Ухвала суду № 65080870, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

01 березня 2017 року м. Київ № 826/14895/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого Балась Т.П., суддів Літвінової А.В., Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Кабінету Міністрів України про залишення позову без розгляду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:

визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 року № 544 «Про підвищення розміру трудових пенсій» в частині, якою постановлено: 1. Збільшити: а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; б) максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників;

зобов'язання Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (зокрема, пос танову від 15.04.2003 року № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» в частині, якою постановлено: 1. Збільшити: а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно; б) максимальний розмір трудових пенсій за віком: до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; до 150 гривень включно - для інших категорій працівників) у відповідність із Законом № 2291-IV від 23. 12.2004 «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання Кабінетом Міністрів України вимог пункту 3 при кінцевих положень Закону № 2291-IV від 23.12.2004 року до нього, як пенсіонера, продовжують застосовуватись обмеження розміру:

а) мінімальної пенсії 50 грн. замість 268 грн.

б) максимальної пенсії: до 200 грн. замість 1072 грн. для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» ст.13 та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечен ня»; до 150 гривень замість 804 грн. - для інших категорій працівників.

Розгляд справи позивач просив проводити без його участі.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на Конституцію України, Закон України «Про Кабінет Міністрів України» та вказав про законність видання оскарженої постанови, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком визначається лише за правилами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В обгрунтування заявленого клопотання відповідач вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» опублікована в Офіційному віснику України 30.04.2003 № 16.

Таким чином, оскаржувана постанова доведена у встановленому законом порядку шляхом її опублікування в офіційних друкованих виданнях до відома як фізичних, так і юридичних осіб, в тому числі до позивача у цій справі.

При цьому, позивач звернувся до суду в вересні 2016 року та не вказав на причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Постановою від 15.04.2003 року № 544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій» (далі - постанова № 544) Кабінет Міністрів України встановив розмір мінімальної та максимальної пенсій для обчислення трудових пенсій за віком. Зокрема, пунктом 1 постанови № 544 встановлено:

« 1. Збільшити:

а) мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно;

б) максимальний розмір трудових пенсій за віком:

до 200 гривень включно для категорій працівників, визначених згідно з пунктом «а» статті 13 та статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

до 150 гривень включно - для інших категорій працівників.»

Позивач згідно заяви від 19.05.2016 року звернувся до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за віком та відповідно до довідки Стрийського об'єднаного управління ПФУ Львівської області від 22.08.2016 року № 8958/02-23 отримав пенсію за серпень 2016 року у розмірі 1330, 75 грн.

У своїй заяві позивач просив орган Пенсійного фонду України нарахувати йому пенсію за віком, частину розміру якої за період страхового стажу, набутого до 01.01.2004 року, визначити відповідно до раніше діючого законодавства (ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Листом від 05.08.2016 року за № 7235/11-28 Стрийське об'єднане управління ПФУ Львівської області надало відповідь позивачу, що згідно постанови КМУ від 11.03.2004 року № 312 «Про додаткові заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян» при призначенні пенсій відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовуються мінімальний та максимальний розміри пенсій, що встановлені постановою КМУ від 15.04.2003 року №544 «Про підвищення розмірів трудових пенсій», збільшені на 12 відсотків.

Розмір пенсії обмежується відповідно до вимог ст.19 Закону України від 05.11.1991 року №1788 - XII «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, позивач фактично дізнався про розмір та підстави нарахування пенсії за віком під час звернення із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду України та після отримання відповіді у серпні 2016 року. До суду позивач звернувся 26.09.2016 року.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Діючим законодавством України приватну особу не зобов'язано ознайомлюватися із всіма нормативно-правовими актами, які видаються в державі, така обізнаність особи презюмується тільки по відношенню до відповідальності.

Оскільки позивач вступив у правовідносини, які регулюють оскаржений нормативно-правовий акт, у 2016 році, строк на звернення до адміністративного суду вважається не пропущеним.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, протягом якого особа, яка вважає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права чи інтереси, може звернутися до суду за захистом. Таким чином, строк звернення до суду - це прийом юридичної техніки, який функціонально пов'язаний із реалізацією права на судовий захист і визначає його часові межі.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить з принципу верховенства права, згідно якого людина, її права й свободи є найвищою соціальною цінністю держави, а тому право на оскарження правових актів є не тільки гарантією забезпечення законності актів органів виконавчої влади, а також є гарантією, наданою правовою державою, яка може бути обмежена у часі з урахуванням норм діючого законодавства та з урахуванням фактичної можливості особи бути обізнаним про зміст такого акту.

Враховуючи, що Законом України від 25.12.2015 № 928-VIII «Про державний бюджет України на 2016 рік» з 1 травня 2016 року підвищено рівень прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, суд приходить до висновку, що позивач мав певні очікування від держави щодо своїх соціальних гарантій, отже є підстави для звернення позивача до суду з приводу розміру трудових пенсій, встановлених оскаржуваною постановою Уряду від 15.04.2003 року № 544 на відповідність такого акту нормативно-правовим актам вищої сили, а саме: законам України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про державний бюджет України на 2016 рік».

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується з позицією відповідача щодо наявності підстав для застосування статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України та залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 99, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Кабінету Міністрів України у задоволенні клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя Т.П. Балась

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур