Постанова № 65080227, 03.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 березня 2017 року № 826/7704/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2015 №0002921701

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.02.2015 №0002921701.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Роял проект" за серпень 2014 року. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договір, укладений між позивачем та ТОВ "Роял проект" не спричиняє реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Роял проект" , які мали реальний характер та за якими було отримано товар використаний позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що його не було належним чином повідомлено про призначення та проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки №7470/26-56-17-01-04/3018216679 від 22.12.2014 інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки відповідачем наведено не було.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

03.11.2014 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві складно на ім'я фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 запити № 17/с/26-56-17-01-24 та № 18/с/26-56-17-01-24 щодо надання письмових пояснень та документів пов'язаних з господарською діяльністю за період з 01.08.2014 по 31.08.2014. Зазначені запити були направлені фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено "за закінчення встановленого строку зберігання".

09.12.2014 начальником управління доходів і зборів з фізичних осіб Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено на ім'я начальника СУ ФП ДПІ У Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві службову записку № 540/26-56-17-01-06 щодо термінового встановлення місця знаходження ОСОБА_1 та направлення його до Управління доходів і зборів з фізичних осіб для проведення позапланової документальної перевірки.

12.12.2014 в.о. начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві видано наказ № 215 "Про проведення документальної позапланової перевірки", яким наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань, своєчасності. достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) в період з 15.12.2014 по 19.12.2014 та повідомлення № 987/с/26-56-17-01-24. Зазначені наказ № 215 від 12.12.2014 та повідомлення № 987/с/26-56-17-01-24 від 12.12.2014 були направлені фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 поштовою кореспонденцією 12.12.2014, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено "за закінчення встановленого строку зберігання".

В період з 15.12.2014 по 19.12.2014 Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ "Роял проект" за серпень 2014 року.

За результатами перевірки складно акт №7470/26-56-17-01-04/3018216679 від 22.12.2014, яким встановлено допущення позивачем порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 25 800,00 грн. за серпень 2014 року.

Заступником начальника ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено на ім'я начальника управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві службову записку в якій зазначено про те. що на виконання працівниками ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було здійснено виїзд за місцезнаходженням гр. ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та під час бесіди останньому повідомлено про обов'язкову явку до ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві або зателефонувати за номером 417-60-59.

04.02.2015 на підставі акту № 7470/26-56-17-01-04/3018216679 від 22.12.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002921701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 32250,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 6450,00 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не погоджуючись з податковим повідомлення - рішення № 0002921701 від 04.02.2015, вважаючи його протиправним та таким. що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Наказ № 215 від 12.12.2014 та повідомлення № 987/с/26-56-17-01-24 від 12.12.2016 були направлені позивачу поштовою кореспонденцією 12.12.2014 за адресою м. Київ, вул. Світлицького, 28-Б. кв. 7, яка є місцезнаходження позивача, що сторонами не заперечується, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф. 20 причиною повернення (досилання) зазначено "за закінчення встановленого строку зберігання".

Таким чином відповідачем було дотримано вимогу щодо направлення позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "Роял проект" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "Роял проект" за договором поставки № 2901/7 від 29.08.2014 на підтвердження факту отримання за яким самоклеючої плівки CG, самоклеючої плівки WG, банеру Фронтлит 450 гр/м2 позивачем надано суду копії рахунку № 817 від 29.08.2014, видаткової накладної від 29.08.2014.

Кодом основної економічної діяльності позивача за КВЕД є "58.19 ІНШІ ВИДИ ВИДАВНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ", а отже товар отриманий від ТОВ "Роял проект" був використаний ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ "Роял проект" не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Роял проект".

Щодо посилання відповідача на факт того, що позивачем до перевірки не надано контролюючому органу первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансові звітності та інші документи пов'язані з його господарською діяльністю суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Документів на підтвердження факту відмови позивача надати контролюючому органу певні документи, зокрема, акту відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Крім того, наявними в матеріалах справи документа підтверджується факт того, що хоча наказ № 215 від 12.12.2014 та повідомлення № 987/с/26-56-17-01-24 від 12.12.2016 були направлені позивачу поштовою кореспонденцією 12.12.2014, водночас поштове відправлення повернулось без вручення адресату, а отже фактично позивач не був повідомлений про факт призначення та проведення перевірки, а отже і про необхідність надання до контролюючого органу певних документів.

Службова записка щодо здійснення виїзду за місцезнаходженням позивача на адресу: АДРЕСА_1 та повідомлення його про обов'язкову явку до ДПІ у Подільському районі ДФС у м. Києві або звернення за номером 417-60-59 була складена ОУ ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 22.12.2014, у той час, як службова щодо термінового встановлення місцезнаходження позивача та направлення його до Управління доходів і зборів з фізичних осіб для проведення позапланової документальної перевірки на виконання якої здійснено вказаний виїзд датована 09.12.2014

Таки чином, у суду відсутні докази на підтвердження факту того, що до 22.12.2014 позивач був обізнаний про факт призначення та проведення в період з 15.12.2014 по 19.12.2014 перевірки та необхідність надання до контролюючого органу документів.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ "Роял проект" за договором поставки № 2901/7 від 29.08.2014 суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Роял проект" за вказаним договором мали реальний товарний характер.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Роял проект" за договором поставки № 2901/7 від 29.08.2014 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ "Роял проект" за вказаним договором.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві просить визнати податкове повідомлення - рішення №0002921701 від 04.02.2015 саме нечинними, з урахуванням чого суд звертає увагу на наступне.

Встановлені ж статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, так, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним індивідуального акта. При цьому вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 17.08.2010 у справі № К-23575/10.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0002921701 від 04.02.2015

3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04080, м. Київ, вул. Турівська, 12, код ЄДРПОУ 39467012) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 21 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов