Ухвала суду № 65082562, 27.02.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

27.02.2017Справа № 910/5865/14

За скаргою Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/5865/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

про розірвання договору, стягнення грошових коштів та усунення перешкод у користуванні майном

та

за зустрічним позовом Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

до Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"

про визнання права оренди нежилого приміщення

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від стягувача: Бородкін Д.І. - за довіреністю;

від боржника за первісним позовом: не з'явились;

від ВДВС: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/5865/14 (колегія суддів у складі: Цюкало Ю.В. (головуючий), Літвінова М.Є., Босий В.П.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" грошові кошти: 3 184 129,74 грн. основного боргу, 75 004,44 грн. 3% річних, 751 342,68 грн. втрат від інфляції, 1 000,00 грн. пені, 31 281,26 грн. судових витрат. В іншій частині первісного позову відмовлено. Повернуто ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" з Державного бюджету України 2 000,00 грн. судового збору, що сплачено у більшому розмірі, ніж передбачено законом. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 року у справі №910/5865/14 скасовано в частині відмови у стягненні 17 002,32 грн. пені, 18 381,69 грн. 3% річних, 131 813,10 грн. інфляційних втрат та 2 470 796,36 грн. неустойки та прийнято в цій частині нове рішення, викладено п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/5865/14 в наступний редакції: "Стягнути з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема,73, код 25287988) на користь приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А, код 31059007) грошові кошти в розмірі: 3 184 129,74 грн. основного боргу, 18 002,32 грн. пені, 2 470 796,36 грн. неустойки, 93 386,13 грн. 3% річних та 883 155,78 грн. втрат від інфляції". В решті рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/5865/14 залишено без змін. Стягнуто з державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м. Київ, вул. Артема,73, код 25287988) на користь приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А, код 31059007) 51 631,02 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 18 690,21 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

20.11.2015 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 року видано відповідні накази.

В лютому 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" надійшла скарга на бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/5865/14, відповідно до якої, скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо ненаправлення для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.11.2015 року у справі №910/5865/14 до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;

- зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору у сумі 70 321,23 грн. у справі №910/5865/14, супровідний лист та завірені належним чином копії інших матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5865/14.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду скаргу по справі №910/5865/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В., судді Босий В.П., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року розгляд скарги призначено на 27.02.2017 року. Зобов'язано Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надати суду: належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 50634818 (в повному обсязі) по виконанню наказу № 910/5865/14 від 20.11.2015 року Господарського суду міста; письмові пояснення з приводу заявленої скарги та заперечення по суті скарги.

Представник стягувача в судове засідання, призначене на 27.02.2017 року, з'явився, надав усні пояснення, відповідно до яких подану скаргу підтримав, відповів на запитання суду.

Представники боржника в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представники ВДВС в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 50634818 по виконанню наказу № 910/5865/14 від 20.11.2015 року Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року та заперечень по суті скарги не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 0103041599255, згідно якого 20.02.2016 року представник ВДВС отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про призначення скарги до розгляду від 08.02.2017 року.

З огляду на вищевикладене, оскільки представники відповідача (боржника) та ВДВС не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях та не виконали вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року, беручи до уваги те, що присутній у судовому засіданні представник стягувача (скаржника) проти розгляду скарги без участі уповноважених представників боржника та органу ДВС не заперечував, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення скарги, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноважених представників вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника скаржника, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником, або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до статей 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

У силу ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст. 12 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" (далі - Постанова № 14) визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Відповідно до п. 2 постанови № 14 стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

При цьому в обґрунтування поданої скарги стягувач з посиланням на приписи Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" зазначає, що оскільки відповідач (боржник) є державним підприємством, а рішення залишилось повністю невиконаним понад шість місяців з моменту відкриття виконавчого провадження, службові особи відділу державної виконавчої служби Шевченківського управління юстиції у м. Києві були зобов'язані не пізніше 28.09.2016 року, тобто через шість місяців після відкриття виконавчого провадження, скласти акт, яким встановити неможливість виконання рішення і направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, оригінал виконавчого документа у справі №910/5865/14, супровідний лист та завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження. Проте всупереч вимогам зазначеного закону вищезазначених дій ВДВС вчинено не було, в зв'язку з чим стягувач звернувся до суду з даною скаргою.

