Ухвала суду № 65081815, 28.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 755/214/17 Головуючий в 1 інстанції - Гончарук В.П.

Апеляційне провадження №22-ц/796/3725/2017 Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року про повернення позовної заяви в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання укладеним типового договору про постачання енергії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою до ПАТ «Київенерго» про визнання укладеним типового договору про постачання енергії.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06.01.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про визнання укладеним типового договору про постачання енергії - повернуто позивачу для подання до належного суду.

Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Вказував на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Позовні вимоги про визнання укладеним типового договору про постачання електричної енергії стосуються захисту прав позивача, пов'язаних з користуванням нерухомим майном, яке знаходиться в Дніпровському районі за адресою: АДРЕСА_1, а тому на дані правовідносини поширюються правила виключної підсудності.

До апеляційного суду позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а такожоб'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви , суд виходив з того, що місцезнаходження відповідача ПАТ «Київенерго» є м. Київ, пл. І.Франка, 5, що територіально не відноситься до Дніпровського району м. Києва, а тому, відповідно ч. 2 ст. 109 ЦПК України, дана справа не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується тому, що суд першої інстанції, постановив ухвалу без належного врахування обставин, що мають значення для справи та невірно застосував норми процесуального права.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пред'явив позов до відповідача та просив визнати укладеним типовий договір про постачання електричної енергіїдо нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1.

Тобто між сторонами виник спір про порушення відповідачем права користування позивача нежитловим приміщенням, через відмову відповідача укласти договір постачання електричної енергії, для якого, відповідно до вищенаведених роз'яснень встановлено виключну підсудність.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позов повинен бути пред'явлений за загальними правилами підсудності є помилковим .

При поверненні позовної заяви був порушений порядок, встановлений для вирішення цього питання, а тому ухвала підлягає скасування з поверненням цього питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу частково, так як прохання позивача в апеляційній скарзі про направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду не може бути задоволено апеляційним судом, оскільки питання про відкриття провадження, ще не було вирішене місцевим судом, а його вирішення належить виключно до компетенції суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року скасувати, а питання про відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді: