Дрогобицького району, де дивися футбольний матч, який закінчився близько 18 години. В той день він був тверезий, однак випив два безалкогольні пива. Через деякий час, коли вже всі розійшлись із стадіону виявив відсутність свого мобільного телефону марки «Нокіа», якої моделі не пригадує. Після чого біля стадіону зустрівся, із своїм родичем, ОСОБА_11, який сідав у свій автомобіль марки «Фольксваген Пасат», зеленого кольору. Тоді йому повідомив, що у нього зник телефон і ОСОБА_11 зі свого мобільного телефону зателефонував на його номер. Трубку підняв якийсь чоловік, який повідомив, що має телефон та через 5-10 хв. він буде у центрі селища Підбуж. Він разом із ОСОБА_11 його автомобілем поїхали у центр селища, а саме до магазину «Світлана». Тоді, близько 19 год. ОСОБА_11 почав телефонувати на його мобільний телефон, щоб з'ясувати де знаходиться чоловік у якого є його телефон. Почувши мелодію дзвінка, з іншого боку вулиці, а саме якраз біля магазину «Світлана», де стояв ОСОБА_2, який почув дзвінок взяв телефон у руки перед собою, і він зрозумів, що це його телефон у руках ОСОБА_2 Після чого він вийшов із автомобіля та пішов до ОСОБА_2, який стояв біля магазину, а саме поряд із металевим контейнером, що є біля стіни даного магазину. Коли він підійшов до ОСОБА_2 то запитав у нього звідки у нього його мобільний телефон, на що останній повідомив, що взяв із лавки на стадіоні. Він його запитав для чого той його взяв, на що ОСОБА_2 щось невиразно йому відповів, через те що був нетверезому стані. Він почувши його розмову, зрозумів, що він є нетверезим, і розсердився на нього за його дії та несильно ударив його долонею правої руки по обличчі, за те що він самовільно забрав зі стадіону його телефон, оскільки б і сам це міг зробити, і тоді він даний телефон забрав у нього з руки та поставив собі у кишеню шортів. Після отриманого удару, ОСОБА_2 відхилився, однак не падав. У той же час зі сторони дверей магазину «Світлана», швидким кроком до них підійшов ще один односельчанин - ОСОБА_10, і коли він підходив він по його рухах і розмові зрозумів, що він є теж у нетверезому стані. ОСОБА_10 швидким кроком підходячи до нього з лівого боку, говорив: «Для чого ти його б'єш?». Він знаючи, що ОСОБА_10 із ОСОБА_2 є родичами, подумав, що він також був разом із ОСОБА_2, коли той забрав його телефон, і хоче заступитись за ОСОБА_2 Це його ще більше розізлило, і він лівою рукою (не пригадує кулаком чи долонею) з невеликою силою, швидше штовхнув, а ніж ударив ОСОБА_10 у ділянку обличчя з правого боку. Від цього ОСОБА_10 не втримавшись на ногах, втратив рівновагу, упав назад, на спину, ударившись головою, а саме потилицею, до дерев'яного піддона, що лежав на землі, біля стіни металевого контейнера. Чи втратив ОСОБА_10 свідомість не бачив, оскільки у цей же момент одразу почала сваритись односельчанка ОСОБА_12 Разом із ОСОБА_11, який також уже підійшов до місця події, вони сіли у його автомобіль та поїхали геть. До ОСОБА_11 хтось передзвонив і повідомив, що ОСОБА_10 погано, і він сказав ОСОБА_11 повернутись на місце події. Приїхала швидка медична допомога, і вони за нею поїхали в лікарню смт. Підбуж. Пізніше він зайшов в палату до ОСОБА_10, який говорив, що його болить голова, бо коли падав то вдарився нею у дерев'яний піддон, що лежав на землі. Медсестра сказала, що ОСОБА_10 потрібен спокій і він поїхав додому. Близько 21 год. 30 хв. він знову із ОСОБА_11 поїхали у Підбужську районну лікарню, щоб з'ясувати, як стан здоров'я ОСОБА_10, і тоді він спробував поговорити з його сином ОСОБА_5, перед яким він вибачився за свій вчинок та пропонував кошти на лікування його батька, однак останній тоді з ним спілкуватись не мав бажання, і через деякий час він поїхав додому. В подальшому він телефонував до сина ОСОБА_10 - ОСОБА_5 однак останній на зв'язок не виходив. Він розуміє, що в наслідок його неправомірних дій сталась смерть ОСОБА_10 та намагався надати грошові кошти потерпілим на лікування ОСОБА_10, однак вони не хотіли їх брати. Позов прокурора визнав повністю, цивільні позови потерпілих щодо моральної та матеріальної шкоди визнав частково на загальну суму 60000 гривень. Одночасно вказав, що з його боку хуліганських дій не було, він не мав наміру позбавляти життя ОСОБА_10, та не міг передбачити, що настануть такі наслідки, розкаюється у тому що сталось, просить вибачення у родини ОСОБА_10, спричинену шкоду потерпілим буде відшкодовувати.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у пред'явленому обвинувачені, його винність у вчинених злочинах при викладених вище обставинах, доведена зібраними в ході досудового слідства та підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі:

