Рішення № 65081640, 03.03.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2017 Справа № 904/130/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дом.Ком", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 8339,73 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: представник Снігур А.Л., довіреність від 03.08.2016;

від відповідача: адвокат Рижов Д.В., договір про надання послуг адвоката від 13.02.2017, свідоцтво №425 від 19.12.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дом.Ком" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому заявило вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2013 по 01.11.2016 у сумі 6750,03 грн, інфляційних нарахувань у сумі 1377,30 грн та 3% річних у сумі 212,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність між сторонами письмового договору та відмову відповідача від оплати вартості фактично отриманих ним послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, яка, на думку позивача, є незаконною та порушує його права.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне: - належне йому приміщення є приміщенням підвального типу і не має точок доступу до сходових клітин; наведені позивачем тарифи містять обумовлену складову, одержувачем якої відповідач ні за яких умов бути не може; - серед послуг міститься прибирання підвалу, частиною якого є належне відповідачу приміщення, що прибирається власними силами; - приміщення не має жодного сполучення з системою опалення та гарячого водопостачання, тому цю послугу відповідач не має можливості отримувати; - враховуючи повну відсутність переліку робіт, з яких складаються рахунки, а також те що подібні роботи позивачем взагалі не проводились, природа складових цих рахунків викликає сумніви в їх достовірності; - рахунки виставляються за фактом існуючої площі та встановлених тарифів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дом.Ком" був укладений договір №б/н, згідно якого до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дом.Ком" з 01.04.2013 перейшли функції управителя та надавача послуг з утримання, зокрема, і будинку АДРЕСА_1.

Додатковою угодою від 11.11.2013 до вищезазначеного договору, підписаного та засвідченого печаткою установи та товариства, було визначено, що договір починає свою дію з 01.04.2013 та діє безстроково.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 25-28), Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВМС №006173, ВМС №006174 від 02.04.2009, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Борисенко С.М., зареєстрованого в реєстрі за №803, є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Дом.Ком" забезпечує надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території в житловому будинку АДРЕСА_1, в якому у підвал вбудоване належне відповідачу нежиле приміщення.

Договір на відшкодування витрат на обслуговування будинку між сторонами не укладався.

Як зазначає позивач, відповідачу, як власнику цього приміщення, у період з 01.04.2013 по 01.11.2016 було надано послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території на суму 6750,03 грн.

На підтвердження надання відповідачу зазначених послуг позивачем суду подано наступні документи (а.с 40-94):

- односторонньо підписані позивачем акти здачі-прийняття робіт: від 30.04.2013 на суму 189,17 грн; від 31.05.2013 на суму 18,63 грн; від 28.06.2013 на суму 116,20 грн; від 31.07.2013 на суму 114,36 грн; від 30.08.2013 на суму 87,55 грн; від 30.09.2013 на суму 189,17 грн; від 31.10.2013 на суму 166,65 грн; від 29.11.2013 на суму 67,90 грн; від 31.01.2014 на суму 189,17 грн; від 28.02.2014 на суму 189,17 грн; від 31.03.2014 на суму 98,23 грн; від 30.04.2014 на суму 99,22 грн; від 30.05.2014 на суму 189,17 грн; від 30.06.2014 на суму 133,55 грн; від 31.07.2014 на суму 139,10 грн; від 29.08.2014 на суму 189,17 грн; від 30.09.2014 на суму 189,17 грн; від 31.10.2014 на суму 189,17 грн; від 28.11.2014 на суму 189,17 грн; від 31.12.2014 на суму 189,17 грн; від 30.01.2015 на суму 189,17 грн; від 27.02.2015 на суму 189,17 грн; від 31.03.2015 на суму 189,17 грн; від 30.04.2015 на суму 189,17 грн; від 29.05.2015 на суму 189,17 грн; від 30.06.2015 на суму 189,17 грн; від 31.07.2015 на суму 189,17 грн; від 31.08.2015 на суму 189,17 грн; від 30.09.2015 на суму 189,17 грн; від 30.10.2015 на суму 189,17 грн; від 30.11.2015 на суму 189,17 грн; від 31.12.2015 на суму 189,17 грн; від 29.01.2016 на суму 189,17 грн; від 29.02.2016 на суму 189,17 грн; від 31.03.2016 на суму 189,17 грн; від 29.04.2016 на суму 189,17 грн; від 31.05.2016 на суму 189,17 грн; від 30.06.2016 на суму 189,17 грн; від 29.07.2016 на суму 189,17 грн; від 31.08.2016 на суму 143,34 грн; від 30.09.2016 на суму 64,09 грн; від 31.10.2016 на суму 52,54 грн;

- рахунки на відповідні суми;

- копії описів вкладення у цінні листи про направлення на адресу відповідача актів здачі-прийняття робіт та рахунків за період з квітня 2013 по жовтень 2016.

Нарахування вартості послуг, суму яких заявлено до стягнення з відповідача, здійснено позивачем на підставі постанови Кабінету міністрів України №869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" і рішень Криворізької міської ради №415 від 14.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу" (а.с. 97) та №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі" (а.с. 98).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка виникла на підставі фактичних (бездоговірних) правовідносин сторін у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо) (стаття 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

У відповідності до пункту 1 статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у даній сфері.

Згідно із частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Як визначено частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, зазначеними нормами закону споживачів зобов'язано оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі від 30.11.2013 у справі №6-59цс13.

Проте, у разі неукладення сторонами договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивач повинен довести надання таких послуг.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За приписами статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування заявленої до стягнення суми вартості послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території здійснено позивачем виходячи з площі належного відповідачу приміщення та тарифу, встановленого рішеннями Криворізької міської ради №415 від 14.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу" та №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі".

Рішенням Криворізької міської ради №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі" встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) окремо по кожному будинку на рівні, встановленому для населення (п. 1.1). Пунктом 2 зазначеного рішення управителів житлових будинків зобов'язано здійснювати перерахунки за ненадані або надані не в повному обсязі послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно Додатку до рішення №415 від 14.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу" тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій будинку по АДРЕСА_1 у розмірі 1,5903 грн/кв.м встановлено для квартир першого поверху, другого поверху і вище поверхів.

До величини тарифу включено певний перелік послуг, а саме: - прибирання прибудинкової території вартістю 0,4455 грн/кв.м; - прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі вартістю 0,0006 грн/кв.м; - технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем (гарячого та холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливної каналізації) вартістю 0,2797 грн/кв.м; - дератизацію вартістю 0,0087 грн/кв.м; - дезінсекцію вартістю 0,0112 грн/кв.м; - обслуговування димовентиляційних каналів вартістю 0,0587 грн/кв.м; - поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку на прибудинковій території (в т.ч спортивних, дитячих та інших майданчиків) вартістю 0,6505 грн/кв.м; - експлуатацію номерних знаків на будинках вартістю 0,0015 грн/кв.м; - освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води вартістю 0,1340 грн/кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на фактичне отримання відповідачем послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій у період з 01.04.2013 по 01.11.2016 на суму 6750,03 грн і неоплату їх вартості, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані позивачем документи в обґрунтування заявленої до стягнення суми вартості послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій за період з 01.04.2013 по 01.11.2016 не можуть бути прийняті судом як доказ надання цих послуг, оскільки рахунки та не підписані відповідачем акти здачі-прийняття робіт за спірний період не містять переліку наданих послуг, що також унеможливлює і визначення застосованого до них тарифу.

З огляду на те, що належне відповідачу приміщення є підвальним приміщенням, рішенням Криворізької міської ради №415 від 14.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій для населення Жовтневого району м. Кривого Рогу" не передбачено тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для підвальних приміщень (лише для квартир першого і вище поверхів), а позивачем не надано суду облікових карток (табуляграм) фактичного споживання відповідачем включених до тарифу послуг, які є підставою встановлення факту, обсягу та вартості надання цих послуг, суд доходить висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, оскільки позивач не довів того, які послуги надані відповідачу та яка вартість дійсно наданих послуг.

Висновок суду обумовлений тим, що технічні характеристики і цільове призначення приміщення виключають можливість надання позивачем і відповідно отримання відповідачем певних послуг, обумовлених тарифом, що згідно рішення Криворізької міської ради №435 від 27.12.2011 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) у м. Кривому Розі" є підставою для здійснення перерахунку за ненадані або надані не в повному обсязі послуги.

З урахуванням викладеного правові підстави для стягнення з відповідача 6750,03 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги та застосування до нього передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК України спеціального виду цивільно-правової відповідальності у вигляді інфляційних нарахувань відсутні, а вимоги позивача є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що предметом позову у справі №910/8062/15, постанову Вищого господарського суду України від 13.01.2016 у якій позивач наводить в якості прикладу судової практики застосування норм статей 1212, 1213 ЦК України під час розгляду аналогічних справ, є заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, але це ті послуги, об'єм та вартість яких можна встановити і без наявності договору між сторонами, тому суд не вбачає підстав для застосування наведеної практики до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.03.2017.

Суддя В.Д. Воронько