Постанова № 65080165, 01.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2017 року 12:48 № 826/16412/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Балась Т.П., суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Військової частини А0476 третя особаГенеральний штаб Збройних Сил Українипровизнання протиправним наказу, зобовязання припинити (розірвати) контракт за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача 1: Ліщенко С.М.

від відповідача 2: Кальмук Д.В.

від третьої особи: Шамрай Б.М.

В судовому засіданні 01.03.2017 року судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, військової частини А0476, за участю третьої особи: Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправним наказу командира військової частини від 26 вересня 2016 року про продовження строку контракту про проходження військової служби та зобов'язання припинити (розірвати) контракт про проходження військової служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на момент укладення контракту в Україні не було особливого періоду, а тому протиправним є продовження строкового контракту, термін дії якого закінчився 27.09.2016 року.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів та третьої особи заперечили проти позову, посилаючись на положення Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232 та Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" № 3543, зазначали, що після оголошення часткової мобілізації в Україні настав особливий період, упродовж якого продовжується дія контракту військовослужбовців, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 23 та ч. 8 ст. 26 Закону № 2232.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

27 вересня 2013 року ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі: командира військової частини А0281 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України (далі - Контракт), строком на три роки.

25 серпня 2016 року позивач звернувся до тво. командира військової частини А0476 з рапортом про звільнення його після закінчення строку контракту з військової служби у зв'язку з небажанням її продовжувати.

26 вересня 2016 року наказом командира військової частини А0476 №200 ОСОБА_1 продовжено строк контракту про проходження військової служби до оголошення демобілізації, а також на строк, необхідний для прийняття рішення щодо укладання нового контракту.

Згідно з пунктом 3 Контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на три роки.

Відповідно до пункту 4 Контракту сторони зобов'язуються не пізніш як за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 Контракту визначено, що у разі порушень умов, визначених контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Положеннями частини 1 статті 19 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб рядового складу - 3 роки; для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів - час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу: для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу, - від 2 до 5 років; для інших громадян - від 1 до 5 років.

Згідно з пунктом «а» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Положеннями пункту 2 частини 9 статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої цієї статті та частиною 8 статті 26 цього Закону.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, з моменту прийняття Президентом України Указу від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду.

Відповідно до пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: а) жінки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу; в) у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; г) у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання; ґ) через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років, які з нею (з ним) проживають, без батька (матері); утримання матір'ю (батьком) - військовослужбовцем, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дитини віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи; необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років; наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років; д) у зв'язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань; е) через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов'язків; є) призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також які вислужили встановлені строки строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу у строки, визначені рішенням Президента України; ж) які вислужили строк військової служби за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону; з) які досягли граничного віку перебування військовозобов'язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.

Отже, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся, а під час дії особливого періоду звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку із закінченням строку дії контракту, не передбачено.

Враховуючи викладене, на момент звернення ОСОБА_1 із рапортом про звільнення з військової служби, у відповідача були відсутні підстави для припинення (розірвання) контракту про проходження військової служби з позивачем.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби» (який набув чинності

07 січня 2017 року) внесено зміни, зокрема, до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Так, згідно з пунктом «ґ» частини 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції від 07 січня 2017 року) звільнення зі служби військовослужбовців, призваних на військову службу в особливий період проводиться на підставах, передбачених частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пунктів «і», «ї» частини 8 вищезазначеної статті закону, під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці: які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 цього Закону.

Згідно з частиною 9 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Разом з тим, доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби після набрання вищезазначених змін до закону, суду не надано, а отже вимоги про зобов'язання розірвати контракт ОСОБА_1 про проходження військової служби задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, у задоволенні якого слід відмовити.

Керуючись статтями 69-71, 86, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.П. Балась

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур

Повний текст постанови складено та підписано 01.03.2017.