Постанова № 65081024, 24.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" лютого 2017 р. № 820/6877/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Кікоян Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш - Україна" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмаш - Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 05 грудня 2016 року №0002201402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 382091,25 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 305673 грн. та за штрафними санкціями у сумі 76 418 грн. 25коп. - скасувати повністю;

2. Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 451 047 грн.00 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 698 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 349,00 грн. - скасувати частково у загальній сумі 450 847 грн. 50 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 565 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 282,50 грн.

3. Зобовязати ГУ ДФС у Харківській області доповнити висновок акту перевірки від 25.08.2016 року №492/20-40-14-02-07/33120036 приписом про визнання фактично понесених ТОВ Спецмаш-Україна, але не відображених у податковій декларації підприємством, витрат за 2014 рік на суму 2 071 982 грн.;

4.стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що 30 серпня 2016 року ТОВ «Спецмаш-Україна» отримало акт про результати документальної планової виїзної перевірки нашого підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016 року від 25.08.2016 року №492/20-40-14-02-07/33120036.

19 вересня 2016 року ТОВ «Спецмаш-Україна» отримало лист ГУ ДФС у Харківській області від 14.09.2016 року №5281/10/20-40-14-02-16 «Про розгляд заперечення до акту від 25.08.2016 року №492/20-40-14-02-07-33120036», в якому зазначено, що заперечення платника податку залишено без задоволення.

Цього ж дня - 19 вересня 2016 року підприємством отримано наступні податкові повідомлення-рішення:

1. податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001511402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 487391,25 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 410 973 грн. та за штрафними санкціями у сумі 76 418 грн. 25коп

2. податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 451 047 грн.00 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 698 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 349,00 грн.;

Позивач з висновками акту від 25.08.2016 року №492/20-40-14-02-07/33120036 та податковими повідомленнями-рішеннями від 05 грудня 2016 року №0002201402 та від 16.09.2016 року №0001521402 не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, щодо задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.

Судом встановлено, що працівниками ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Спецмаш - Україна», код за ЄДРПОУ 33120036, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р.

За наслідками перевірки було складено акт №492/20-40-14-02-07/33120036 від 25.08.2016 року яким встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.12 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 410 973 грн., у тому числі за 2014 рік в сумі 305 673 грн., за 2015 рік в сумі 105 300грн; п. 189.1 ст.189, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 300 698 грн., у т.ч. за лютий 2014 року у сумі 133 грн.,за грудень 2014 року у сумі 295 031 грн., за січень 2015 року в сумі 5534 грн. та збільшено від'ємне значення по ПДВ за грудень 2014 року на суму 5534 грн.

Суд зазначає, що на думку відповідача, порушення полягає в тому, що підприємство завищило інші витрати за рахунок включення до їх складу придбання послуг з научно-дослідницької роботи у ФО-П ОСОБА_1 на суму 1 698 180 грн. згідно акту виконаних робіт (послуг) №1512-1 від 15.12.2014 року, на суму 300 000 грн. згідно акту виконаних робіт (послуг) №2907-1 від 31.07.2015р., на суму 135 000грн. згідно акту виконаних робіт (послуг) №3108-1 від 31.08.2015року, на суму 150 000 грн. виконаних робіт (послуг) №3009-1 від 30.09.2015 року.

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.03.2016, з 01.01.2015 до переліку видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 додано вид діяльності 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах».

Аналізуючи види діяльності, які здійснював ФОП ОСОБА_1., зроблено висновок, що в 2014 році на адресу ТОВ «Спецмаш-України» надано послуги з проведення науково-дослідницьких робіт, які не передбачені свідотством платника єдиного податку та в поданій за 2014 рік податковій звітності щодо отриманого доходу.

Крім того, в ході перевірки відповідно до наданих табелів обліку робочого часу та відомостей по нарахуванню заробітної плати було встановлено, що ОСОБА_1 був працівником ТОВ «Спецмаш-Україна» на посаді начальника виробництва.

В ході перевірки відповідно до наданих табелів обліку робочого часу та відомостей по нарахуванню заробітної плати було встановлено, що на ТОВ «Спецмаш-Україна» в перевіреному періоді з 01.01.2014 по 31.03.2016 працювали інженери-конструктори та конструктор.

Перевіркою встановлено, що у наданих до перевірки актах виконаних робіт від 15.12.2014 №1512-1, від 31.07.2015 №2907-1, від 31.08.2015 №3108-1, від 30.09.2015 №3009-1 не зазначено кількість затраченого часу, вартість та кількість затрачених годин, вартість оплати праці та нарахованого ЄСВ на оплату праці, витрачені матеріали, на якому обладнанні проводились наукові дослідження, а також підпис відповідальної особи за проведення господарської операції та виконання господарської операції співпадає з підписом ФОП ОСОБА_1

Підприємство не погодилось із висновками акту і надало свої заперечення до нього від 05.09.2016 року №0509.

19 вересня 2016 року ТОВ «Спецмаш-Україна» отримало лист ГУ ДФС у Харківській області від 14.09.2016 року №5281/10/20-40-14-02-16 «Про розгляд заперечення до акту від 25.08.2016 року №492/20-40-14-02-07-33120036», в якому зазначено, що заперечення платника податку залишено без задоволення.

Цього ж дня - 19 вересня 2016 року підприємством отримано наступні податкові повідомлення-рішення:

1. податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001511402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 487391,25 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 410 973 грн. та за штрафними санкціями у сумі 76 418 грн. 25коп

2. податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 451 047 грн.00 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 698 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 349,00 грн.;

До податкових повідомлень-рішень додано розрахунок фінансових санкцій.

Підприємство не погодилося із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та направило скаргу до ДФС України (вх..№23951/6 від 04.10.2016р.).

05.12.2016 року ТОВ «Спецмаш-Україна» отримало рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 30.11.2016р. №25811/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001511402 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ФОП ОСОБА_2, та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 залишено без змін, а скаргу частково задоволено.

07.12.2016 року ТОВ «Спецмаш-Україна» отримало податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 05 грудня 2016 року №0002201402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 382091,25 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 305673 грн. та за штрафними санкціями у сумі 76 418 грн. 25коп.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ТОВ «Спецмаш-Україна» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) укладено договір від 01.03.2013 №1-К, згідно з п.1 якого Виконавець зобов'язується виконати та надати Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити науково-дослідницьку роботу на тему: Визначення технічної можливості та необхідних ресурсів для можливого випуску виробів контактор пневматичний ПК-753, контактор пневматичний ПК-356, контактор пневматичний ПК-360, вентиль електропневматичний ЕВ-5. Для виконання зазначених досліджень Виконавець зобов'язується провести обміри виробів прототипів, провести моделювання деталей і збір одиниць, виконати рішення задач інженерного аналізу, провести дослідження можливого застосування прес-форм різних методів лиття для кожної деталі.

Відповідно до акту виконаних робіт (послуг) від 15.12.2014 №1512-1 підписаного директором ТОВ «Спецмаш-Україна» ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1, на підставі договору від 01.03.2013 №1-К були надані послуги: «Проведення научно-дослідницької роботи на тему: «Визначення технічної можливості та необхідних ресурсів для можливого випуску виробів контактор пневматичний ПК-753, контактор пневматичний ПК-356, контактор пневматичний ПК-360, вентиль електропневматичний ЕВ-5», вартість послуг складає 1698180 грн. без ПДВ.

В податковому обліку придбані послуги включено до складу інших витрат по рядку 06.4.33 «Витрати на придбання послуг (робіт) з інжинірингу» додатка ІВ до рядка 06.4 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 1698180 гривень.

Відповідно до п.1 договору на виконання науково-дослідницьких робіт від 30.03.2015 №К, укладеного між ТОВ «Спецмаш-Україна» та ФОП ОСОБА_1Ю, Виконавець зобов'язується виконати і здати Замовнику, а останній зобов'язується прийняти та оплатити Виконавцю науково-дослідницьку работу по темі: «Визначення технічної можливості та необхідних ресурсів для можливого випуску виробу електрогідравлічний толкатель з развиваемым усилием 300Н, ходом штока 50мм по (далее работу)». Для виконання - зазначених досліджень Виконавець зобов'язаний: провести обмір виробів прототипів, провести моделювання деталей і зборочних одиниць, виконати вирішення задач інженерного анализа (призвести пошук інформації, підбор матеріалів, затвердження деталей), провести дослідження можливості застосування прес-форм різних методів лиття для кожної деталі виробу з метою найбільш вигідного і найбільше якісного методу виготовлення даних деталей.

На підставі договору від 30.03.2015 №К між ТОВ «Спецмаш-Україна» та ФОП ОСОБА_1Ю підписані акти виконаних робіт (послуг) від 31.07.2015 №2907-1, від31.08.2015 №3108-1, від 30.09.2015 №3009-1 на загальну суму 585000 гривень.

В податковому обліку придбані послуги включено до складу витрат в сумі 585000 гривень.

Під час перевірки було встановлено, що в перевіреному періоді з 01.01.2014 по 31.03.2016 послуги з проведення науково-дослідних робіт ФОП ОСОБА_1 (сплачує єдиний податок за III групою по коду діяльності 25.62- механічна обробка деталей) надавав одночасно з послугами по механічній обробці деталей, які включено до складу витрат в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Спецмаш-Україна» за 2014 рік в сумі 1463727 грн., за 2015 рік- 1605240 грн., за 1 квартал 2016 рік - 355310 гривень.

Також судом встановлено, що позивач є виробником кранового обладнання, яке використовується у різних галузях промисловості, зокрема, на залізниці та на підприємствах, які мають локомотивні парки. Продукція позивача є технічно складною і між етапом прийняття рішення про виробництво нового виду продукції до початку безпосередньо її виробництва проходить тривалий період часу, оскільки життєвий цикл науково-технічних розробок складається із:

- наукових досліджень;

- проектно-конструкторських розробок;

- створення дослідних зразків;

- їх випробування та впровадження у виробництво.

Такі етапи визначені не нашим підприємством, а нормативними актами нашої держави. Зокрема, їх наведено у п.1.1 Методики визначення економічної ефективності витрат на наукові дослідження і розробки та їх впровадження у виробництво, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 25.09.2001 року №218/446.

В р.2 «Технічні умови» договорів визначено обов'язки замовника щодо забезпечення проведення дослідження.

Вид роботи, що є предметом вказаних договорів, не відноситься до коду 74.3 КВЕД ДК 009:2005.

Так, відповідно до Національного класифікатора України ««Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005 для коду 74.3 передбачено «Технічні випробування та дослідження».Наказом Держкомстату від 26.12.2005 року №375 по цьому класифікатору наведено вичерпний перелік послуг, що включає цей підклас, а саме:

- вимірювання чистоти води та повітря, радіоактивності тощо;

- аналіз стану навколишнього середовища: газів, диму, стічних вод тощо;

- випробувальні роботи в галузі гігієни харчування, у т.ч. випробування та ветеринарний контроль, пов'язані з виробництвом продуктів харчування;

- випробування на міцність, надійність та зносостійкість виробів;

- контроль розрахунків елементів будівельних конструкцій;

- сертифікацію літаків, транспортних засобів, резервуарів, працюючих під тиском, ядерних установок тощо;

- технічний догляд автотранспортних засобів.

Також суд зазначає, що на момент укладення договору між ТОВ «Спецмаш-Україна» та ФОП ОСОБА_1 №1-К від 01.03.2013 року набрав чинності Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, в якому код 74.3 це «Надання послуг перекладу».

Таким чином суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не здійснював діяльності, яка визначена п.74.3 як Національного класифікатора України ««Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2005, так і Національного класифікатора України ««Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, внаслідок чого обмеження, встановлені п. 291.5.2 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України щодо неможливості бути платником єдиного податку на нього не розповсюджуються.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку сер.А №820560 ФОП ОСОБА_1 з 1 січня 2012 року обліковувався по групі 3 єдиного податку за ставкою 5%. Згідно п.7 свідоцтва серед видів господарської діяльності вказано код 63.99, що за Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010 передбачає «Надання інших інформаційних послуг».

Згідно копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.02.1015 року серед видів діяльності зазначено код 71.12 «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах».

Таким чином суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 мав законодавчі підстави бути платником єдиного податку, оскільки як у 2014, так і у 2015 році не здійснював діяльності, обмеження якої передбачено п. 291.5.2 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України.

У акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 не мав відповідного сертифікату на виконання науково-дослідних робіт, при цьому не наведено нормативного акту, який би передбачав наявність сертифікату для робіт, що були проведені підприємцем. Натомість у акті наведено посилання на Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 року №830 із змінами та доповненнями.

Вище зазначене посилання суд вважає необґрунтованим оскільки:

по-перше: постанову видано відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який втратив свою чинність з 01.04.2011 року;

по-друге: у п.З постанови зазначено, що її дія не поширюється на госпрозрахункові підприємства і організації;

по-третє: у акті наведено зміст п.6 постанови, де є посилання на Закон про архітектурну діяльність, в рамках якої архітектор (інженер) повинні мати кваліфікаційний сертифікат. Ця норма немає ніякого відношення до інженерів, що не здійснюють архітектурну діяльність.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на ту обставину, що у штаті ТОВ «Спецмаш-Україна» є в наявності конструктори як на підставу неможливості використання іншого фахівця для виконання дослідної роботи, а також того, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника виробництва нашого товариства не є обґрунтованим оскільки, згідно посадової інструкції начальника виробництва до його функцій не входить проведення досліджень для визначення технічної можливості випуску нових видів продукції, крім того, на посаді начальника виробництва ОСОБА_1 працював по 2 години в день, а з 01.01.2015 року звільнився із займаної посади. Крім того, конструктори здійснюють розробку технічної документації виробу вже після того, як підприємством прийнято рішення про виготовлення даного виробу на підставі дослідження можливості виробництва та наявності ресурсів, тобто дослідження не відноситься до сфери їх діяльності.

Всі оригінали описаних вище документів були надані перевіряючим під час перевірки.

Суд зазначає, що в під час розгляду справи в якості свідка було допитано ОСОБА_1 якій підтвердив факт виконання вище зазначеного наукового дослідження та наявність в нього відповідної спеціальності та професійних навичок.

Крім цього позивачем було надано повна копія звіту ФОП ОСОБА_1

Також судом встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Спецмаш-Україна», які надавалися для перевірки, взаємні розрахунки між ТОВ «Спецмаш-Україна» та ФОП ОСОБА_1 за договором №1-К від 01.03.2013 року, закінчилися станом на 19.08.2015 року. Відповідно до акту звірки по вказаних розрахунках загальна сума коштів, що були перераховані підприємством на користь виконавця послуг по договору №1-К від 01.03.2013 року ( тобто за виконані роботи згідно акта від 15.12.2014 року) складає 1 698 180 грн. Кінцеве сальдо розрахунків 00 грн.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позиваем у повній відповідності до чинного законодавства (П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» та п.134.1.ст.134 ПКУ) віднесло до складу інших витрат витрати по послугах, отриманих від ФОП ОСОБА_1, як у 2014, так і в 2015 роках, тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 05 грудня 2016 року №0002201402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 382091,25 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 305673 грн. та за штрафними санкціями у сумі 76 418 грн. 25коп. є неправомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 451 047 грн.00 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 698 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 349,00 грн.;

Суд зазначає, що підставою для його винесення є твердження відповідача про порушення позивачем п. 189.1 ст.189, пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 300 698 грн., у т.ч. за лютий 2014 року у сумі 133 грн.,за грудень 2014 року у сумі 295 031 грн., за січень 2015 року в сумі 5534 грн. та збільшено від'ємне значення по ПДВ за грудень 2014 року на суму 5534 грн., а саме між ПП «Південний пост» (Орендодавець), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ «Спецмаш-Україна» (Орендар), в особі директора ОСОБА_3, укладено договір оренди, згідно з п. 1 якого, цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із переданням Орендодавцем Орендареві у строкове з 02.04.2013 до 31.12.2013 платне користування майна, перелік якого вказаний в додатку №1 до договору оренди.

Пунктом 7 зазначеного договору передбачено, що Орендар бере на себе наступні обов'язки: використовувати предмет оренди за його прямим цільовим призначенням; утримувати предмет оренди у повній справності та забезпечувати його належне функціонування; своєчасно, якщо буде потрібно, виконувати поточний ремонт предмета оренди за рахунок власних коштів.

Додатковою угодою від 01.01.2014 №5, зокрема, передбачено, що строк дії договору оренди закінчується 31.12.2014 року.

Відповідно до акту прийому-передачі від 31.12.2014 майно передано Орендодавцю.

Крім того, ТОВ «Спецмаш-Україна» (Орендар) укладено договір з ФОП ОСОБА_4 (Орендодавець) на оренду офісних, виробничих, складських площ та оренду обладнання, за / адресою: м. Харків, вул. Лук'янівська, 22. Відповідно до договору оренди обладнання та виробничих приміщень від 03.01.2012 № 12/01-1, підприємство приймає у тимчасове користування приміщення загальною площею 265кв.м. та обладнання. Згідно з умовами укладеного договору Орендар повинен своєчасно, якщо буде потрібно, виконувати поточний ремонт предмета оренди за рахунок власних коштів. Відповідно до п.п. 1.1 додаткової угоди від 02.01.2013 №1, термін оренди складає два роки 11 місяців з момента підписання акта прийома-передачі. Відповідно до п.п. 1.1 додаткової угоди від 29.11.2014 №2, термін оренди складає три роки з момента підписання акта прийома-передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 31.12.2014 майно передано Орендодавцю.ТОВ «Спецмаш-Україна» при користуванні орендованим майном, яке було отримане відповідно до зазначених договорів, проводило ремонти та поліпшення орендованих основних засобів, що не суперечило умовам укладених договорів. На протязі дії укладених договорів оперативної оренди суми понесених витрат на проведення поліпшень (придбавались будівельні матеріали - цемент, пінополістирол в гранулах, труба азбестоцементна, плита типу О8В/3/22Д магнезитова плита стандарт, тепловата 45/1200x600x100, магнезитова плита 920мм/1840 мм та інші) підприємство накопичувало по дебету рахунку 10 «Основні засоби», де було сформовано балансову вартість орендованих основних засобів за рахунок понесених витрат на поліпшення орендованих основних засобів.

В ході перевірки відповідно до наданих до перевірки первинних документів (актів на списання матеріалів на проведення ремонту) даних бухгалтерського обліку та на підставі бухгалтерської довідки від 15.01.2015 №б/н було встановлено, що підприємство списало з балансу обліковані витрати на поліпшення орендованих основних засобів по рахунку 10 «Основні засоби» станом на 31.12.2014 на витрати підприємства у зв'язку з закінченням умов договорів оренди укладених з ПП «Південний пост» від 02.04.2012 №0204 та ФОП ОСОБА_2 від 03.01.2012 №12/01-1 та які було розірвано 31.12.2014 року.

В бухгалтерському обліку ТОВ «Спецмаш-Україна» відображено операції зі списання вартості проведених ремонтів орендованих основних засобів:

Дт 13 КтЮЗ на суму нарахованої та використаної амортизації 189332,23 грн.

Дт 976 Кт 103, 104 на суму залишкової балансової вартості орендованих основних засобів, які не використані в господарській діяльності - 1502827,27 грн.

Дт793 Кт 976 на суму списаних витрат 1502827,27 грн.

