Ухвала суду № 65079235, 21.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у поновленні провадження в адміністративній справі

21 лютого 2017 року 810/1032/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши клопотання представника позивача про поновлення провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк ОСОБА_2

про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Радикал Банк ОСОБА_2, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Радикал Банк" ОСОБА_2 включити ОСОБА_3 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (номер рахунку облікової картки платників податку НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Радикал Банк".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 зупинено провадження у даній адміністративній справі до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі щодо розгляду конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, пятої статті 41 Конституції України.

20.02.2017 від представника позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження в адміністративній справі № 810/1032/16.

В обґрунтування доводів вказаного клопотання представник позивача зазначив, що на даний час Конституційний суд України лише завершив усне слухання розгляду конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, пятої статті 41 Конституції України, а тому коли буде прийнято остаточне рішення і відповідно поновлено провадження в адміністративній справі № 810/1032/16 невідомо.

Разом з цим представник позивача посилався на приписи статті 1951 Кодексу адміністративного судочинства України та зауважив, що відповідно до норм міжнародного та національного законодавства, а також практики Верховного та Європейського судів межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. При цьому, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Таким чином, представник позивача стверджує, що зупинення провадження у справі істотно порушує передбачені та гарантовані права позивача на правову визначеність протягом розумного строку.

Розглянувши клопотання представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття рішення про зупинення провадження у справі було те, що спірні відносини сторін виникли у зв'язку із застосуванням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та дана справа не може бути вирішена до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, пятої статті 41 Конституції України.

Частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені підстави, за наявності яких, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, суд зупинив провадження у цій справі внаслідок реалізації обов'язку, визначеного пунктом 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено єдину підставу для поновлення провадження у справі, зокрема, припинення тих обставин, які зумовили зупинення провадження.

При цьому, всі інші доводи осіб, які беруть участь у справі щодо підстав поновлення провадження, зупиненого в обов'язковому порядку, та які не пов'язані із припиненням дії тих перешкод, які обумовили зупинення провадження, не можуть враховуватися судом як самостійні підстави для вчинення такої процесуальної дії, оскільки призведуть до порушення процесуальних норм права.

Отже, на момент звернення представника позивача до суду з клопотаннням про провадження у справі, підстави для повновлення провадження ще не відпали, що у свою чергу, не відповідає положенням частини п'ятої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, свідчить про відсутність підстав для поновлення провадження у справі.

Крім того, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Як встановлено судом, в автоматизованій системі документообігу «Діловодство спеціалізованого суду» не зареєстровано жодної апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду з питань зупинення провадження в адміністративній справі від 18.05.2016 у справі № 810/1032/16.

Отже, вказана ухвала суду набрала законної сили, а тому в силу положень статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковою до виконання.

Так, зокрема, відповідно до ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України також зазначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.Крім того, у клопотанні представник позивача, обґрунтовуючи необхідність поновлення провадження у даній справі, посилається на постанову Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 01.02.2017, яка на його думку, є обовязковою для врахування відповідно до положень ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Дослідивши постанову Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 01.02.2017, судом встановлено, що предметом спору у вказаній справі є вимога про стягнення трьох процентів річних від суми боргу за договором позики, заборгованість за яким стягнуто на підставі судового рішення, та індексу інфляції за час прострочення виконання грошового зобовязання.

При цьому, зупинення провадження у вказаній справі було зумовлено розглядом цивільної справи про визнання недійсними договору позики, на підставі якого виникла відповідна сума заборгованості.

У свою чергу, у даній справі оскаржується бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Радикал Банк" ОСОБА_2 щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Радикал Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а підставою зупинення провадження у даній справі є необхідність набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі щодо розгляду конституційного подання Верховного суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частин першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 6-1957цс16 не є однаковими з обставинами зупинення провадження у справі № 810/1032/16, а тому, суд вважає, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1957цс16 від 01.02.2017 щодо необхідності поновлення провадження у вказаній справі, не є обовязковими для врахування.

Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи, що на теперішній час обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 810/1032/16 не відпали, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення провадження у справі.

Аналогічної правової позиції дотримується і Київський апеляційний адміністративний суд, про що неодноразово зазначалось різними колегіями суддів у судових рішеннях, а саме: ухвалі від 16.11.2016 по справі №826/24081/15, ухвалі від 08.12. 2016 по справі №826/10927/15, ухвалі від 20.12.2016 по справі № 826/17476/15.

Керуючись статтями 156, 160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі № 810/1032/16.

2. Копію ухвали направити сторонам.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя Панова Г. В.