даними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що між ним та обвинуваченим немає жодних відносин. Він 23.08.2015 року близько 12 год. пішов на стадіон у смт. Підбуж Дрогобицького району, де дивися футбольний матч, який закінчився близько 18 години. Після закінчення матчу коли виходив, то на лавці стадіону побачив мобільний телефон, якої марки не знає та дві пачки сигарет. Нікого поряд вже не було, оскільки всі пішли швидше. Тоді взявши цей телефон він показав його своїм сусідам, які сказали, щоб він його забрав, а з часом власник передзвонить щоб його йому повернули. Коли був вдома то на даний телефон зателефонував якийсь номер, і піднявши трубку, почув чоловічий голос, який сказав, що він є власником даного телефону, та вони домовились зустрітись на автобусній зупинці біля кафе «Світлана» у центрі смт. Підбужа, щоб повернути телефон. Підійшовши до обумовленого місця, на зустріч із чоловіком, який йому не представився, близько 19 години, до автобусної зупинки, що поряд із кафе «Світлана», він став чекати невідомого йому власника телефону. Неподалік під'їхав автомобіль зеленого кольору, з якого вийшло два чоловіки мешканці смт. Підбуж, один з яких був ОСОБА_1 та перебував у нетверезому стані, а інший чоловік був ОСОБА_11 ОСОБА_13 задзвонив мобільний телефон, який він знайшов та тримав у руках, а ОСОБА_1 який зателефонував побачивши, що телефон є у нього одразу прийшов до нього. Тоді ОСОБА_1 вирвав у нього з рук мобільний телефон, який він знайшов та кричав, що він викрав у нього цей телефон. Тоді він ударив його кулаком у ділянку голови, і він упав назад, до стіни магазину, яка його стримала, а потім він впав на коліна. У той час коли його вдарив ОСОБА_1, то неподалік стояв ОСОБА_10, який вийшов з магазину, щоб покурити. ОСОБА_10, з яким він перебував в родинних зв'язках підійшов до них та почав говорити до ОСОБА_1 щоб останній зупинився та не бив його. ОСОБА_10 та ОСОБА_1 шарпали один одного приблизно біля 1 хвилини однак ОСОБА_1 одразу безпричинно умисно вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_10, який внаслідок отриманого удару, упав назад на землю, та вдарився затилком голови об дерев'яний піддон і втратив свідомість. ОСОБА_1 почав ще сильніше кричати, говорячи, що ОСОБА_10 разом з ним викрали його мобільний телефон. У той час до ОСОБА_10 збіглись перехожі та почали його приводити до тями, і відігнали ОСОБА_1 щоб він припинив кричати та більше не бив ОСОБА_10 Через декілька хвилин їм вдалось привести до тями ОСОБА_10 та посадили його у карету швидкої, яка якраз приїхала із Підбузької районної лікарні, куди і забрали ОСОБА_10 У нього не було тілесних ушкоджень і він до лікарів не звертався. Просить суд суворо покарати обвинуваченого;

