Постанова № 65079331, 27.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/188/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Лайко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Миргородської обєднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської обєднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкової вимоги від 24.10.2016 №Ф-0019301302 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску.

В обґрунтування позовних позивач посилався на те, що відповідачем протиправно обраховано суму єдиного внеску за 11 місяців 2015 року в загальному розмірі 53 224,92 грн., оскільки у 2015 році кількість місяців у яких було отримано прибуток становить 6. Стверджував, що єдиний внесок у сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, за підсумками року лише за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволені адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого занижено базу для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та суму єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.

Стверджував, що під час перевірки ФОП ОСОБА_4 було встановлено надходження на його поточний рахунок коштів (валюти), зокрема в січні та лютому 2015 року, що суперечить інформації вказаній позивачем у позовні заяві, а саме щодо відсутності у вказаних місяцях доходу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку у Великобагачанскьому відділенні Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та перебуває на загальній системі оподаткування.

Співробітниками Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області у період з 24.06.2016 по 15.07.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 щодо повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2016 №910/16-20-13-02-14/2924921938/34, в якому зокрема вказано на порушення платником податків вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та суму єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 22.07.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0014331302, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн.

Позивач не погоджуючись з вказаною вимогою оскаржив її до Головного управління ДФС у Полтавській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 13.10.2016 №1082/Ф/16-31-10-05-11 скасовано вимогу Миргородської ОДПІ №Ф-0014331302 від 22.07.2016. Крім того, листом Головного управління ДФС у Полтавській області №917/16-31-10-05-11 від 08.09.2016 зобов'язано Миргородську ОДПІ призначити та провести позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань що стали предметом оскарження.

Співробітниками Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області у період з 15.09.2016 по 21.09.2016 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_4 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 з питань, які стали предметом оскарження за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 23.09.2016 №1115/16-20-13-02-14/2924921938/47 (надалі - Акт перевірки), в якому зокрема вказано на порушення платником податків вимог п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження бази для нарахування єдиного внеску за 2015 рік в сумі 153386,00 грн. та суму єдиного внеску за 2015 рік на суму 53224,92 грн.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 04.10.2016 сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-481-16, згідно якої сума боргу становить 59 257,74 грн. (з яких 54163,11 грн. - сума недоїмки, 4883,44 грн. - штраф, 211,19 грн. - пеня).

Вказану вимогу було відкликано у зв'язку з винесенням Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області 24.10.2016 вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019301302, згідно якої сума недоїмки зі сплати єдиного внеску становить 53224,92 грн. вимога №Ф-481-16 від 04.10.2016 вважається відкликаною.

Не погоджуючись з даною вимогою Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Пунктами 1 та 4 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції станом на 2015 рік) встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом 1 частини другої статті 6 цього Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 №77-VIII абзац 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" викладено у такій редакції "Єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску."

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктами 4 та 5 частини першої статті 1 цього Закону максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Системно аналізуючи вказані положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", суд приходить до висновку про наявність у фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, обов'язку по сплаті єдиного внеску навіть у разі не отримання нею доходу (прибутку). В такому випадку платник має самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача про відсутність у нього обов'язку по сплаті єдиного внеску у зв'язку з неотриманням ним доходу.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі по тексту - Інструкція) встановлено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Системно аналізуючи вказані положення Інструкції, суд приходить до висновку про наявність у фіскального органу обов'язку обчислити суму єдиного внеску у разі самостійного не нарахування та не сплати вказаної суми платником єдиного внеску.

Розмір донарахованого відповідачу зобовязання зі сплати єдиного внеску відповідає вимогам статей 7 та 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено факт порушення позивачем зазначених вище вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наслідком чого визначено заниження суми єдиного внеску, що підлягає сплаті на 53224,92 грн.

Разом з цим, позивач, стверджуючи про відсутність у нього обов'язку по сплаті єдиного внеску, не надав суду належних доказів на підтвердження своїх доводів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що виносячи оскаржену вимогу Миргородська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_5 повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2017 року.

СуддяС.С. Бойко