Дт 44 Кт 793 на понесені збитки за договорами оренди.

З метою визначення бази оподаткування ПДВ при розірванні договору оренди поліпшення орендованого приміщення в розмірі їх вартості вважаються використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів / послуг не у господарській діяльності орендаря на підставі п. 189.1 Податкового кодексу України. У цьому випадку база оподаткування визначається виходячи з балансової вартості на момент переведення (постачання) основних засобів, а для товарів / послуг - не нижче цін придбання.

З огляду на викладене в порушення п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ «Спецмаш-Україна» занизило податкові зобов'язання з ПДВ за рахунок не включення до їх складу нарахованого ПДВ в розмірі 300565 грн. (1502827,27 грн. * 20% ПДВ) на вартість списаних з балансу основних засобів (витрати на ремонти орендованих основних засобів) 31.12.2014 в зв'язку з розірванням договорів оперативної оренди та відповідно до бухгалтерської довідки, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за грудень 2014 року в сумі 300565 гривень.

Вище зазначені твердження суд вважає необґрунтованими оскільки метою визначення бази оподаткування ПДВ при розірванні договору оренди поліпшення орендованого приміщення в розмірі їх вартості вважаються використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності орендаря на підставі П.289.1.ПКУ.У цьому випадку база оподаткування визначається виходячи з балансової вартості на момент переведення (постачання) основних засобів, а для товарів/послуг - не нижче ціни придбання.

Так, п. 189.1 ст.189 ПКУ застосовується до операцій відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ .У п.198.5 наведено вичерпний перелік операцій, по яких платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання , серед яких :

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування;

б) в операціях, звільнених від оподаткування;

в) в операціях, що здійснюються платником в межах балансу платника податку;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що у наведеному переліку відсутня операція з повернення основних фондів при закінченні договору оперативної оренди, тобто посилання на вказані норми ПКУ є неправомірними, а донарахування податку на додану вартість у сумі 300 565,00 грн. є незаконним.

Щодо посилання відповідача відносно витрат, пов'язаних із списанням витрат по поліпшенню основних фондів на суму 1 502827,27 грн. то відповідно до п.146.19.ст.146 ПКУ у разі якщо договір оперативної оренди (лізингу) чи концесії зобов'язує або дозволяє орендарю чи концесіонеру здійснювати ремонти та /або поліпшення об'єкта оперативної оренди (лізингу) чи концесії, частина вартості таких ремонтів та/або поліпшень у сумі, що перевищує віднесену на витрати згідно з абзацом другим пункту 146.12 цієї статті, амортизується орендарем чи концесіонером як окремий об'єкт в порядку, встановленому для групи основних засобів, до якої відноситься об'єкт оперативної оренди (лізингу) чи концесії, що ремонтується та/ або поліпшується.

Згідно п. 146.20 ст.146 ПКУ у разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору такий орендар користується правилами, визначеними пунктом 146.16 цієї статті для заміни основних засобів.

Відповідно до п. 146.16 ПКУ платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини (до таких обставин п. 146.20 віднесено повернення орендарем об'єкту оренди), збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів. На підставі бухгалтерської довідки від 15.01.2015 року підприємство здійснило списання залишкової балансової вартості ремонтів. Дії підприємства відповідають роз'ясненню ДПС України № 1126/23-20-0114 від 23.01.2013 року, в якому зазначено, що у разі повернення орендарем об'єкта оперативної оренди/лізингу після закінчення дії договору лізингу/оренди платник податку - орендар у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості ремонту/поліпшення об'єкта оренди, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об'єкта основних засобів.