даними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те що, до 23.08.2015 року між нею та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. 23.08.2015 року близько 14 год. її покійний чоловік вийшов з будинку маючи намір відвідати футбольний матч, що відбувався в смт. Підбуж Дрогобицького району. Приблизно о 22 год. вона подзвонила до чоловіка, однак підняв трубку син і повідомив їй, що батько в лікарні бо його побив ОСОБА_1 Вона поїхала в лікарню смт. Підбуж, де були сестра чоловіка Кузан та її син ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_1 вона в лікарні не бачила, однак 26.08.2015 року вона мала з ним розмову, однак вибачення за скоєне він не просив. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суворо покарати обвинуваченого до позбавлення волі реально;

даними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те що, до 23.08.2015 року між ним та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. 23.08.2015 року у смт. Підбуж Дрогобицького району був футбол. У той день він із своєю компанією був на відпочинку і до нього передзвонив бойовий товариш та повідомив, що його батька побили. Він поїхав в смт. Підбуж розпитати про обставини побиття його батька, та після з'ясування обставин поїхав в лікарню де був його батько, де провів цілу ніч. В лікарню він приїхав близько 20 год. 30 хв. Того дня в лікарню близько 21 год. приїжджав обвинувачений ОСОБА_1 який був з явними ознаками алкогольного сп'яніння, так як від нього було чути запах алкоголю, і він визнавав те, що вдарив його батька, бо останній вмішувався в його розмову з ОСОБА_2 Вказав, що заявлений цивільний позов він підтримує в повному обсязі, так як з 19.06.2014 року по 10.06.2015 року перебував в зоні АТО, в Донецькому напрямку, 79 Миколаївська аеромобільна бригада, та отримував допомогу від батька (покійний давав гроші на форму, берці, головний убір та інше), на даний час відновлюється від контузії, а тому на даний час з його втратою відчуває дискомфорт. Просить суворо покарати обвинуваченого до позбавлення волі реально;

даними в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_7 про те що, до 23.08.2015 року між нею та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. Про всі обставини по даній справі вона знає з розповіді матері ОСОБА_3, так як телефонувала до неї, і остання повідомляла їй, що її батько в лікарні. Вказала, що не може пробачити обвинуваченому те, що він вбив її батька так як останній не кається в цьому. Заявлений цивільний позов підтримує в повному обсязі, просить суворо покарати обвинуваченого до позбавлення волі;