Судом встановлено, що 28.03.2016 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50634818 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.11.2015 року у справі №910/5865/14 про стягнення з ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ПАТ "Інститут розвитку передових технологій" судового збору в сумі 70 321,23 грн.

Постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 28.03.2016 року закінчено виконавче провадження № 50634818, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 258/7 від 11.09.2015 року, вказано про припинення діяльності Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 25287988, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, б. 73 шляхом ліквідації. Головою ліквідаційної комісії призначено Личова О.В. - заступника генерального директора Держінформ'юст з правових питань. У зазначеному наказі вказано, що ліквідаційна комісія здійснює управління справами Держінформ'юст на період до завершення його ліквідації, у тому числі представляє підприємство у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені підприємства.

В подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 року у справі № 910/5865/14 визнано незаконною та недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження №50634818 від 28.03.2016 року та зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Шевченківського районного у місті Києві управління юстиції відновити виконавче провадження №50634818.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Частиною 5 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що стягувач, суд або орган (посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов'язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред'явити його до виконання.

Суд зазначає, що Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання, є спеціальним по відношенню до Закону України "Про виконавче провадження" щодо виконання судових рішень про стягнення коштів з державного підприємства. Тобто, спеціальна норма (закон) має пріоритет над загальною нормою.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень" Держава гарантує виконання рішення про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Як встановлено судом, відповідно до Статуту Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції № 76/5 від 09 грудня 1997 року "Про утворення державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України", ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є підприємством державної форми власності та здійснює інформатизацію органів державної влади, таких як державна виконавча служба, органи нотаріату, а також банків та комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації. Крім того, в рамках своєї діяльності та з метою оперативного використання інформації Держінформ'юст впроваджує в вищезазначених органах сучасне обладнання, надає користувачам інформаційно-консультативні та технічні послуги щодо користування інформаційною мережею Міністерства юстиції, яка складається з низки Державних реєстрів.

Зокрема, статтею 4 Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень" встановлені особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного закону виконання рішень суду про стягнення коштів з повного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень").

Крім того, згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку у тексті цього документа термін "боржники" вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 24 Порядку встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок).

Виходячи з положень даного Порядку боржниками є визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства. Отже, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України - відповідач у даній справі є боржником в розумінні вказаних норм Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень" та Порядку.

При цьому відповідно до п. 7 Порядку у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Натомість судом встановлено факт спливу з моменту відкриття виконавчого провадження - 28.03.2016 року шестимісячного строку на виконання рішення про стягнення коштів з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України по даній справі, наданого ДВС для виконання в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", та невиконання ДВС приписів Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", зокрема, в частині здійснення передачі документів виконавчого провадження та оригіналу виконавчого документа Казначейству, що не спростовано ВДВС належними доказами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд наголошує, що в п. 54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що саме на державу покладено обов'язок дбати проте, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції…Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Тобто, в даному випадку виконання судового рішення та дотримання прав стягувача не повинно ставитись в залежність від дій/бездіяльності державного виконавця та інших учасників виконавчого провадження, що в результаті порушує зобов'язання держави в організації системи виконання рішення.

Отже, незастосування приписів Закону України "Про гарантії щодо виконання судових рішень" та неспрямування до Державної казначейської служби України документів та відомостей, необхідних для фактичного виконання постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/5865/14, що не було спростовано державним виконавцем, є порушенням прав стягувача.

Пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин суд приходить до висновку, що скарга Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим зобов'язує Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів оригінал виконавчого документа у справі №910/5865/14, супровідний лист та завірені належним чином копії інших матеріалів виконавчого провадження для подальшого виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у справі №910/5865/14.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій" на незаконну бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/5865/14 задовольнити.

2. Зобов'язати Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві направити до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів оригінал виконавчого документа у справі №910/5865/14 про стягнення 51 631,02 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 18 690,21 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, супровідний лист та завірені належним чином копії інших матеріалів виконавчого провадження №50634818 для подальшого виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 року у справі №910/5865/14.

Головуючий суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Босий В.П.

Суддя Літвінова М.Є.