У повній відповідності до вищенаведених норм вчинило підприємство:

- на підставі п. 146.12 ст.146 ПКУ витрати в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року віднесено до складу витрат;

- на витрати, що перевищили 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року, збільшено первісну вартість основних фондів та нараховувалася амортизація згідно п. 146.11 ст.146 ПКУ;

- залишок незамортизованої вартості поліпшень у сумі 1 502 827,27 грн. підприємство мало право віднести до витрат звітного періоду, у якому відбулося повернення орендарем об'єкту оперативної оренди згідно п.146.14 ст.146 ПКУ, тобто у податковій звітності з податку на прибуток за 2014 рік. Підприємство не відобразило вказані витрати в декларації з податку на прибуток за 2014 рік, хоча мало на це законне право, а податковий орган усупереч пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ щодо визначення грошових зобов'язань за даними перевірок, які свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, не врахував у висновках за актом перевірки невідображені витрати у сумі 1 502 827,27 грн.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що підприємство мало законне право на відображення вище зазначених витрат у складі витрат 2014 року на підставі ст..146 чинної редакції ПКУ на 01.01.2014 року.

Крім цього суд зазначає, що договори оренди не були розірваними, як вказано у акті перевірки, а були припинені у зв'язку із закінченням терміну, на який вони були укладені. Договір оренди між 1111 «Південний пост» та ТОВ «Спецмаш-Україна» від 02.04.2012року №0204 закінчився 31.12.2014 року. 08.01.2015 року між вказаними сторонами було укладено договір оренди №0201.Згідно договору відповідального зберігання між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Спецмаш-Україна» від... №... залишки ТМЦ та готової продукції з 01.01 по 08.01 2015 року знаходилися на відповідальному зберіганні у ФОП ОСОБА_1

Також судом встановлено, в частині заниження податку на додану вартість за лютий 2014 року у сумі 133 грн. позивач погоджується із висновком акту перевірки, оскільки при складенні розрахунку коригування було допущено технічну помилку. У цій частині, а саме: податок на додану вартість у сумі 133 грн. та штрафна санкція у сумі 66,50 грн., податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 не оскаржується.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні " документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015), витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку - не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01.01.2015), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове -' вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які -коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Статтею 4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що підприємство не надало копій первинних документів під час перевірки то зазначене твердження суд вважає необґрунтованим оскільки позивачем до перевірки було надано оригінали усіх документів стосовно їх діяльності за перевіряємий період. Крім цього всі вище зазначені документи були додані до скарги по проведенню ремонтів орендованих основних фондів згідно договору оренди між ПП «Південний пост» та ТОВ «Спецмаш-Україна» від 02.04.2012року №0204, копії первинних документів по проведенню ремонтів орендованих основних фондів згідно договору оренди між СПДФО ОСОБА_2. та ТОВ «Спецмаш-Україна» від 03.01.2012 року №12/01-1, відомості по розрахунку курсових різниць ТОВ «Спецмаш-Україна», які не враховано у складі витрат, копії первинних документів на витрати ПММ для вантажного автомобіля, копії актів виконаних робіт на транспортування продукції від 31.12.2014 року №ОУ-0013361 та від 12.12.2014 року №ОУ-0013047.

Крім того у відповіді підприємства від 16.08.2016 р. №1-08-16 на запит фахівців ГУ ДФС у Харківській області від 15.08.2016 року надано детальне пояснення щодо розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та рядками податкової декларації. Листом від 17.08.2016 року №1708/1 ТОВ «Спецмаш-Україна» звернулося до ГУ ДФС у Харківській області з приводу безпідставних тверджень перевіряючи про те, що підприємство не надає оригінали документів. В листі підприємство просило прислати уповноважених осіб на місце перевірки, щоб неупереджено переконатися у пред'явленні усіх оригіналів до перевірки.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш - Україна" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 05 грудня 2016 року №0002201402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 382091,25 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 305673,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 76 418,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 16.09.2016 року №0001521402 на збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 451 047,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 698,00 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 349,00 грн. - скасувати частково у загальній сумі 450 847, 50 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 300 565 грн., та за штрафними санкціями у сумі 150 282,50 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмаш - Україна" сплачений судовий збір в частині задоволення позовних вимог в сумі 11116 (одинадцять тисяч сто шістнадцять) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо субєкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01 березня 2017 року.

Суддя Спірідонов М.О.