даними в судовому засіданні показаннями потерпілого ОСОБА_7 про те що, до 23.08.2015 року між ним та обвинуваченим жодних відносин не було, а на даний час має до обвинуваченого неприязнь. Вказав, що є сином покійного ОСОБА_10 та до нього 23.08.2015 року близько 22 год. 30 хв. зателефонувала мати ОСОБА_3 та в сльозах розповіла, що обвинувачений ОСОБА_1 побив його батька. Очевидцем подій він не був, все знає із слів матері. Заявлений ним цивільний позов підтримує у повному обсязі, просить суворо покарати обвинуваченого. В подальшому потерпілий ОСОБА_7 подав заяву про розгляд даної справи у його відсутності;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що вона працює в магазині МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області продавцем. Та цього дня 23.08 2015 року знаходилась на своєму робочому місці, а саме магазині «Світлана» у смт. Підбуж., близько 19 год. почула крик ОСОБА_1, який висловлювався нецензурними словами. Вона вийшла з магазину і побачила, що з лівого боку від дверей лежить ОСОБА_10, і в той час зібрались люди і почали йому надавати допомогу, а ОСОБА_1 продовжував нецензурно лаятись і погрожувати оточуючим. Вона не бачила, що ОСОБА_1 наніс удар ОСОБА_10, останній лежав на землі, і вона побігла за водою і надавала йому допомогу. ОСОБА_1 в той час був агресивним, оскільки був випивший, висловлювався нецензурною лайкою. Обвинуваченого ОСОБА_1 від ОСОБА_10 забрав ОСОБА_11 Вона подзвонила на швидку допомогу і його забрали в лікарню;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_13 який повідомив що, є лікарем Підбужської лікарні та 23.08.2015 р. близько 20 год. до нього зателефонувала ОСОБА_15 та просила прийти на місце роботи, оскільки у лікарню поступив ОСОБА_10 з ознаками струсу головного мозку. Також до нього телефонував син ОСОБА_10 - ОСОБА_5 Під час огляду ним ОСОБА_10 був при свідомості, про обставини справи говорив не охоче, зовнішніх тілесних ушкоджень на тілі не виявлено. Стан ОСОБА_10 він описав в історії хвороби, до лікарні його доставили при свідомості, однак останній скаржився на біль в затилку голови. У приміщенні лікарні був ОСОБА_1, який поводив себе неадекватно, на що він попросив його покинути приміщення лікарні. Наступного дня він прийшов на роботу і ОСОБА_10 був без свідомості, і з смт. Підбуж останнього відправили до лікарні в м. Дрогобич;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_16 який повідомив, що 23.08.2015 року близько 20.00 год. проходячи поблизу магазину «Світлана» у смт. Підбуж. Побачив велику кількість людей і вирішив підійти до них. Коли підійшов побачив що з боку від дверей магазину лежить ОСОБА_10, та продавець магазину ОСОБА_14 просила його надати допомогу ОСОБА_10, оскільки він має медичні навички. Він надавав першу допомогу ОСОБА_10 шляхом непрямого масажу серця, і штучного дихання, в наслідок чого у ОСОБА_10 появився пульс. Зі слів свідків йому стало відомо, що ОСОБА_10 вдари ОСОБА_1 і він вдарився об піддон;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_15, яка повідомила, що 23.08.2015 року вона була на роботі в Підбужській лікарні та привезли ОСОБА_10, в якого боліла голова і на питання він відповідав неохоче. Син ОСОБА_10 - ОСОБА_5 видзвонив лікаря ОСОБА_13, який вніс коректування в його лікування. Над ранком, вона відвідала хворого ОСОБА_10 в якого піднялась температура, що її занепокоїло. Про це вона повідомила лікаря ОСОБА_13 Коли привезли в лікарню ОСОБА_10 там був присутній обвинувачений ОСОБА_1, який був в агресивному стані, вона особисто на нього сварилась, фельдшер просив ОСОБА_1 залишити приміщення лікарні. ОСОБА_1 декілька разів заходив в палату до ОСОБА_10, говорив, щоб той їхав до дому, чого він тут розлігся. Вона перша прийняла хворого ОСОБА_10 в лікарні, та коли проводила його огляд в лікарні були присутні ОСОБА_1 і ОСОБА_11 Із обстановки, яка склалась, вона зрозуміла, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_10 сталась якась сутичка. Вона повідомила правоохоронні органи, що Підбужську лікарню поступила людина з тілесними ушкодженнями;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_17, яка повідомила, що 23.08 2015 року близько 19.00 год. знаходилась на подвір'ї біля свого будинку, який знаходиться через дорогу від магазину «Світлана», що у смт. Підбуж Дрогобицького району на відстані близько 30 м від нього. Тоді вона побачила, що під даним магазином знаходяться мешканці смт Підбуж. Бачила, що ОСОБА_1 вдарив рукою ОСОБА_18, а за що саме не знає. Тоді до них підійшов ОСОБА_10, який якраз у той час стояв осторонь. ОСОБА_10 став між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щоб вони не бились. У той же час ОСОБА_1 одразу ударив кулаком у ділянку голови ОСОБА_10, який упав після отриманого удару та ударився головою, об дерев'яний піддон, який лежав на землі під магазином. Тоді вона побачила, що ОСОБА_10 не піднімається та не рухається, підбігла також до даного магазину. Вона бачила, як на ОСОБА_10 лили воду, в нього синіли губи. Люди викликали швидку і надавали першу медичну допомогу. Вказала, що бачила, як ОСОБА_1 завдав удар ОСОБА_2, а ОСОБА_10 хотів розборонити їх, однак теж отримав удар рукою. ОСОБА_1 в той період часу був агресивним, висловлювався в її адресу погрозами, мав намір її теж побити;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_11, який повідомив, що 23.08.2015 року він був на футболі в смт. Підбуж Дрогобицького району. До нього підійшов ОСОБА_1, який є його родичем, і попросив передзвонити на його номер мобільного телефону бо він десь забув свій мобільний телефон. Він передзвонив на номер мобільного телефону ОСОБА_1 і трубку підняв якийсь мужчина та вони домовились про зустріч у центрі села. В той день ОСОБА_1 не був агресивним, і чи в нетверезому стані він не знає. Коли приїхали в центр села він не бачив, що там сталось по сидів в автомобілі. Коли він вийшов з автомобіля то біля магазину було багато людей, а ОСОБА_10 вже лежав на землі. Він не бачив моменту коли наносився удар ОСОБА_10 Він забрав ОСОБА_1 з під магазину, і вони сіли в його автомобіль та поїхали геть. Коли вони перебували в автомобілі до нього хтось передзвонив на його мобільний телефон та повідомив, що ОСОБА_10 лежить на землі, йому погано, і ОСОБА_19 вирішив повернутись на те місце де все трапилось до магазину. Він особисто допомагав ОСОБА_10 зайти в автомобіль швидкої допомоги, та потім з ОСОБА_1 їздили у Підбужську лікарню. Він весь час був з ОСОБА_1 і не бачив що в останнього був конфлікт з лікарями Підбужської лікарні. В той період часу ОСОБА_1 був знервований та неспокійний через те, що у нього пропав мобільний телефон;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_20, який повідомив, що 23.08.2015 року він був присутнім біля Підбужської лікарні, де бачив ОСОБА_1, який на його думку був у нетверезому стані, так як він на вулиці поводив себе неадекватно, кричав;

