Рішення № 65082930, 28.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/1/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 Справа № 908/3506/16

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства Комплектація і обладнання (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 27)

про стягнення суми збитків

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

ОСОБА_1 участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 22/772 від 30.11.2016 р.

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства Комплектація і обладнання, м. Запоріжжя збитків в сумі 1692,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач вказує, що на підставі укладеного між сторонами договору оренди державного нерухомого майна від 01.07.2011 р. № 2782 відповідачу було передано в користування нерухоме майно. У звязку з неналежним виконанням ПВКП «Комплектація і обладнання» своїх зобовязань за договором, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 р. у справі № 5009/4150/12 договір оренди № 2782 від 01.07.2011 р. було розірвано, відповідача зобовязано повернути позивачу державне нерухоме майно (предмет оренди) за актом прийому-передачі. Як вказує позивач, предмет оренди повернуто лише 24.12.2013 р. і під час прийняття майна з оренди було встановлено, що деякі споруди зі складу обєкта оренди повертаються у погіршеному стані, зокрема, обєкт № 4 (склад Літ. П) - відсутні двері, обєкт № 7 (майстерня Літ. М) - відсутні металеві ворота, обєкт № 18 (замощення І) пошкоджено до незадовільного стану. Наведене, за доводами позивача, є підставою для покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді збитків. Відповідно до висновку про вартість майна від 17.07.2014 р. № 1371, затвердженого наказом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області від 17.07.2014 р. № 537, розмір завданих державі збитків складає 1692,00 грн. Направлені на адресу відповідача претензії з вимогою сплатити збитки залишена останнім без задоволення. Посилаючись на приписи ст.ст. 22, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.01.2017 р. порушено провадження у справі № 908/3506/16, розгляд якої призначено на 07.02.2017 р.

На підставі ст. 77 ГПК України ухвалою суду від 07.02.2017р. розгляд справи відкладався до 28.02.2017 р. у звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 03.01.2017 р. та від 07.02.2017 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Приватного виробничо-комерційного підприємства Комплектація і обладнання є: 69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, буд. 27, що співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві.

Як свідчать матеріали справи, ухвали суду від 03.01.2017 та від 07.02.2017 р. з інформацією про час та місце судового розгляду справи, були своєчасно надіслані на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, визначеного в ЄДР, в строки та порядку, встановлених статтею 87 ГПК України.

Направлене на адресу відповідача поштове відправлення з ухвалою від 03.01.2017 р. повернулося до суду з відміткою поштового відділення звязку «за закінченням терміну зберігання». Направлена на адресу відповідача ухвала від 07.02.2017 р. до суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 зазначено, що матеріали справ, звернення господарських судів і учасників судового процесу та інша інформація, яка надходить до Вищого господарського суду України, свідчать, що в діяльності деяких сторін, третіх осіб у справах набула поширення практика зловживання своїми процесуальними правами. Зокрема, мають місце нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, одночасного оскарження судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судому продовж розумного строку.

Водночас, згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком та достатність матеріалів справи для розгляду справи, оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

ОСОБА_1 клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 28.02.2017 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій об ласті (ОСОБА_3, позивачем у справі) та Приватним виробничо-комерційним підприємством «Комплектація і обладнання» (Орендарем, відповідачем у справі) було укладено договір оренди державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «Запоріжбуд» у процесі приватизації №2782 (надалі Договір).

Договір оренди укладено згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 25.06.2011р. №389.

У відповідності до умов п. 1.1 Договору ОСОБА_3 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що розміщене за адресою: м.Запоріжжя, вул. Зої Космодемянської, буд. 4, яке не увійшло до статутного капіталу ЗАТ «Запоріжбуд» у процесі приватизації, а саме:

1) виробнича будівля Літ. А, загальною площею 825,9кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА766,

2) мийка Літ. Б, загальною площею 39,0 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА767,

3) майстерня Літ. З, загальною площею 78,2 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА768,

4) склад Літ. П, загальною площею 12,0 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА769,

5) склад Літ. Р, загальною площею 15,4 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА770,

6) склад Літ. С, загальною площею 18,7 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА771,

7) майстерня Літ. М, загальною площею 12,5 кв.м., реєстровий 1239559.94.ААББАА772,

8) гараж Літ. О, загальною площею 95,3 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА773,

9) гараж Літ. У, загальною площею 45,2 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА774,

10) склади літ. Н, Т, Ч, Ю, Я, загальною площею 60,7 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА775,

11) електрозварювальний цех Літ. Л, загальною площею 40,9 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА776,

12) навіс Ш, загальною площею 139,0 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА778,

13) ворота №№ 1, 3, 6, 7, 8, 9, загальною площею 57,1 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА779,

14) площадка під обладнання № 2, загальною площею 5,9 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА780,

15) оглядова яма № 4, загальною площею 2,9 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА781,

16) вапняна яма № 5, загальною площею 9,6 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА782,

17) огорожа загальною площею 12,4 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА7783,

18) замощення І, загальною площею 1059,0 кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА784,

(надалі Майно), відповідно до планів будівель та експлікацій з технічного паспорту (Додаток 7).

Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку та висновком про вартість і на дату оцінки 18.04.2011 р. становить 353652,00 грн. без ПДВ (Додаток 3).

У відповідності до п. 1.3 Договору майно передається в оренду з метою розміщення складів.

ОСОБА_1 визначенням п. 2.1 Договору, вступ Орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта приймання-передавання орендованого майна (Додаток 2).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 5.5 Договору обов'язком Орендаря є: забезпечення запобігання пошкодженню та псуванню майна, тримання майна в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримання майна в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснення заходів пожежної безпеки.

Пунктом 5.12 Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, Орендар зобовязаний повернути ОСОБА_3 орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитків в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Розділом 6 Договору визначено права Орендаря, зокрема, використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.

ОСОБА_1 приймання-передавання від 01.07.2011 р. ОСОБА_3 передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зої Космодемянської, буд. 4.

У відповідності до п. 10.1 Договору, цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, з 01.07.2011 року по 29.06.2014 року, включно.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 р. у справі №5009/4150/12 було розірвано договір № 2782/д оренди державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного капіталу ЗАТ Запоріжбуд у процесі приватизації, який укладено 01.07.2011 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та Приватним виробничо-комерційним підприємством Комплектація і обладнання. Зобовязано Приватне виробничо-комерційне підприємство Комплектація і обладнання повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області державне нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 2782 оренди державного нерухомого майна, що не увійшло до статутного капіталу ЗАТ Запоріжбуд у процесі приватизації від 01.07.2011 р. (згідно наведеному переліку) шляхом підписання акту прийому-передачі. Рішення господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 р. у справі №5009/4150/12 у апеляційному порядку не оскаржено, набрало законної сили 04.01.2013 р.

ОСОБА_1 актом приймання-передавання державного нерухомого майна орендоване майно було фактично повернуто відповідачем ОСОБА_3 24.12.2013 р.

ОСОБА_1 доводами позивача, під час прийняття майна з оренди, було встановлено, що деякі споруди зі складу обєкта оренди фактично повертаються в стані, гіршому ніж під час їх передачі в оренду, а саме: об'єкт № 4 (склад Літ. П, загальною площею 12,0кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА796) - відсутні двері; об'єкт №7 (майстерня Літ. М, загальною площею 12,5кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА772) - відсутні металеві ворота; обєкт № 18 (замощення І, загальною площею 1059,0кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА784) - пошкоджений до незадовільного стану.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 17.07.2014 р. №537 затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності ПП «Дніпротех і К», згідно з яким розмір збитків, завданих державі від пошкодження державного майна, з урахуванням податку на додану вартість, становить 1692,00 грн.

14.08.2014 р. та 09.12.2015 р. на адресу відповідача було направлено Претензії (вих. №11-01-05390 та вих. №11-22-07504, відповідно) з пропозицією сплатити збитки у добровільному порядку.

Претензії залишено відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства Комплектація і обладнання збитків в сумі 1692,00 грн. стали предметом судового розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Бюджетного кодексу України, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Частиною 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України встановлено, що перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011р. № 106 Фонд державного майна України є органом, що контролює справляння надходжень до державного бюджету України.

Разом із тим, Регіональне відділення ФДМ України по Запорізькій області у відповідності до Положення про Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області, затвердженого Головою Фонду державного майна України від 19.07.2012р., є державним органом, що здійснює державну політику у сфері приватизації та оренди державного майна. На регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області покладено захист державних інтересів в цій сфері.

Також, відповідно до п. 5.3 Положення РВ ФДМ України по Запорізькій області, зокрема,

- проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду регіональним відділенням, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає їх замовником, укладає договори проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна);

- здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди.

Спірні правовідносини сторін виникли у звязку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов договору оренди, в тому числі реалізацією його права стягнення з порушників зобовязання заборгованості. Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави розірвання договору, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

ОСОБА_1 своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Виходячи з предмету оренди за договором № 2782 від 01.07.2011 р., правовідносини сторін щодо порядку користування майном регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Пунктом 5.5 укладеного між сторонами Договору до обовязків Орендаря віднесено, зокрема, забезпечення запобігання пошкодженню та псуванню майна, тримання майна в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримання майна в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснення заходів пожежної безпеки.

ОСОБА_1 змістом абзацу 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося вище, згідно з ОСОБА_1 приймання-передавання від 01.07.2011 р. ОСОБА_3 передано, а Орендарем прийнято в строкове платне користування державне нерухоме майно, розміщене за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зої Космодемянської, буд. 4.

У вказаному ОСОБА_1 зазначено, що орендар повідомлений та згоден з тим, що технічні та обємно-планувальні характеристики у тому числі особливі властивості та недоліки орендованого майна відповідають тим, які відображені у звіті про незалежну оцінку майна станом на 18.04.2011 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 р. у справі №5009/4150/12 у звязку з неналежним виконанням Орендарем своїх зобовязань договір №2782/д оренди державного нерухомого майна від 01.07.2011 р. було розірвано, зобовязано Приватне виробничо-комерційне підприємство Комплектація і обладнання повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області державне нерухоме майно, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені господарським судом у справі № 5009/4150/12 мають преюдиційне значення при розгляді даної справи та не потребують повторного доказування.

Згідно із п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства Орендаря, майно протягом трьох робочих днів з дати розірвання (припинення) повертається Орендарем ОСОБА_3.

ОСОБА_1 визначенням п. 10.10 Договору майно вважається поверненим ОСОБА_3 з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Судом встановлено, що фактично предмет оренди було повернуто Орендарем ОСОБА_3 за ОСОБА_1 приймання-передавання від 24.12.2013 р.

При цьому, зазначеним ОСОБА_1 зафіксовано, що деякі споруди зі складу обєкта оренди повертаються в стані, гіршому ніж під час їх передачі в оренду, а саме:

- об'єкт № 4 (склад Літ. П, загальною площею 12,0кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА796) - відсутні двері;

- об'єкт № 7 (майстерня Літ. М, загальною площею 12,5кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА772) - відсутні металеві ворота;

- обєкт № 18 (замощення І, загальною площею 1059,0кв.м., реєстровий номер 1239559.94.ААББАА784) - пошкоджений до незадовільного стану.

Пунктом 5.12 укладеного між сторонами Договору передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору, обов'язком Орендаря є повернення ОСОБА_3 орендованого майна в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодування Орендодавцеві збитків в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової орендованого майна) з вини Орендаря.

Таким чином, з досліджених судом обставин справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо забезпечення запобігання пошкодженню майна та повернення його ОСОБА_3 у стані, не гіршому, ніж на момент передачі в оренду, належним чином не виконав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

При цьому, під невиконанням зобовязання слід розуміти такі дії чи бездіяльність сторони зобовязання, в результаті яких зобовязання не виконане ані повністю, ані частково.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до приписів статей 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Аналогічні норми містяться і в ст. 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини боржника.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність субєктів господарських відносин. По-друге, це правосубєктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо. Третя підстава це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться: наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі); протиправність поведінки правопорушника; причинний звязок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками; вина правопорушника.

Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками. Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності. Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.

В даному випадку, позивач вважає, що дії (бездіяльність) відповідача, що призвели до пошкодження та нестачі переданого в оренду майна слід розцінювати як протиправну поведінку відповідача, внаслідок якої державі завдано збитки на суму 1692, 00 грн.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.

В даному випадку вина виражається у невиконанні (неналежному виконанні) обов'язків (згідно договору) по забезпеченню запобігання пошкодженню та псуванню об'єкта нерухомого майна.

Частиною 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Тобто, тягар доведення відсутності вини покладено на відповідача.

Відповідачем таких доказів не надано.

Разом з тим, умовами укладеного між сторонами Договору (п. 5.12) передбачено сплату збитків в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності ПП «Дніпротех і К» № 1371 від 17.07.2014 р., затвердженого наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області від 17.07.2014 р. № 537, розмір збитків, завданих державі від пошкодження державного майна, з урахуванням податку на додану вартість, становить 1692,00 грн.

Слід зазначити, що повноваження щодо затвердження актів оцінки (висновків про вартість майна) надано позивачу відповідно до п. 5.3 Положення РВ ФДМ України по Запорізькій області.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, суд констатує наявність повного складу цивільного правопорушення та відзначає протиправність поведінки відповідача у спірних правовідносинах.

З огляду на викладені обставини і наданого позивачу права вимагати сплати збитків в разі погіршення або часткової втрати орендованого майна, суд вважає вимогу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області про стягнення збитків в сумі 1692,00 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобовязання по оплаті збитків після отримання ним претензій позивача.

ОСОБА_1 таких обставин, враховуючи вищевикладене, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача шляхом стягнення суми 1378,00 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства Комплектація і обладнання (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 27, код ЄДРПОУ 32469741) на користь державного бюджету збитки в сумі 1692 (одна тисяча шістсот девяносто дві) грн. 00 коп. шляхом перерахування коштів за наступними реквізитами: Одержувач: державний бюджет Жовтневого району, 21080600, код ЄДРПОУ 38025440, Банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, р/р 31114102700003, стягувачем є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280).

Стягнути з Приватного виробничо-комерційного підприємства Комплектація і обладнання (69063, м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 27, код ЄДРПОУ 32469741) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 20495280) суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.03.2017 р.

Суддя М.В. Мірошниченко