Ухвала суду № 65081013, 16.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіПаленика І.Г.,суддів при секретарі судового засіданняГлиняного В.П., Присяжнюка О.Б., Орліченко О.Ю., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві 16 лютого 2017 року, апеляційну скаргу адвоката ЄлуашвіліІ.В. в інтересах власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року,

за участі: прокурора представників Труша С.А., Єлуашвілі І.В., ОСОБА_9, ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою судді поновлено пропущений процесуальний строк, передбачений ч.5 ст. 171 КПК України для звернення слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Жернового А.В. про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22016000000000323 та накладено арешт на майно, а саме грошові кошти в сумі 300000 (триста тисяч) доларів США, які були виявлені та вилучені 11 листопада 2016 року в ході проведення обшуку в домоволодінні з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 в якому проживають ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував, що вищевказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, має правовий статус речових доказів, а тому з метою забезпечення його збереження є всі підстави для накладення арешту.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат Єлуашвілі І.В. в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого та повернути грошові кошти виявлені та вилучені 11 листопада 2016 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 які належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Апеляційна скарга мотивована тим, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про арешт майна не звернув увагу на його необґрунтованість, жодним чином не мотивував висновки про необхідність його задоволення, допустив істотні порушення вимог КПК України, що, відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України,являється безумовною підставою для скасування ухвали та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання слідчого, при цьому вилучене майно, а саме грошові кошти, підлягають негайному поверненню законному власнику.

Також, автор апеляційної скарги звертає увагу на те, що клопотання про арешт майна було подане без дотримання строків, визначених в ч. 5 ст. 171 КПК України.

Крім того, на думку сторони захисту, в клопотанні слідчого, окрім посилання на норми ст.ст. 170-173 КПК України, належним чином не обґрунтовані підстави для накладення арешту на грошові кошти, з урахуванням змін, внесених до статті 170 КПК України в редакції Закону №1019-VIII від 18 лютого 2016 року.

Разом з тим, стверджує адвокат, що у слідчого судді не було жодних підстав накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене, клопотання про накладення арешту на майно є передчасним, оскільки на момент його розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Також на думку захисту є хибною позиція слідчого судді, яка у оскаржуваній ухвалі посилається на правову кваліфікацію ч. 2 ст. 163, ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки відповідно наданої виписки з ЄРДР на аркуші провадження № 4 вони не відносяться до кримінального провадження № 22016000000000323 і не стосуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Крім того, в матеріалах судового провадження відсутня постанова щодо об'єднання кримінального провадження № 22016000000000323 з будь - якими кримінальними провадженнями в одне провадження, що також свідчить про поверховий погляд слідчого судді щодо розв'язання питання арешту тимчасово вилученого майна.

Заслухавши доповідь судді, доводи адвоката, який підтримав вимоги апеляційної скарги, позицію прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 25 серпня 2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22016000000000323, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період 2015-2016 років представники підприємств - операторів мобільного зв'язку на території України, діючи з відома та за попередньою змовою з представниками спеціальних та розвідувальних органів Російської Федерації, вчиняють діяння на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам технічних можливостей для незаконного перехоплення, фіксації та прослуховування абонентів національних операторів мобільного зв'язку, здійснюючи таким чином надання допомоги іноземній державі, іноземній організації та їх представникам в проведенні підривної діяльності проти України.

Далі, відповідно до клопотання, ТОВ «Інтертелеком» (код ЄДРПОУ 30109015, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66) по завданню спеціальних служб Російської Федерації з метою надання послуги SIP-телефонії на анексованій території АР Крим розмістили SIP-сервери ООО «Интертелеком» (Російська Федерація, далі - РФ) за адресами: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66 та вул. Мала Арнаутська, буд. 100. Таким чином, обладнання ООО «Интертелеком» (РФ) входить до технологічного комплексу ТОВ «Інтертелеком». Даний факт вказує на те, що телекомунікаційна мережа ООО «Интертелеком» (РФ) має технологічне підключення та обслуговується одеським центром комутації та управління ТОВ «Інтертелеком», що надає можливість представникам спеціальних служб РФ здійснювати моніторинг та прослуховування абонентів ТОВ «Інтертелеком».

Відповідно до клопотання, до вказаної протиправної діяльності, пов'язаної з наданням допомоги спецслужбам Російської Федерації в підривній діяльності проти України, причетні окремі співробітники ТОВ «Інтертелеком», в тому числі, генеральний директор ТОВ «Інтертелеком» ОСОБА_6, заступник генерального директора ТОВ «Інтертелеком» ОСОБА_7, за місцем проживання яких 11 листопада 2016 року було проведено обшук, де, серед іншого, вилучено грошові кошти у сумі 300 000 доларів США, які не були зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, і які, на думку слідчого, можливо мають протиправне походження і були отримані вказаними особами внаслідок злочинної діяльності.

12 листопада 2016 року вказані грошові кошти визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22016000000000323, та приєднано до матеріалів провадження, у зв'язку з тим, що є достатні підстави вважати, що вони набуті кримінально-протиправним шляхом.

14 листопада 2016 року старший слідчий в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Жерновий А.В., за погодженням прокурора Генеральної прокуратури України, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Рибалки І.А., звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, а саме 300 000 доларів США, тимчасово вилучених 11 листопада 2016 року у ході проведення обшуку в домоволодінні з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 в якому фактично проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року вищевказане клопотання органу досудового розслідування було задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону в цілому дотримався.

Задовольняючи клопотання прокурора внесене в межах кримінального провадження№ 22016000000000323, про накладення арешту на грошові кошти, які було тимчасово вилучене 11 листопада 2016 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що існують достатні підстави, передбачені ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, оскільки це майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначене у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу, забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Що не спростовується і змістом листа Головного слідчого управління СБ України № 6/П-303 від 16 лютого 2017 року, який було долучено у судовому засіданні апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, і де слідчим суддею будуть ретельно перевірені їх доводи та надана оцінка матеріалам, долученим до клопотання.

Доводи автора апеляційної скарги про те, що клопотання про накладення арешту намайно є передчасним, оскільки на момент його розгляду, особам, про майно яких йдеться вклопотанні, не повідомлено про підозру, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених частиною 2 статті 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що клопотання про арешт майна було подане без дотримання строків, визначених в ч. 5 ст. 171 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів провадження, в п'ятницю, 11 листопада 2016 року під час обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 в якому фактично проживають ОСОБА_6 та ОСОБА_7, було вилучено грошові кошти у сумі 300 000 доларів США, які не були зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на обшук, а з клопотанням про накладення арешту на вищевказані грошові кошти слідчий звернувся на наступний робочий день в понеділок, тобто14 листопада того ж року, відповідно до положень ч. 5 ст. 171 КПК України.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Інші доводи, на які посилається автор апеляційної скарги, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами судового провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги, колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката Єлуашвілі І.В. в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_7, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року, якою поновлено пропущений процесуальний строк, передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України для звернення слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Жернового А.В. про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22016000000000323, та накладено арешт на майно, а саме грошові кошти в сумі 3000000 (триста тисяч) доларів США, виявлені та вилучені 11 листопада 2016 року в ході проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, в якому проживають ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Єлуашвілі І.В. в інтересах власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7, - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

Паленик І.Г. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.

Справа №11-сс/796/180/2017 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Щебуняєва Л.Л. Доповідач: Паленик І.Г.