Постанова № 65079565, 01.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2017 р. № 820/7225/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016р. №2202-1305 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення з земельного податку з фізичних осіб від 26.04.2016р. №2202-1305, яким визначено податкове зобовязання у сумі 320003,68 грн. Вважає, що податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

В судове засідання позивач не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час спірних правовідносин відповідач діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Надав клопотання, в якому просив передати справу на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до ч.1 п.1 ст. 22 КАС України, за територіальною підсудністю.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст.22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування).

За таких підстав, у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про передачу справи на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва суд відмовляє, оскільки справа може вирішуваться за вибором позивача та місцем його проживання, а застосування п.1 ч. 1 ст.22 КАС України, на який посилається відповідач, має місце коли до початку розгляду справи по суті місце проживання (перебування) відповідача не було відоме.

Частиною 4 ст. 22 КАС України передбачено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Відповідно до ч.5 ст. 22 КАС України ухвала про відмову в передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого, постановлена у судовому засіданні, не викладається окремим документом і оскарженню не підлягає. Заперечення проти цього може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 14.1.42. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до пункту 287.7 статті 287 ПК власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Згідно з підпунктом 14.1.205 пункту 14.1 статті 14 ПК прибудинкова територія - встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) за проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ними (ними) господарських та технічних будівель і споруд.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (п. 286.6 ст. 286 ПК).

Враховуючи вказане, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному будинку сплачує податок за земельну ділянку з дати державної реєстрації прав власності на зазначене нерухоме майно за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох нежитлових приміщень, а саме:

- № 199 (в літ. А), загальною площею 638,60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2006 р. №1061;

- № 201 (в літ. А), загальною площею 536,60 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25, відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 10.03.2006 р. №1066.

На підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст. 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016р. №2202-1305, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб в сумі 320003,68 грн. (а.с.10).

Позивач не погодившись з зазначеним рішенням контролюючого органу звернувся з листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 10.08.2016 р.

Листом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2016 р. № 5493/Б/26-58-13-05-13 надано розяснення позивачу, що Рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 року № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» затверджена нова нормативна грошова оцінка земель міста Києва з 01.07.2015 р. Згідно даних державного земельного кадастру вул. Урицького, 25 відноситься до 124 економіко-планувальної зони. Грошова оцінка в межах зони становить 1352,33грн./кв.м. Сума земельного податку за земельну ділянку площею 1175,2 кв.м. становить: 1175,2 х 1352,33 х 2,5 х 1,5 х 1,249x1,433x3%= 320003,68 грн., де 2,5 - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки ( для комерційного використання Кф=2,5 );

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 14.01.2015 року №6-28-0 22-215/2-15; 1,443 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держгеокадастру від 11.01.2016 року №6-28-0 22-201/2-16; 3% - відсоток ставки земельного податку.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Тобто, позивач має сплачувати земельний податок за площі під нежитловими приміщеннями, що йому належать, з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Суд зазначає, що відповідачем під час розрахунку земельного податку позивачу не здійснено розрахування пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на належні позивачу нежитлові приміщення № 199 (в літ. А), загальною площею 638,60 кв. м., № 201 (в літ. А), загальною площею 536,60 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 25.

Відповідно до листа Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2016 р. № 5493/Б/26-58-13-05-13 при розрахунку земельного податку було враховано фактичну площу нежитлових приміщень 1175, 2 м., що належать позивачу, а не частку прибудинкової території, пропорційну його частці у спільній власності на будинок.

Отже, при проведенні розрахунку земельного податку ОСОБА_1 податковий орган неправильно визначив розмір земельного податку, що призвело до завищення суми податку, визначеного в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування грошового зобов'язання з земельного податку ОСОБА_1, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення з земельного податку з фізичних осіб від 26.04.2016р. №2202-1305 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з підстав викладених вище.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд , -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016р. №2202-1305 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (Харківська область, с. Лісне Черкасько-Лозівської селищної ради, вул. 50 років Жовтня, буд. 31 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 10 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6 ідентифікаційний код 39471390)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СуддяТітов О.М.