даними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_21 який повідомив, що він є фельдшером швидкої медичної допомоги Підбужської лікарні, та 23.08.2015 року о 18 год. 40 хв. поступив виклик в лікарню, що в смт. Підбуж на зупинці біля магазину людині стало погано. Він особисто на автомобілі швидкої допомоги виїхав на місце, яке було вказано у повідомлені. Коли вони приїхали до автобусної зупинки в смт. Підбуж, то біля магазину на дерев'яному піддоні сидів ОСОБА_10, який був при свідомості, скаржився на сильний біль в голові. ОСОБА_10 не хотів їхати в лікарню, однак вони посадили його в автомобіль швидкої медичної допомоги і відвезли в лікарню. В лікарні він передав ОСОБА_10 черговому лікарю і медсестрі, і останнього скерували на лікування в стаціонар. Через деякий час він почув якийсь шум, та бачив в лікарні ОСОБА_1, який був агресивним, в них виник інцендент, під час якого останній ненароком розірвав йому медичний халат. Черговий лікар Підбужської лікарні намагався вивести ОСОБА_1 з лікарні;

даними в судовому засіданні показаннями та роз'ясненнями експерта ОСОБА_22 про те, що він проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_10 та ним було встановлено причину смерті останнього. Він повністю підтримує свої висновки, які наявні в матеріалах кримінального провадження Він особисто проводив розтин трупа ОСОБА_10, при цьому витребовував всю необхідну медичну документацію. У покійного була важка закрита черепно мозкова травма і були синці на тілі. Ним встановлено, що був контакт із скроневою ділянкою голови ОСОБА_10 з правого боку, однак це було ним встановлено після розтину трупа. Окрім цього зазначив що малоймовірно, що дане тілесне ушкодження могло утворитися у ОСОБА_10 при вільному падінні з висоти власного зросту;

витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1. а.с. кр.п. 159-160) з якого вбачається, що 23.08.2015 року близько 19.00 год. біля магазину «Світлана» що в смт. Підбуж, Дрогобицького району між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_10,внаслідок чого останній впав на спину вдарившись потилицею об тверду поверхню, отримавши тілесні ушкодження та був госпіталізований в Дрогобицьку МЛ № 1, де внаслідок закритої важкої черепно-мозкової травми потилично-тім'яної ділянки з правого боку помер, а також те, що ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зняходячись у громадському місці, біля приміщення магазину «Світлана», що у центральній частині смт. Підбуж Дрогобицького району, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, вчинив конфлікт із ОСОБА_2, якому безпричинно наніс один удар рукою по обличчі. Після чого продовжуючи свої хуліганські дії ,безпричинно, умисно наніс удар рукою по обличчі ОСОБА_10, внаслідок чого останній упав назад на спину ударившись потилицею об тверду поверхню, отримавши тілесні ушкодження;

рапортом чергового працівника Дрогобицького МВ від 24.08.2015 року про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.с. кр.п. 161);

протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 24.08.2015 року подане ОСОБА_3 (т.1. а.с. кр.п. 162);

постановою про призначення судово-медичної експертизи від 25.08.2015 року (т.1. а.с. кр.п. 163) щодо встановлення на тілі ОСОБА_10 тілесних ушкоджень;

висновком судово-медичного експерта Дрогобицького районного відділення ОСОБА_23, №465 від 26.09.2015 року, який вказав про тяжкий ступінь тілесних ушкоджень заподіяних ОСОБА_10 (т.1. а.с. кр.п. 164);

протоколом огляду місця події зокрема трупа ОСОБА_10 від 05.09.2015 року, а також доданими фото таблицями до нього (т.1.а.с. кр.п. 165-187);

постановою про призначення судово-медичної експертизи від 05.09.2015 року, щодо встановлення причини смерті громадянина ОСОБА_10 (т.1. а.с. кр.п. 188-189);

копією лікарського свідоцтва про смерть № 275 від 05.09.2015 року (т.1. а.с. кр.п. 190);

протоколом огляду місця події від 23.09.2015 року (смт. Підбуж Дрогобицького району) з додатками фото таблиць, з якого вбачається та підтверджується місце вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_1 (т.1. а.с. кр.п. 219-223);

протоколом проведення слідчого експерименту від 23.11.2015 року, за участю ОСОБА_1, в присутності захисника Петріва А.Я., судмедексперта ОСОБА_22, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 дійсно вдарив рукою по обличчі ОСОБА_2, і той же час до них підходив ОСОБА_10, який щось обурливо кричав, і він долонею лівої руки штовхнув ОСОБА_10 в обличчя від чого він впав на спину та вдарився головою об дерев'яний піддон (т.1. а.с. кр.п. 224-228);

висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_22, № 599 від 23.11.2015 року (т.1. а.с. кр.п. 230-234) з якого вбачається, що тілесні ушкодження, які виявлені у ОСОБА_10; могли виникнути при простому вільному падінні з висоти власного росту (т.1. а.с. кр.п. 230-234);

протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року та фото таблицями до нього, за участю потерпілого ОСОБА_2, з якого вбачається, що потерпілий детально розповів про обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (т.1. а.с. кр.п. 237-248);

постановою про призначення судово-медичної експертизи від 07.12.2015 року з якої вбачається, що ставилось питання чи могли тілесні ушкодження , які вказані у висновку експерта № 258, утворитися при обставинах які вказав ОСОБА_2, при проведенні слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 249);

висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичних експертизи - ОСОБА_22 № 722 від 07.12.2015 року з якого вбачається, що тілесні ушкодження вказані у висновку експерта № 258, які були виявлені у ОСОБА_10 могли виникнути й при обставинах на які вказував потерпілий ОСОБА_2 при проведені слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 250-254);

протокол проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року та фото таблицями до нього, за участю свідка ОСОБА_17 в присутності судмедексперта ОСОБА_22 з якого вбачається, що вона бачила, як відбувався конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в який втрутився ОСОБА_10. ОСОБА_1 наніс удавр рукою ОСОБА_10 в ділянку голови, від якого він впав та вдарився головою об дерев'яний піддон. Коли вона підійшла на місце події то ОСОБА_10 був без свідомості (т.1. а.с. кр.п. 255-263);

постановою про призначення судово-медичної експертизи від 07.12.2015 року з якої вбачається, що ставилось питання чи могли тілесні ушкодження, які вказані у висновку експерта № 258, утворитися при обставинах які вказала ОСОБА_17, при проведенні слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 264);

висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_22, №720 від 08.12.2015 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження вказані у висновку експерта № 258, які були виявлені у ОСОБА_10 могли виникнути й при обставинах на які вказала свідок ОСОБА_12 при проведені слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 265-269);

протоколом проведення слідчого експерименту від 07.12.2015 року та фото таблиць до нього, за участю підозрюваного ОСОБА_1, в присутні судмедексперта ОСОБА_22, з якого вбачається, що обвинувачений детально розповів про обставини вчинення ним інкримінованих йому злочинів (т.1. а.с. кр.п. 270- 278);

постановою про призначення судово-медичної експертизи від 07.12.2015 року з якої вбачається, що ставилось питання чи могли тілесні ушкодження, які вказані у висновку експерта № 258, утворитися при обставинах які вказав підозрюваний ОСОБА_1, при проведенні слідчого експерименту (т.1. а.с. кр.п. 279)

висновком експерта Дрогобицького районного відділення судово-медичної експертизи ОСОБА_22 № 721 від 08.12.2015 року, з якого вбачається, що тілесні ушкодження вказані у висновку експерта № 258, які були виявлені у ОСОБА_10 могли виникнути й при обставинах на які вказав ОСОБА_1 при проведені слідчого експерименту (т. 2. а.с. кр.п. 1-5,).

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Органами досудового слідства дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 119 КК України, а саме ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в тому, що він 23 серпня 2015 року приблизно о 19 годині неподалік магазину МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, загальноприйнятих норм моралі та поведінки, що супроводжувались особливою зухвалістю, безпричинно наніс один удар кулаком руки в ділянку обличчя ОСОБА_2 чим спричинив останньому фізичний біль.

Крім цього, 23 серпня 2015 року, приблизно о 19 годині, неподалік магазину МПП «Світлана», що по вул. Грушевського, 16 в смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час вчинення хуліганства, об'єктивно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення будь-якої за тяжкістю шкоди здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизуючи у своїй свідомості якою саме буде така шкода умисно, раптово наніс ОСОБА_10 один удар кулаком руки в обличчя, внаслідок чого останній впав на землю, вдарившись головою до дерев'яного піддону, що знаходився біля металевого кіоску вищевказаного магазину, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді субарахноїдального крововиливу, що згідно висновку експерта №258 від 08.10.2015 року відноситься до категорії, тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що було небезпечним для життя в момент його заподіяння, яке в подальшому, а саме 4 вересня 2015 року призвело до смерті ОСОБА_10

В судовому засіданні прокурор Дзерин О.М. змінив обвинувачення та обвинувальний акт був погоджений керівником Дрогобицької місцевої прокуратури Мігоцьким Л.З. перекваліфікувавши дії обвинуваченого ОСОБА_1 з ст. 119 ч.1 КК України, ст. 296 ч.1 КК України на ст. 121 ч. 2 КК України та ст. 296 ч.1 КК України.

Потерпілі підтримали змінене прокурором обвинувачення.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз'яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог ст. 277 КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обгрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.

В свою чергу, з контексту п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров»я особи» випливає, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, заслухавши думку сторін кримінального провадження суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України, оскільки він своїми умисними діями, грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Його ж дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними протиправними діями спричинив ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

В сукупності, своїми протиправними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України.

Така кваліфікація дій ОСОБА_1 в суду не викликає жодних сумнівів на підставі здобутих та досліджених в судовому засіданні доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 6-1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше такі права: мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або-якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.

Ставити під сумнів покази потерпілих, свідків підстав у суду немає.

Сукупністю перевірених судом доказів, котрі співпадають між собою та об'єктивно доповнюють одні одних, стверджено винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів передбачених ч.1 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК України.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.

Наведені вище докази винності обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

Суд не може погодитись з думкою обвинуваченого та його захисників, щодо перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 121 КК Україна на ч. 1 ст. 119 КК України, за якою обвинувачений визнає свою винуватість у скоєнні даного злочину, оскільки на думку суду така позиція як обвинуваченого та сторони його захисту спрямовані на те, щоб ОСОБА_1 уникнув кримінальної відповідальності за скоєні ним злочини, хоч його винуватість в інкримінованих йому злочинах повністю знайшла своє підтвердження під час розгляду справи в суді.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує, що життя людини, відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочинами наслідків, спосіб вчинення злочинів і його мотиви, особу обвинуваченого, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває та стан його поведінки після скоєння злочинів та підчас досудового слідства та судового провадження, обвинувачений усвідомив протиправність своїх дій, суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, та готовий нести кримінальну відповідальність, позицію потерпілих, які просять суворо покарати обвинуваченого, прокурора, який просить призначити обвинуваченому покарання у виді 7 років позбавлення волі, а також те, що обвинувачений заперечив свою причетність до інкримінованих йому злочинів та обтяжуючу обставину покарання - вчинення злочинів в стані алкогольного сп'яніння, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 121 та ст. 296 КК України.

Приймаючи до уваги обставини вчинення злочинів та ступінь їх тяжкості, перевиховання, виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише шляхом застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі, як необхідне та достатнє.

Підстав для застосування до ОСОБА_1 ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, і за переконанням, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Заявлений цивільний позов прокурора Дрогобицької місцевої прокуратури підлягає до задоволення повністю.

Що стосується заявлених цивільних позовів потерпілих у даній справі суд приходить до наступних висновків.

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними постановою ВСУ № 5 від 25.05.2001 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" дає визначення поняття „моральної шкоди" Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, враховує виключно значні моральні страждання потерпілих по даному кримінальному провадженню.

При вирішенні цивільних позовів, суд враховує наступне.

Статтею 127 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

З урахуванням викладеного суд вважає, що сума відшкодування моральної шкоди, яку визначили самі потерпілі, є занадто великою, а тому їх цивільні позови підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 50000 гривень кожному, оскільки вони є дітьми покійного ОСОБА_10, втратили батька, який їм матеріально допомагав, вони пережили стрес, їм завдано душевні страждання.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди з якого вбачається, що відповідно до ст.459 ЦК у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (втому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати.

Витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

З врахування наведеного цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення та з обвинуваченого слід стягнути в її користь задокументовану матеріальну шкоду - 20496,40 гривень та 150000 гривень моральної шкоди.

Що стосується стягнення грошових коштів на пам'ятник покійному ОСОБА_10 то суд враховує норми вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року та вважає, що така вимоги до задоволення не підлягає, оскільки суду не представлено доказів фактичної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості.

Також не підлягає до задоволення вимога про стягнення з обвинуваченого 7022,60 гривень витрат пов'язаних з поминальним обідом і закупівлею продуктів харчування, оскільки до поховання ці витрати не належать.

Речових доказів по справі нема.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 296 КК України 1 рік обмеження волі;

за ч. 2 ст. 121 КК України 7 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання ОСОБА_1 визначити 7 (сім) років позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради (р/р 35425201029302 у ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 13815703) кошти в сумі 2926 грн., які були затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_10.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 50000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_7 50000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_25 50000 гривень за спричинену моральну шкоду.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 150000 гривень за спричинену моральну шкоду та 20496,40 гривень задокументовану матеріальну шкоду.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя: Р.Г. Коваль